Рішення № 30510839, 02.04.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2609/28129/12р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при секретарі-Осадчій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Велена Лаб" про визнання частково недійсним патенту України № НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати його власником патенту України на винахід "Портативний ручний при стрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла" за № НОМЕР_1 , визнати патент України на винахід "Портативний ручний пристрій для на несення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла" № НОМЕР_1 недійсним в частині зазначення ОСОБА_2 в якості одного із власників патенту, зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести ві домості до Державного реєстру патентів України на винаходи про визнання па тенту України на винахід за № НОМЕР_1 частково недійсним та зроби ти відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність", зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи щодо особи власника патенту шляхом зазначення власником патенту України на винахід за № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та стягнути понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 26 липня 2011 р. патентним повіреним ОСОБА_3 від імені позивача та відповідача ОСОБА_2 подана заявка № а201109391 на видачу патенту України на винахід "Портативний ручний пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла", за результатами розгляду якої вида ний патент України НОМЕР_1. Власником даного патенту є позивача та відповідач ОСОБА_2

Позивач зазначає, що спірний патент видано з порушенням його прав, оскільки лише позивач має відношення до створення винаходу за спірним патентом, а тому вважає, що відповідно до вимог п. «в» ст.33 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» відповідач має бути виключений із числа співвласників патенту України № НОМЕР_1 та даний патент має бути визнаний недійсним в частині зазначення одного із його співвласників відповідача ОСОБА_2

Посилаючись на те, що до повноважень Державної служби інтелектуальної власності входить внесення відомостей до Державного реєстру, просив зобов»язати відповідача-1 внести відповідні відомості про це до Державного реєстру та здійснити відповідну публікацію в Офіційному Бюлетені «Промислова власність».

В обгрунтування наявності порушених прав позивач посилався на те, що 12 грудня 2011 р. між власниками па тенту України на винахід № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладе ний Договір про використання винаходу . Крім того, 12.11.2011 року укладено Ліцензійну угоду з ТОВ «Велена Лаб» на використання винаходу за спірним патентом.

Позивач зазначає, що в порушення умов даного Договору, відповідачем ОСОБА_2 не було пролонговано даний договір, та останній без згоди позивача використовував спірний патент у власних цілях, як директор ТОВ «Велена Лаб», що є порушенням прав позивача.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник Державної служби інтелектуальної власності України просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що реєстрація спірного патенту була здійснена відповідно до вимог чинного законодавства. У заяві на видачу патенту на винахід «Портативний ручний пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла» за заявкою №а201109391 винахідником визначений позивач, а відповідач ОСОБА_2 разом із позивачем зазначений, як заявники.

Зазначає, що у позивача відсутні порушені, невизнані або оспорюванні права. Видача патенту України № НОМЕР_1 на винахід не була здійснена з порушеннями прав позивача, оскільки останній знав, що відповідач ОСОБА_2 у заяві на видачу патенту на винахід був зазначений в якості другого заявника і жодним чином не заперечував проти видачі патенту на його ім'я.

Вважає, що позивачем був невірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки предметом спору є не факт відповідності винаходу умовам правової охорони, а факт правомірного чи неправомірного набуття прав інтелектуальної власності на нього.

Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 та третьої особи -ТОВ «Велена Лаб» проти позову заперечували посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог.

В обґрунтування посилалися на те, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір від 01 червня 2011 «Про передачу права на одержання патентів на винахід», згідно якого ОСОБА_1 безоплатно передав, а ОСОБА_4 прийняв частину прав на винахід «Пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла». Заявку №а201109391 на реєстрації спірного винаходу була подана до Державної служби інтелектуальної власності патентним повіреним на підставі нотаріально посвідченої Довіреності від 21 липня 2011 року, виданою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Вважає, що в розумінні вимог ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» підстав для визнання патенту недійсним частково, згідно п.в» ст. 33 Закону, не має.

Також, представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що права позивача, як одного із співвласника, чи винахідника, не оспорює та їх визнає, а тому вважає, що права позивача не є порушеними, а вимоги недоведені.

Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд , вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Пункт 1 ст. 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» (далі - Закон) визначає, що право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пункт 1 ст. 9 Закону також встановлює, що право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника.

Крім того, ст. 10 Закону передбачає, що право на одержання патенту має відповідно правонаступник винахідника або роботодавця.

