Ухвала суду № 30513495, 27.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 р.Справа № 2-а-8094/10/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Ойл» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

18.11.2010 року ТОВ «Сфера Ойл» звернулося до окружного суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 18.03.2011р., просило суд визнати незаконними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) по винесенню податкового повідомлення-рішення від 25.10.2010 р. № 0002202301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 79 527,50 грн. та скасувати його.

В обґрунтовування позовних вимог, позивач зазначив про необґрунтованість та помилковість висновків ДПІ щодо заниження підприємством валових доходів за 1-й квартал 2010 року на суму неповернутих внесків засновників на суму 244 700 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 61 175 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Сфера Ойл» задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010р. №0002202301/0 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва скасовано у повному обсязі. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва 01.12.2011 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сфера Ойл» відмовити в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Сфера Ойл» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, який зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.10.2004 р. та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.67-69).

В період з 06 до 24 вересня 2010 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. до 17.09.2010р., валютного та іншого законодавства за той же період, за результатами якої складено акт від 29.09.2010р. №3337/232-00/33250209 (а.с.14-62).

Так, в цьому акті перевірки були зафіксовано порушення позивачем вимог діючого на той час податкового законодавства, а саме:

- ст.3 п.3.1., ст.4 п.4.1. пп.4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час перевірки), в результаті чого, останнім занижено податок на прибуток у сумі 61 175 грн.;

- ст.7 п.7.3. пп.7.3.1., п.7.7. пп.7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час перевірки), в результаті чого, останнім занижено податок на додану вартість у сумі 3 120 грн.;

- ст.ст.203 ч.1,2, 215, 216, 228 ч.2 ЦК України щодо укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- ст.8 п.8.1. пп.8.1.2., ст.16 п.16.3. пп.16.3.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час перевірки), в частині несвоєчасного перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, у результаті чого, позивачу нарахована пеня у сумі 0,25 грн.

Крім того, перевіряючими в цьому акті перевірки вказано, що у липні 2007 р. статутний капітал Товариства було збільшено до 273 700 грн. А у лютому 2010 р. всі засновники Товариства вийшли з його складу і статутний капітал, відповідно, зменшено до 29 000 грн. Таким чином, в акті перевірки ДПІ робить висновок про те, що неповернуті засновникам вклади на суму 244 700 грн. (т.б. 273700 - 29000 = 244700) та відсутність у підприємства позивача документів, які б підтверджували факт повернення цих вкладів учасникам товариства при їх виході, є сумою безповоротної фінансової допомоги, отриманої товариством, яка повинна була включена до складу валових доходів підприємства, що, в свою чергу, позивачем зроблено не було, і що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 61 175 грн.

В подальшому, на підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010р. №0002202301/0, яким підприємству позивача визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 61 175 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 18 352 грн. - за порушення товариством вимог ст.3 п.3.1., ст.4 п.4.1. пп.4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». (а.с.64).

При цьому, слід зазначити, що спірним рішенням позивачу відповідачу не визначались податкові зобов'язання або штрафні санкції за інші порушення, які були зафіксовані в акті перевірки, а тому, відповідно, окружний суд розглядав виключно законність висновків акту перевірки та податкового повідомлення-рішення в частині порушення позивачем саме вказаних вище приписів Закону.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та не заснованим на законі.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, погоджується з вказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, а саме з п.4.1. Статуту ТОВ «Сфера Ойл», зареєстрованого 17.08.2007 р., загальний розмір статутного фонду товариства складає 273 700 грн. (а.с.134-146).

Однак, разом з тим, як вбачається з пояснень представників позивача, статутний капітал у розмірі 273700 грн. фактично так і не було сформовано. При чому, дана обставина повністю підтверджується фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва, з яких видно, що станом на 01 жовтня 2007 р., 31 грудня 2007 р., 31 грудня 2008 р., 31 грудня 2009 р., 30 червня 2010 р., статутний капітал Товариства позивача складав 29 000 грн. і не був реально збільшений після реєстрації у серпні 2007 р. нової редакції статуту підприємства (а.с.147-157).

Відповідно до приписів ч.ч.1,4 ст.16 Закону України «Про господарські товариства», товариство має право змінювати (т.б. збільшувати або зменшувати) розмір свого статутного (складеного) капіталу.

При цьому, також слід звернути увагу на те, що рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, у випадку, якщо б статутний капітал позивача було збільшено, то такі зміни повинні були б знайти своє відображення в ЄДР ЮО та ФОП.

Разом з тим, наявний в матеріалах справи витяг з ЄДР ЮО та ФОП, станом на 17 липня 2010 р., відомостей про внесення змін до реєстру в частині розміру статного капіталу не містить (а.с.68-69).

Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції знаходить доведеною обставину, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог - незмінність первинного статутного капіталу підприємства у розмірі 29 000 грн.

Таким чином, оскільки фактично статутний капітал позивача весь час дорівнював 29 000 грн. та в подальшому реально не збільшувався, то висновок ДПІ про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у розмірі неповернутих учасникам товариства внесків, відповідно, є необгрунтованим та взагалі безпідставним.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У відповідності до вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Як слідує зі змісту пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 вказаного Закону, на порушення якої посилається відповідач, валовий доход підприємства включає в себе і доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п.7.11 ст.7 цього ж Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст.3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Визначення ж поняття «безповоротна фінансова допомога» міститься у пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, «безповоротна фінансова допомога» - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку судів обох інстанцій, навіть за умови збільшення статутного фонду (капіталу) ТОВ «Сфера Ойл» і подальше неповернення внесків засновникам, які вийшли зі складу засновників Товариства, ці неповернуті внески не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, як то помилково вважає відповідач.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, судова колегія приходить до аналогічного висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та не довів суду його законність, у зв'язку із чим, позовна вимога про його скасування дійсно підлягає задоволенню.

Разом з тим, той же час не може бути задоволена п/вимога щодо визнання незаконними дій ДПІ, які полягають у винесенні цього спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Так, оскарження дій відповідача з приводу прийняття податкового повідомлення-рішення, фактично означають оскарження процедури прийняття такого рішення, а не оскарження його по суті.

Порядок прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення визначався ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Однак, в даному випадку, судами обох інстанцій не встановлено порушень з боку відповідача норм вказаного вище Закону, в зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, що, в свою чергу, і було правильно встановлено окружним судом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко