Рішення № 30521580, 01.04.2013, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 2-64/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року м. Кілія.

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Лола А.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в особі філії «Южне головне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про

солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, стягнення з відповідачів судових витрат в рівних частках, -

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), що змінило назву відповідно до вимог чинного законодавства на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - ПАТ КБ «ПриватБанк»), 20.06.2008 року звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, на загальну суму 94783 гривні 40 копійок, 947 гривень 83 копійок сплаченого при зверненні до суду з позовом державного мита та 30 гривень витрат на інформаціонне-технічне забезпечення судового процесу.

Під час розгляду справи в суді, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про уточнення позовних вимог /а.с. 133-135/, згідно з якою просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, в розмірі 415976 (чотириста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 58 (п'ятдесят вісім) копійок, а також стягнути з відповідачів в рівних частках, на користь позивача судові витрати, які складаються з 1700 (однієї тисячі семисот) гривень судового збору та 30 (тридцяти) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 пояснила, що 28.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» з однієї сторони та фізичною особою - ОСОБА_3 з другої сторони, укладено договір споживчого кредиту № OD03АЕ00000028, за яким ОСОБА_3 було надано кредит, у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, в розмірі 23628 доларів США, по 28.11.2011 року, зі сплатою 0,84 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, за користування кредитними коштами. Погашення кредитної заборгованості повинно здійснюватись щомісячно, в розмірі 400,50 доларів США. З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним з ЗАТ КБ «ПриватБанк» договором кредиту, 28.11.2006 року між банком та фізичною особою - ОСОБА_4 укладено договір поруки № 0028/Р. У договорі поруки зазначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Також, 28.11.2006 року, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» - Заставодержателем та ОСОБА_3 - Заставодавцем, на виконання останнім зобов'язань за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, укладено договір застави рухомого майна № OD03АЕ00000028/А про надання в заставу легкового автомобіля BMW 520I, 2000 року випуску, д.н. НОМЕР_1. Банк свої зобов'язання перед ОСОБА_3 за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, виконав у повному обсязі. ОСОБА_3 свої зобов'язання перед ЗАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не виконує у зв'язку з чим, станом на 03.10.2011 року в нього перед банком виникла заборгованість за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, в розмірі 52175,12 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ в гривневому еквіваленті складає 415976,58 гривні. На підставі викладеного представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 позов не визнав у повному обсязі та пояснив наступне.

28.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 0028/Р, з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним між ним та банком договором кредиту. Однак, вказаний договір поруки на думку представника є незаконним, оскільки ОСОБА_3 увів ОСОБА_4 у оману стосовно свого майнового стану та можливості своєчасно сплачувати кредит. Крім того, отримуючи кредит, ОСОБА_3 надав до ЗАТ КБ «ПриватБанк» «фальшиву» довідку про свої доходи, у зв'язку з чим отримання такого кредиту є незаконним і з цього приводу правоохоронними органами вже розпочато процедуру досудового розслідування. Також представник відповідача зазначив, що видача кредиту не в національній валюті - гривні, а у доларах США, суперечить вимогам діючого законодавства України, що також робить видачу кредиту незаконним. На час розгляду справи у суді, автомобіль BMW 520I, який належить ОСОБА_3 і є предметом застави, арештований та знаходиться на штраф майданчику банку, у зв'язку з чим, у перш за все банк повинен звернути стягнення на вказаний автомобіль, а не вимагати від ОСОБА_4 повернення боргу за кредитним договором. Як що ж банк вимагає повернення боргу, то сума боргу, яка підлягає стягненню повинна бути зменшена на суму вартості автомобіля, який є предметом застави. Окрім того, представник не згоден і з розміром заборгованості за кредитним договором, яка визначена банком і підлягає стягненню, однак у чому саме полягає неправильність розрахунку заборгованості, він пояснити не може, оскільки не має економічної освіти. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, який про дати, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, через оголошення у пресі (ч. 9 ст. 74 ЦПК України) та шляхом надсилання судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання (ч. 5 ст. 74 ЦПК України) /а.с. 163/, в судове засідання повторно не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв про відкладання слухання по справі, або про розгляд справи за його відсутності не надав.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом достовірно встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