Згідно з п. 6 ст. 12 Закону у заяві про видачу патенту (деклараційного патенту) необхідно вказати заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також винахідника (винахідників).

Заявник - особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку. Винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Роботодавець - особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом) (ст. 1 Закону).

Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки (п. 4 ст. 8 Закону).

Доказів того, що відповідач ОСОБА_2 не є роботодавцем або правонаступником позивача чи роботодавцем , позивачем не надано.

Позивач просить визнати патент України на винахід «Портативний ручний пристрій для нанесення ворсованого покриття на зону поверхні людського тіла» № НОМЕР_1 частково недійсним в частині зазначення ОСОБА_5 в якості одного з власників патенту посилаючись, на те, що останній не є винахідником заявленого технічного рішення, не є роботодавцем або правонаступником позивача.

Статтею 6 Закону встановлено, що правова охорона надається винаходу, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Згідно статті 7 Закону винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Встановлено, що 12.12.2011 року Відповідачем-1 було видано на ім'я позивача та відповідача ОСОБА_2 патент на винахід «Портативний ручний пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла» за № НОМЕР_1 ( а.с. 7).

Заявка на видачу спірного патенту №а201109391 була подана позивачем та відповідачем ОСОБА_2 26.07.2011 р. їх представником патентним повіреним ОСОБА_6 ( а.с. 7, 139

Як вбачається з матеріалів заявки, винахідником зазначенний позивач. Також вбачається, що Позивач та відповідача ОСОБА_2 разом зазначені ,я к заявники.

Відповідно до пп. «г» п. 1 ст. 33 Закону, патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі, зокрема, видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З матеріалів заявки № а 201109391 на оскаржений патент вбачається, що заявка на реєстрацію спірного патенту була подана від імені двох заявників, тобто позивача та відповідача ОСОБА_2 на підставі спільної нотаріально посвідченої довіреності, що також не заперечувалося сторонами в суді( а.с. 136).

З патенту України № НОМЕР_1 на винахід вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зазначений в якості співвласника патенту разом із позивачем, а позивач також вказаний як винахідник.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач знав, що відповідач ОСОБА_2 у заяві на видачу патенту на винахід був зазначений в якості другого заявника і жодним чином не заперечував проти видачі патенту в цій частині.

Також встановлено, що 01.12.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір «Про передачу права на одержання патентів на винахід», згідно якого ОСОБА_1 безоплатно передав, а ОСОБА_4 прийняв частину прав на винахід «Пристрій для нанесення ворсового покриття на зону поверхні людського тіла» ( а.с. 13-19).

Даний договір сторонами не оспорювався у передбаченому законом порядку.

Також між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Велена Лаб» укладено Ліцензійну угоду на використання винаходу за патетом України НОМЕР_1 ( а.с.20-27).

Вказане вище свідчить, що позивач не заперечував право відповідача ОСОБА_2 на отримання спірного патенту та порушення своїх прав в частині подання такої заявки відповідачем ОСОБА_2 не вбачав.

Крім того відповідно до договору про передачу прав від 01.06.2011 року на одержання патентів на винахід вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо передачі прав на технічне рішення щодо спірного патенту. Дана угода укладена до 26.07.2011 року, тобто до дати подання заяви № а 201109391 її заявниками ( а.с. 176).

Відповідно до п. 3 ст. 10 ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими Особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 подавши заявку № а 201109391 на видачу винаходу разом із позивачем, порушив права позивача.

Суд також вважає, що позивачем не доведено належними доказами по справі, що заявка на видачу патенту України № НОМЕР_1 подана з порушенням прав позивача.

В судовому засіданні відповідачами та третьою особою не оспорювався факт того, що позивач є винахідником та одним із співвласників спірного патенту, а тому в розумінні вимог ст. 3 ЦПК України права позивача не є порушеними, оспореними чи невизнаними, виходячи з предмету позову та меж заявлених вимог

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.4 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів висновків експертів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів не відповідає вимогам ст.16 ЦК України, оскільки предметом спору є не факт відповідності винаходу умовам надання правової охорони, а факт правомірного чи неправомірного набуття прав інтелектуальної власності на нього, що передбачає інший спосіб захисту.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі поданих ними доказів.

З огляду на викладене, вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 462-464, Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» , ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: