Постанова № 30505, 12.07.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 липня 2006 року

Справа № 2-23/4933-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Волкова К.В.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Рибалко Ю.Л., довіреність № 6515/9/10 від 05.04.2006,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 18 квітня 2006 року у справі №2-23/4933-2006А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трек" (пр. Миру, 78/1, кв. 51, Хмельницький, 29015)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення відповідача про звернення стягнення на активи філії позивача з наступних підстав: 1) не було визначено та узгоджено податкове зобов’язання; 2) філія позивача своєчасно і у встановленому на той час розмірі сплатила податкове зобов’язання (плату за торгові патенти на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2005 року, а тому подальше законодавче збільшення розміру плати не породжує для філії позивача обов’язку вносити доплату; 3) перша податкова вимога не була направлена філії позивача.

Постановою місцевого господарського суду позов задоволено повністю, визнано нечинним рішення відповідача про продаж активів, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто державне мито у сумі 3,40грн.

При розгляді справи місцевим господарським судом було встановлено, що філія позивача до внесення змін до закону перерахувала до бюджету плату за торгові патенти на здійснення операцій у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2005 року, податковим органом приймалися перша та друга податкові вимоги про податкові борги філії позивача, у тому числі з плати за торгові патенти на здійснення операцій у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2005 року, після чого було прийнято рішення про стягнення активів філії, однак філія не має відособленого, власного майна, таке майно є у юридичної особи.

Судове рішення обґрунтовано тим, що обов’язок філії зі сплати коштів за торгові патенти на здійснення операцій у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2005 року припинився виконанням до внесення змін до закону і збільшення такої плати, а тому філія не має несплачених податкових боргів. У податкового органу не було підстав вважати, що у філії є такий податковий борг, а тому не було підстав вказувати про такий борг у податкових вимогах. Звернення стягнення на активи філії є порушенням прав юридичної особи, тому що філія не має майна, за зобов’язання філії відповідає юридична особа.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить судове рішення скасувати, у позові відмовити на підставі того, що місцевим господарським судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апеляційним господарським судом у судовому засіданні продовжено строк надання заперечень до апеляційної скарги та вони приєднані до справи. З цих заперечень слідує, що позивач не згоден з доводами апеляційної скарги тому, що податкове зобов’язання з плати за патенти узгоджено не було, а тому податковий орган не мав права відображати у картці особливого рахунку податковий борг. Крім того, філія позивача до збільшення плати за патенти сплатила їх вартість.

Розпорядженнями першого заступника голови суду змінено склад колегії, який остаточно визначений: головуючий суддя –Градова О.Г., судді Волков К.В., Черткова І.В.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача у засідання не з’явився, про час та місце судового засідання сповіщений у встановленому порядку.

На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 125-126, 130, 134-136, 147-158), розглянув справу і встановив наступне.

2 грудня 2005 року відповідачем прийнято рішення про продаж активів філії позивача у рахунок погашення податкових боргів філії, що є предметом спору (а.с. 13).

Таке рішення було прийнято податковим органом у зв’язку з тим, що за податковими вимогами філія мала податкові борги з комунального податку у сумі 13,60грн. і з плати за торгові патенти на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу (гральні автомати) - 5.603,08грн. (а.с. 11, 76).

Позивач не оскаржує наявність податкового боргу філії з комунального податку у сумі 13,60грн.; але вважає, що у філії не було податкового боргу з плати за вісім торгових патентів, тому що філія своєчасно і до збільшення розміру плати сплатила за весь податковий період плату за ці патенти.

Факт наявності на час прийняття рішення про продаж активів філії податкового боргу з комунального податку підтверджується витягом з особової картки (а.с. 155).

Стосовно доводів позивача про відсутність податкового боргу з плати за вказані патенти за 1 квартал 2005 року у сумі 5.602,37грн. апеляційний господарський суд встановив наступне:

Філія позивача у 1 кварталі 2005 року була платником податкового зобов’язання –плати за торгові патенти на деякі види підприємницької діяльності , що підтверджують копії 8 патентів (а.с. 134-136).

14 грудня 2005 року філія позивача сплатила 5.600грн. –плата за торгові патенти на здійснення операцій у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2005 року, що підтверджує квитанція (а.с. 12 чи 83).

Інша сума (5.602,37грн.) податкового зобов’язання з плати за вказані торгові патенти за 1 квартал 2005 року самостійно платником податку (філією позивача шляхом надання податкової декларації) чи податковим органом (шляхом визначення податкового зобов’язання через прийняття податкового повідомлення-рішення) не визначалося. Також не визначався строк сплати такого податкового зобов’язання, а тому така сума податкового зобов’язання не узгоджувалась та не могла бути несвоєчасно сплачена, тобто не набрала статусу податкового боргу.

8 лютого і 11 травня 2005 року податковим органом у супереч вимогам пункту 5.1, підпункту 5.2.1 і пункту 6.2 Закону України Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (із змінами на час прийняття рішення про продаж активів, далі Закон України №2181-Ш) прийняти та направлені філії позивача перша та друга податкові вимоги (а.с. 76-77, 68, 11) по невизначеному і неузгодженому податковому зобов’язанню - плати за патенти у сумі 5.602,37грн. і у супереч статті 16 того ж Закону нарахована пеня.

А тому такі податкові вимоги не є належним доказом наявності у філії позивача податкового боргу з плати за патенти у сумі 5.602,37грн. і пені 0,71грн.

Доводи позивача про відсутність у нього обов’язку доплатити за 1 квартал 2005 року плату за патенти, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими з наступного.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 5 Закону „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” N98/96-ВР від 23 березня 1996 року суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язку додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після здійснення попередньої оплати вартості торгового патенту за весь термін дії торгового патенту, актами законодавства збільшується його вартість.

Як вбачається з платіжного документа, філія позивача своєчасно і у повному обсязі сплатила вартість патентів за весь податковий період (квартал) до внесення змін до акту законодавства щодо збільшення вартості патенту.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” (у редакції Закону №1251-ХП від 25 червня 1991 року, із змінами до 25 березня 2005 року) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності віднесена до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Розмір такої плати, відповідно до частини 8 статті 1 того ж Закону, може бути збільшено шляхом внесення змін до законів про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Зміни до Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” N98/96-ВР від 23 березня 1996 року стосовно збільшення розміру плати за патенти були прийняти 23 грудня 2004 року Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” №2285-1У та 25 березня 2005 року Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” №2505-1У, тобто ні за шість місяців до початку 2005 бюджетного року.

А тому позивач не зобов’язаний до доплати вартості торгових патентів за 1 квартал 2005 року.

Цій позиції дотримується судова практика. Так, постановою Верховного Суду України від 27 вересня 2005 року у справі №23\411 касаційна скарга податкового органу залишена без задоволення тому, що платник податків сплатив вартість патенту за відповідний квартал до збільшення вартості патенту у законодавчому порядку.

Також відношення іншої філії позивача набрало законну силу рішення суду, яким встановлено, що філія своєчасно та у встановленому на той час розмірі сплатила вартість патентів, а тому не зобов’язана до доплати (а.с. 29-31, 130).

Стосовно доводів позивача про неотримання першої податкової вимоги, то апеляційний господарський суд вважає ці доводи не підтвердженими доказами, а тому є необґрунтованими.

Як вбачається з письмових доказів, перша податкова вимога №1\360 була прийнята 8 лютого 2005 року, направлена відповідачем рекомендованою кореспонденцією на адресу філії позивача за місцем реєстрації цієї філії (а.с. 76, 67, 68), але 5 квітня 2005 року повернута поштою у зв’язку з не розшуком філії, після чого 6 квітня 2005 року перша податкова вимога була розміщена на дошці оголошень податкового органу (а.с. 77).

Відповідно до підпунктів 7.4.2 і 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України №2181-Ш, пунктів 5.1-5.3 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 439 від 19 вересня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2003 року за N926/8247, податковий орган вправі прийняти рішення про продаж активів у погашення суми податкового боргу платника податків, у тому числі філії; додатковим джерелом погашення податкових боргів філії є активи юридичної особи.

Підпунктом 7.4.3 Закону України прямо передбачено, що на активи філії може бути звернено стягнення, а при недостатності стягнення може бути звернено і на активи юридичної особи у рахунок погашення податкового боргу філії цієї юридичної особи.

Як вказано вище, станом на 2 грудня 2005 року у філії позивача був податковий борг з комунального податку.

А тому відповідач мав право прийняти рішення про продаж активів філії, однак не відносно податкового боргу з плати за патенти, тому що такого боргу не існувало.

Само рішення про продаж активів філії не порушує прав та охороняємих законом інтересів юридичної особи. Однак продаж майна юридичної особи на підставі такого рішення неможливо. Продаж майна юридичної особи на підставі такого рішення буде порушенням прав юридичної особи. Для продажу активів юридичної особи податковий орган зобов’язаний прийняти окреме рішення.

У зв’язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що рішення відповідача про продаж активів філії у рахунок погашення податкового боргу з комунального податку відповідає вимогам закону і підстав для визнання його нечинним не має. В той же час, це рішення стосовно податкового боргу з плати за патенти прийнято з порушенням вказаних вище вимог Закону України №2181-Ш, що є підставою для визнання його нечинним. Тобто оскаржений у судовому порядку акт ненормативного характеру підлягає визнанню нечинним частково.

Враховуючи висловлене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга частково обґрунтована і підлягає частковому задоволенню, місцевим господарським судом постанова частково прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому вона підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 196, 198, пунктом 1 статті 202, статтями 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2006 року у справі №2-23/4933-2006А змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 2 грудня 2005 року про продаж активів Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Трек” у погашення податкових боргів визнати нечинним у частині продажу активів Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Трек” у погашення податкового боргу з плати за торгові патенти на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2005 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Трек” (29015, Хмельницький, пр. Миру, 78/1, кв.51, код 22782598) судовий збір у сумі 1,70грн.

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати виконавчий документ.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді К.В. Волков

І.В. Черткова