28.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому Банк та ОСОБА_3, в подальшому «Позичальник», укладено кредитний договір № OD03АЕ00000028 /а.с. 6-10/. Згідно з п.п. 1.1. договору, Банк зобов'язується надати «Позичальнику» кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу Банку на строк до 28 листопада 2011 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 23628 доларів США, на наступні потреби: споживчи потреби в сумі 17600 доларів США, а також в розмірі 6028 доларів США, на оплату страхових платежів у випадках і у порядку, передбаченими п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою за використання Кредиту відсотків в розмірі 0,84 % у місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,14% від суми виданого кредиту щомісячно, в Період уплати, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п.п. 3.11. даного договору. Періодом уплати вважається період з « 22» по « 27» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, яка виплачується в момент надання кредиту), здійснюється у наступному порядку: щомісячно, у період оплати «Позичальник» повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 400,50 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, комісії. Відповідно до п.п. 1.3. договору, забезпечення виконання «Позичальником» зобов'язань за даним договором виступає договір залогу автомобіля BMW 520I, 2000 року випуску та порука гр.-ки ОСОБА_8 і ОСОБА_4. У п.п. 3.2. договору зазначено, що згідно ст.. 212 ЦК України, при порушенні «Позичальником» зобов'язань по погашенню по Кредитному договору, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. даного Договору, «Позичальник» сплачує Банку відсотки за користування Кредитом у розмірі 25,66% річних, нараховані від суми несплаченої у строк заборгованості за Кредитом. Згідно з п.п. 4.1. договору, у разі порушення «Позичальником» будь якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3. даного Договору, Банк має право нараховувати, а «Позичальник» зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. В разі, якщо кредит видається у іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

28.11.2006 року, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» - Заставодержателем та ОСОБА_3 - Заставодавцем, на виконання останнім зобов'язань за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, укладено договір застави рухомого майна № OD03АЕ00000028/А про надання в заставу легкового автомобіля BMW 520I, 2000 року випуску, д.н. НОМЕР_1 /а.с. 24-28/.

З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним з Банком кредитним договором № OD03АЕ00000028, 28.11.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» - «Кредитором» та фізичною особою - ОСОБА_4 - «Поручителем» укладено договір поруки № 0028/Р /а.с. 11-12/. Згідно з п. 1. Договору поруки, його предметом є надання поруки «Поручителем» перед «Кредитором», за виконання ОСОБА_3 - «Боржником», зобов'язань за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, згідно з яким «Кредитор» надав «Боржику» кредит в сумі 17600 доларів США, а «Боржник» зобов'язаний виконати зобов'язання по: поверненню кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 23628 доларів США у строк до 28.11.2011 року включно; сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 0,84% відсотків у місяць, у період сплати з « 22» по «27» число кожного місяця; щомісячному наданню грошових коштів (щомісячного платежу) в період сплати, сумою не менш 400,50 доларів США, для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсоткам за користування кредитом, комісії; сплаті відсотків за користування кредитом при порушенні «Позичальником» зобов'язань по погашенню кредиту в розмірі 25,66% річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом; сплаті винагороди за надання фінансового інструмента в розмірі суми 0,14% від суми виданого кредиту, щомісячно в період уплати, комісії за дострокове погашення кредиту, у відповідності з умовами та строками, передбаченими Кредитним договором, погашення за Кредитним договором відбувається у період сплати з « 22» по « 27» число кожного місяця; сплаті пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менш 1 гривні за кожен день прострочення. Виконання зобов'язань по сплаті відсотків, винагороди за надання фінансового інструмента і комісії за користування кредитом, а також сплаті інших винагород, штрафів, пені, і інших платежів, відшкодуванню збитків, витрат у відповідності, порядку та в строки, вказані в Кредитному договорі. Відповідно до п. 2-4 договору поруки «Поручитель» відповідає перед «Кредитором» за виконання зобов'язань по Кредитному договору у тому ж розмірі, що і «Боржник», включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування шкоди. «Поручитель» з умовами кредитного договору ознайомлений. У разі невиконання «Боржником» зобов'язань за кредитним договором, «Боржник» і поручитель відповідають перед «Кредитором», як солідарні боржники.

ПАТ КБ «ПравитБанк» свої зобов'язання перед ОСОБА_3 за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року виконало у повному обсязі, даний факт не оспорюється сторонами по справі і у відповідності до ст. 61 ЦПК України, на думку суду не підлягає окремому доказуванню.

Після отримання коштів за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, ОСОБА_3, у порушення взятих на себе зобов'язань допустив заборгованість по належним до щомісячної сплати сумам.

Згідно з наданими суду розрахунками заборгованості /а.с. 5, 103-104/ та довідки про кредитну заборгованість /а.с. 136/, станом на 03.10.2011 року, у клієнта ОСОБА_3 за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року перед Банком, існує заборгованість, яка складає 52175,12 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 415976,17 гривень, а саме:

- заборгованість за кредитом - 20256,02 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 161495,17 гривень;

- заборгованість за відсотками - 16261,54 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 129648,38 гривень;

- заборгованість за комісією - 665,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 5304,08 гривень;

- заборгованість по пені - 14992,28 долара США, що в гривневому еквіваленті складає119528,95 гривень.

Як вбачається з нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриваБанк», на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року, у зв'язку зі зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» /а.с. 166/. ПАТ КБ «ПривтБанк» 21.07.2009 року, внесено до державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується відповідною довідкою АА № 241170 /а.с. 167-168/ та його реєстрацію проведено відповідно до вимог діючого законодавства /а.с. 169/. 05.10.2011 року Національним Банком України Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» видано банківську ліцензію № 22 на право надання банківських послуг визначених частиною 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» /а.с. 170/.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.11.2010 року по цивільній справі № 2-4616/10 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору поруки № 0028/Р від 28.11.2006 року недійсним. Вказане рішення набрало законної сили 22.11.2010 року /а.с. 161/.

З наданих представником відповідача повідомлень про початок досудового розслідування від 25.02.2013 року /а.с. 175/, від 26.02.2013 року /а.с. 172/ та витягу з кримінального провадження від 26.02.2013 року /а.с. 176/ вбачається, що СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області розглянуто звернення ОСОБА_4 та розпочато кримінальне провадження за фактом надання ОСОБА_3 до банківської установи підроблених документів, з метою отримання кредиту.

Стаття 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтями 553 та 554 ЦК України встановлено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед ним за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно ч. 2 цієї статті Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Доводи представника відповідача про те, що банк не має права вимагати солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, оскільки існує договір застави рухомого майна, а саме автомобіля BMW 520I, 2000 року випуску, укладений між «Заставодержателем» та «Заставодавцем» і на цей автомобіль повинно бути звернуто стягнення, на думку суду є безпідставними. Вказані доводи спростовуються ст. ст. 553-554 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», кредитним договором та договором поруки.

У відповідності до ст.99 Конституції України, ч.1 ст.192, ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражено у грошовій одиниці - гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Відповідно до листа Національного банку України від 29.05.2001 року № 28-313/2178 вимоги або які-небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або надаваних резидентами України, чинним законодавством не встановлено, тому здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», зазначено що Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Наведені вище норми діючого законодавства на думку суду спростовують твердження представника відповідача про незаконність укладання Кредитного договору, у зв'язку з тим, що грошові кошти видавались не у національній валюті - гривні, а у іноземній валюті - доларах США.

Не погоджується суд і з твердженнями представника відповідача про те, що розпочате СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області кримінальне провадження за фактом надання ОСОБА_3 до банківської установи підроблених документів, з метою отримання кредиту звільняє ОСОБА_4 від виконання зобов'язань за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року та договором поруки № 0028/Р від 28.11.2006 року, оскільки на момент розгляду справи у суді вказані договори не скасовані, не розірвані, не визнані недійсними та є діючими.

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає встановленим обов'язок відповідачів повернути позивачу кредитні кошти відповідно до умов укладених між ними договорів, порушене право позивача таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, а позов в цій частині обґрунтованим та підлягаючим задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду - 20.06.2008 року), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При звернені до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 1700 гривен судового збору /а.с. 99/ та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи /а.с. 30/, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /а.с. 4-5/.

На підставі наведеного позов в частині стягнення з відповідачів в рівних частках на користь позивача понесених ним та документально підтверджених судових витрат є обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в особі філії «Южне головне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та стягнення з відповідачів судових витрат в рівних частках - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № OD03АЕ00000028 від 28.11.2006 року, в розмірі 415976 (чотириста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 58 (п'ятдесят вісім) копійок.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. 64993919400001) судові витрати, які складаються з 1700 (однієї тисячі семисот) гривень судового збору та 30 (тридцяти) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан.