Постанова № 305280, 12.12.2006, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2006 р. Справа № 4/349-06

Суддя господарського суду Білоус В.В.

при секретарі судового засідання Геєчко Т.А. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135 А, код ЄДРПОУ 21727686

до: СУУП "Анфол" ЛТД, вул. К. Маркса, 50, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 24895007

позов на суму 25 278,74 грн

Представники :

позивача : Бібік В. І. за довіреністю

відповідача : Відішенко О. в. за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення 25278 грн. 74 коп. заборгованості за нестворені робочі місця для інвалідів на підприємстві.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги відхилили. Покликаючись на те, що звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. ф. № 10-ПІ, списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005р. стверджується працевлаштування відповідачем 5-ти інвалідів при необхідності працевлаштування інвалідів в кількості 5-ти чоловік, згідно нормативу встановленого нормативом. Окрім того, покликаючись на те, що згідно ст. 18 ЗУ " Про основи соціальної захищеності інвалідів"( в редакції чинній в 2005р. ) обов'язок працевлаштування інвалідів покладався на центральний орган виконавчої влади з питань праці й соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські органзації, а не на підприємства, установи, організації. Покликаючись на звіти про зайнятість вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 17.11.2005р., 28.11.2005р. до Вінницького районного центру зайнятості на ст. 218 ГК України вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для працевлаштування в 2005р. 12 інвалідів , але не зробив цього в зв"язку з ненаправленням центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку суд вимоги на підставі ст. 18 ( в редакції чинній в 2005р.), ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів", ст. 218 ГК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються запереченнями відповідача та поданими ним належними доказами. Так, відповідно до ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2005р. - 127 чоловік. Відповідач був зобов'язаний створити і працевлаштувати в 2005р. - 5 інвалідів. Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. ф. № 10-ПІ, наданих з відзивом наказів про прийняття на роботи , особистих карток ( типова ф. № П-2 ), пенсійних посвідчень, довідок до акту огляду МСЕК у відповідача в 2005р. працювало 5 інвалідів , кількість робочих місць зайнятих в еквіваленті повної заяйнятості складає 3.

Згідно ст. 18, 19 ( в редакції чинній в 2005р.) ЗУ "Про основи соціальної захищеності

інвалідів "обов'язок працевлаштування інвалідів покладався на центральний орган виконвчої влади з питань праці й соціальної політики, органи місцевого самоврядування , а не на відповідача.

Звітами від 17, 28.11.2005р. до Вінницького центру зайнятості , листом Вінницького центру зайнятості від 05.05.2006р. підтверджується що відповідач вжив всі залежні від нього заходи для працевлаштування в 2005р., 12 інвалідів , але не зміг це зробити як і центр зайнятості , в зв"язку з тим, що працевлаштування на вільні робочі місця відповідача не здійснювалася за відсутності на обліку претендентів з числа інвалідів. Це згідно ст. 218 ГК України є підставою для відмови в позові.

Керуючись, ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити.

2. Копію даної потанови надіслати сторонам рекомендованим листом.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписано та оформлено 13.12.2006р.

Суддя Білоус В.В.