Ухвала суду № 30521310, 20.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-19157/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:Клименчук Н. М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Федорової Г. Г.

Федотова І. В.

За участю секретаря: Вилущак Н. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Пром» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000872304/0 від 01 жовтня 2010 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-Пром» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000872304/0 від 01 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва подав апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Алекс-Пром» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ВКФ «Ліар-Лост» за період березень 2008 року-січень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алекс-Пром» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ВКФ «Ліар-Лост» за період березень 2008 року-січень 2009 року від 01.09.2010 року за № 532/2304/22855133 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000872304/0 від 01 жовтня 2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116866 грн. 74 коп. (основний платіж - 77911 грн. 16 коп., штрафні (фінансові) санкції - 38955 грн. 58 коп.).

Проте, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Як визначено пп. 7.2.1 ст. 7 даного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.6 даної статті Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками артками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) вразі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Алекс-Пром» та ПП «ВКФ «Ліар-Лост» укладено договір № 03-2/П від 03.01.2008 року на послуги пакування продукції строком дії до 31.12.2009 року.

ПП «ВКФ «Ліар-Лост» виконано умови Договору № 03-2/П: роботи по пакуванню гофропродукції згідно актів виконаних робіт від 31.07.2008 року, від 30.04.2008 року, від 31.05.2008 року, 30.06.2008 року, 31.07.2008 року, від 30.08.2008 року, 30.09.2008 року, 31.10.2008 року, 31.11.2008 року, 31.12.2008 року, 31.01.2009 року.

ПП «ВКФ «Ліар-Лост» видано позивачу податкові накладні № 3103/03 від 31.03.2008 року, № 3004/4 від 30.04.2008 року, № 188 від 31.05.2008 року, № 3006/26 від 30.06.2008 року, № 3107/8 від 31.07.2008 року, № 3008/8 від 30.08.2008 року, № 3009/7 від 30.09.2008 року, № 3010/7 від 31.10.2008 року, № 3011/2 від 30.11.2008 року, № 3112/2 від 31.12.2008 року, № 3101-8 від 31.01.2009 року, у зв'язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що діяльність ПП «ВКФ «Ліар-Лост» спрямовано на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вимоги переважно контрагентами покупцями, оскільки за результатами аналізу документів ПП «ВКФ «Ліар-Лост», які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності та інформації зовнішніх джерел не встановлено наявність у підприємства власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, зважаючи на те, що відповідачем не надано належних доказів визнання укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-Пром» та ПП «ВКФ «Ліар-Лост» правочинів недійсними, а тому посилання на його фіктивність є безпідставними.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ПП «ВКФ «Ліар-Лост» правочинів.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому дані угоди порушують публічний порядок.

Матеріали справи свідчать, що за вищезазначеними договором позивачем було надано продукцію для пакування ПП «ВКФ «Ліар-Лост», яку згодом було використано у господарській діяльності, зокрема, реалізовано контрагентам в межах здійснення основної господарської діяльності торгівлі. Вказана продукція не є обмеженою в цивільному обороті, отриманою внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з пакування продукції також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Крім того, матеріали справи містять докази виконання умов договору щодо пакування продукції, товарність даної угоди відповідачем не заперечувалася

Як було вищезазначено, ПП «ВКФ «Ліар-Лост» видано податкові накладні № 3103/03 від 31 березня 2008 року, № 3004/4 від 30 квітня 2008 року, № 188 від 31 травня 2008 року, № 3006/26 від 30 червня 2008 року, № 3107/8 від 31 липня 2008 року, № 3008/8 від 30 серпня 2008 року, № 3009/7 від 30 вересня 2008 року, № 3010/7 від 31 жовтня 2008 року, № 3011/2 від 30 листопада 2008 року, № 3112/2 від 31 грудня 2008 року, № 3101-8 від 31 січня 2009 року, у зв»язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-Пром» було нараховано податковий кредит у відповідності та в порядку Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно з дотриманням норм податкового законодавства визначено податкові зобов'язання, відтак висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 01.09.2010 року за № 532/2304/22855133, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко

Судді: Г.Г. Федорова

І.В.Федотов

Повний текст ухвали виготовлено 26 березня 2013 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Федорова Г. Г.