Постанова № 30511, 12.07.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 липня 2006 року

Справа № 2-23/4929-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Волкова К.В.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників:

позивача: Тихонова В.В., довіреність № 01/1175 від 25.04.2006,

Васил'єва Є.С., довіреність № 01/4302 від 23.12.2005,

відповідача: Рибалко Ю.Л., довіреність № 6515/9/10 від 05.04.2006,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 27 квітня 2006 року у справі №2-23/4929-2006А

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)

третя особа: Кримський український музичний театр (пр. Кірова, 17, Сімферополь, 95000)

про скасування та визнання нечинним акту перевірки та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до позову) про скасування складеного відповідачем акту документальної перевірки позивача і про визнання нечинним прийнятого відповідачем на підставі цього акту податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість і штрафних санкцій.

Постановою місцевого господарського суду у визнанні нечинним податкового повідомлення-рішення відмовлено, у визнанні нечинним акту перевірки провадження у справі закрито.

Постанова мотивована тим, що після набрання чинності Господарським кодексом України законодавець у залежності від розміру площі майна, що здано у оренду, не визнає різних осіб орендодавцями, а тому Фонд є орендодавцем, тобто зобов’язаний відносити до своїх податкових зобов’язань суми орендної плати і нараховувати податок. Акт перевірки не є актом ненормативного характеру.

При розгляді справи місцевим господарським судом встановлено, що 29 червня 2005 року Фонд надав у оренду суб’єкту підприємницької діяльності Золотогірському В.М. нежиле приміщення по вул. Кирова,17, міста Сімферополя, загальна площа якого 115,6кв.м., що знаходиться на балансі Кримського українського музичного театру. Однак позивач не відніс цю операцію до своїх податкових зобов’язань, чим занизив податок на додану вартість у сумі 1.579,91грн.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить постанову суду скасувати, позов задовольнити, тому що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, так як позивач не є орендодавцем, таким орендодавцем є Кримський український музичний театр.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу з порушенням встановленого строку. Апеляційний господарський суд за клопотанням відповідача продовжив строк надання заперечень. З цих заперечень вбачається, що податковий орган не згоден з апеляційною скаргою тому, що за договором оренди постачальником послуг є позивач, який отримує частину орендної плати, тому повинен сплачувати податок.

Розпорядженням в.о. голови суду у зв’язку з відпустками судді Голик В.С. та Дугаренко О.В. замінені на суддів Волкова К.В. та Черткову І.В. (а.с. 123).

У судовому засіданні з 20 червня до 4 липня і з 4 липня до 11 липня 2006 року оголошувалась перерва. У судовому засіданні 4 липня 2006 року представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представники відповідача та третьої особи з цими доводами не погодились тому, що позивач є орендодавцем незалежно від площі наданого у оренду нежилого приміщення. Після перерви 11 липня 2006 року в засідання представник третьої особи не з’явився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд витребував та залічив до справи додаткові докази (а.с. 97-103, 111-121, 125-128, 134-144 ), розглянув справу і встановив наступне.

28 грудня 2005 року керівником (заступником) Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на підставі акту перевірки №1102\23-2 від 14 грудня 2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0018712301\0 про визначення платнику податків –позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1.579,91грн. і штрафних санкцій –638,47грн., усього 2.238,38грн. (а.с.5а).

З акту позапланової документальної перевірки №1102\23-2\00036860 від 14 грудня 2005 року слідує, що позивач 29 червня 2005 року надав у оренду суб’єкту підприємницької діяльності Золотогірському В.М. нежиле приміщення, площа якого 115,6кв.м., що розташовано: місто Сімферополь, вул. Кирова, 17, і яке знаходиться на балансі Кримського українського музичного театру. Орендна плата нарахована у сумі 200.977грн. без податку на додану вартість. З 20 липня до 9 вересня 2005 року орендарем перераховано орендної плати: Фонду –10% чи 783,74грн., місцевому бюджету Автономної Республіки Крим –40% чи 3.133,90грн., Кримському українському музичному театру –50% чи 3.917,40грн., усього 7.835,04грн., однак Фонд, зареєстрований як платник податку на додану вартість, вартість наданих за цей період послуг оренди до оподаткування не відніс, чим занизив податок на додану вартість у сумі 1.579,91грн. (а.с. 8-11).

Заперечення на акт перевірки (а.с. 6а-7а), податковим органом залишені без задоволення (а.с. 8а).

Позивач не оспорює наведених у акті перевірці обставин і це підтверджується письмовими доказами: договором оренди нерухомого майна від 29 травня 2005 року (а.с. 13-18, 20,21 чи 35-44), актом прийому-передачі майна від 29 червня 2005 року (а.с. 19), свідоцтвом про реєстрацію з 9 вересня 1997 року Фонду платником податку на додану вартість (а.с. 22 чи 47).

Однак позивач вважає, що він не зобов’язаний до оподаткування цієї операції тому, що надав у оренду майно Автономної Республіки Крим, а отримані 10% орендної плати також перераховував до бюджету Автономної Республіки Крим, тобто не отримував компенсації за надане у оренду майно.

З письмового пояснення третьої особи слідує, що вона отримувала від орендаря половину орендної плати, яка частково покривала амортизаційні відрахування третьої особи як балансоутримувача майна, а Фонд та бюджет Автономної Республіки Крим як прибуток (без будь-яких витрат на утримання майна) отримував другу половину орендної плати (а.с. 97).

Сторони не спорять про те, що операція надання у оренду майна є об’єктом оподаткування, що встановлено підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами на час здійснення операції надання оренди, далі Закон №168\97-ВР).

Однак податковий орган не врахував того, що під поставкою послуг цей Закон розуміє будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг, про що вказано у абзацу третьому пункту 1.4 статті 1 Закону України №168\97-ВР в редакції Закону N2505-IV від 25 березня 2005 року, із змінами, внесеними згідно із Законом N 771-IV від 07 липня 2005 року).

Також пункт 4.1 статті 4 того ж Закону передбачає, що базою оподаткування операції з поставки послуг є договірна вартість, до складу якої включаються будь-які суми коштів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості послуг.

Пунктом 34 статті 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” N2285-IV від 23 грудня 2004 року (із змінами на 9 вересня 2005 року – на час здійснення останньої плати за оренду) встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать 50 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету.

Також відповідно до пункту 10 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності.

Тобто 50% орендної плати (10% - Фонду, 40% - безпосередньо до бюджету Автономної Республіки Крим) є доходною частиною місцевого бюджету Автономної Республіці Крим.

Як вбачається з пояснень представника позивача та платіжних документів, Фонд отримував та отримає на розрахунковий рахунок №354260060000884, відкритий Управлінням державного казначейства в Автономної Республіки Крим 10% від орендної плати, які також перераховував і перераховує до бюджету, тому що ці 10% та ще 40% орендної плати (що здійснювалася орендатором до бюджету) є доходами бюджету (а.с.111-121 чи 134-144).

З наданого 2 червня 2006 року позивачу Державною податковою адміністрацією України листа від 12 травня 2000 року №6514\7\16-1201 вбачається, що при умовах, схожих з умовами по справжній справі, центральний орган державної податкової служби роз’яснює, що Фонд майна не є платником податку на додану вартість тому, що не отримує компенсації за надане у оренду майно, хоч і отримає частку орендної плати (а.с. 125-128).

Відповідно до підпункту „г” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (із змінами) така відповідь центрального податкового органу є податковим роз’ясненням.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що хоч Фонд майна є у договорі орендодавцем, однак він не здійснював операцій поставки послуг (оренди) за компенсацію. У Фонду відсутній об’єкт оподаткування, тому що компенсації за оренду Фонд не отримує, а 10%, зараховані на відкритий Державним казначейством України рахунок на ім’я Фонду, не є компенсацією для Фонду, як юридичної особи.

Також слідує звернути увагу на те, що вартість послуги визначена відповідно до вимог Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N786 від 4 жовтня 1995 року (із змінами), відповідно до якої нарахування у складі плати за оренду державного майна податку на додану вартість не передбачено.

Апеляційний господарський суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивач з одної тої підстави, що він є орендодавцем, зобов’язаний відновити операції оренди до своїх податкових зобов’язань з наслідками встановленими Законом України №168\97-ВР (нарахування і сплати податку, надання податкової накладної).

Дійсно, стаття 287 Господарського кодексу України передбачає, що орендодавцем щодо майна Автономної Республіки Крим є орган, уповноважений Верховною Радою Автономної Республіки Крим, яким є Фонд майна України.

Однак слідує вказати на те, що стаття 286 того ж Кодексу передбачає, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Тобто Господарський кодекс України також передбачає право орендодавця отримувати плату за надане у оренду майно. Однак позивач таку плату отримував частково –10%, якими також не міг розпорядиться, тому що це дохід не Фонду, а бюджету.

Крім того, відповідно до положень Закону України №168/97-ВР продавець послуг отримує від покупця плату з податком на додану вартість. Цю суму податку продавець послуги зобов’язаний віднести до своїх податкових зобов’язань. Як вбачається зі справи позивач отримав і мав право на отримання лише 10% орендної плати, а тому віднесення до своїх податкових зобов’язань суми податку з неотриманої частки плати (90%) не відповідає вимогам Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти в межах повноважень і у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України.

Як випливає з приведених вище обставин відповідач, як орган державної влади, прийняв податкове повідомлення-рішення в межах своєї компетенції, але з порушенням законів України, тому воно підлягає визнанню нечинним.

Місцевим господарським судом без порушень норм процесуального права, на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про закриття справи за позовними вимогам про визнання нечинним акту перевірки.

Тому що відповідно до частини 2 статті 2 вказаного Кодексу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 того ж Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскаржений позивачем акт перевірки не є актом ненормативного характеру індивідуальної дії, тому що законом не встановлено, що він породжує для перевіреної особи права та обов’язки.

Враховуючи висловлене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково обгрунтована і підлягає частковому задоволенню, місцевим господарським судом постанова у частині відмови у позові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її зміни.

Керуючись статтями 195, 196, 198, пунктом 4 статті 202, статтями 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року у справі №2-23/4929-2006А змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим №0018712301\0 від 28 грудня 2005 року про визначення Фонду майна Автономної Республіки Крим податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1.579,91грн. і штрафних санкцій –638,47грн., усього 2.238,38грн.

Закрити провадження у справі за позовними вимогами Фонду майна Автономної Республіки Крим до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним акту №1102\23-2\00036860, складеного 14 грудня 2005 року Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді К.В. Волков

І.В. Черткова