Ухвала суду № 30521210, 20.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10394/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів Федорової Г.Г.

Федотова І.В.

За участю секретаря Вилущак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Метал енд Гласс Констракшн» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Метал енд Гласс Констракшн» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Метал енд Гласс Констракшн» звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Метал енд Гласс Констракшн» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість, а сама по собі наявність у позивача податкових накладних та актів виконаних робіт, за висновком суду, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Метал енд Гласс Констракшн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за підсумками якої складено Акт від 14 червня 2012 року №176/1-22-20-35577783 та виявлені порушення п. 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.6., 201.7. ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1580655,00 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 02 липня 2012 року №0002662220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2370983,00 грн., з яких 1580655,00 грн. за основним платежем та 790328,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: Акту перевірки, підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів та послуг від ТОВ «Віп трейд» та ТОВ «Компанія «грифон консалт», за відповідними договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірок контрагентів позивача встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працівників юридичних осіб становить по одній особі, основні засоби, відповідно до поданої контролюючим органам звітності відсутні. Факт здійснення господарських операцій не підтверджується з урахуванням реального часу їх здійснення.

З огляду на викладене, встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, товар (послуги) по вказаним правочинам в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження факту отримання послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Віптрейд», позивачем надано копії актів приймання - передачі виконаних робіт, податкових накладних та виписки з банку про проведення розрахунків за придбаний товар.

На підтвердження товарності договірних відносин з ТОВ «Компанія «Грифон консалт» позивачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, жодних документів не надано.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму, сплачену позивачем ТОВ «Компанія «Грифон консалт» стало саме отримання правоохоронними органами пояснень ОСОБА_4, який згідно установчих та реєстраційних документів значиться як директор названого товариства, згідно яких зазначена особа жодного відношення до діяльності ТОВ «Компанія «Грифон консалт» не має, податкову звітність, у тому числі податкові накладні, не підписував.

Отже, у ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Компанія «Грифон консалт», податкові накладні якого стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності такого товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Така позиція узгоджується з практикою Верховного суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Віп трейд» про виконання робіт, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати товарними господарські операції з придбання позивачем таких послуг з огляду на відсутності трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виконанням таких робіт.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження факту отримання за такими договорами послуг є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження податкового обліку ТОВ «Тісо Аркітект Метал енд Гласс Констракшн».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Метал енд Гласс Констракшн» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Федорова Г.Г.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали виготовлено 25 березня 2013 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Федорова Г. Г.

Федотов І.В.