Рішення № 30506397, 04.04.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1626/1089/12

Номер провадження 22-ц/786/1335/2013

Головуючий у 1-й інстанції Горулько О.М.

Доповідач Мартєв С. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - ХІЛЬ Л.М., ЧІЧІЛЯ В.А.,

за участю секретаря - РЕНКЕВИЧ М.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2013 року у справі за позовом прокурора Решетилівського району Полтавської області в інтересах держави в особі обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитною угодою.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року прокурор Решетилівського району Полтавської області в інтересах держави в особі обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Полтавської ОДА (надалі - Фонд) звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 2.09.09 року Фонд надав ОСОБА_1 кредит на будівництво житлового будинку у сумі 100 000,00 грн., строком на 14 років та 5 місяців.

Для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, між Фондом, з однієї сторони, та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з іншої сторони, укладено договір поруки від 2.09.09 року.

Позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань та має заборгованість по поверненню позичених коштів та сплати процентів.

Остаточно просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4 заборгованість станом на 23.01.13 року у сумі 22 315,00 грн., що складається з: 12 000,00 грн. тіла кредиту, 9 289,00 грн. процентів та 1 026,00 грн. пені.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4 на користь держави на розрахунковий рахунок обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Полтавської ОДА заборгованість за кредитною угодою « 1689-09 від 2.09.09 року у сумі 22 315 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4 до спеціального фонду державного бюджету України 223,40 грн. судового збіру.

В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дійшов висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Із справи вбачається, що 2.09.09 року між кредитно-господарською організацією «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (надалі - Фонд) та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду №1689-09, за умовами якої останньому надавався кредит на будівництво житлового будинку у сумі 100 000,00 грн. із сплатою 3% річних, строком повернення кредитних коштів - 14 років 6 місяців (а.с. 5).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника, які виникають з умов зазначеної кредитної угоди, цього ж дня між фондом та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір поруки №1062-09, у відповідності до якого останні зобов'язувались відповідати перед фондом за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитною угодою (а.с.9).

Станом на 11.12.12 року ОСОБА_1 не виконує своїх кредитних зобов'язань, заборгованість по тілу кредиту становить 12 000,00 грн., по процентам - 8 795,00 грн., відповідно до умов угоди нарахована пеня у сумі 1 026,00 грн. (а.с. 62).

За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, з огляду на ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З урахуванням того, що позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитною угодою, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з боржника та поручителя заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитними коштами та неустойки.

Проте, неповністю з'ясувавши всі обставини у справі, місцевий суд допустив порушення норм матеріального права, стягнувши заборгованість з усіх відповідачів.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Разом з тим, у силу положень ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, а лише у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Проаналізувавши правову конструкцію кредитної угоди вбачається, що даний правочин укладено між кредитно-господарською організацією «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», як позикодавцем, з однієї сторони та ОСОБА_1, як позичальником, з іншої сторони, та третьою особою - ОСОБА_2, яка доводиться членом сім'ї позичальника.

Пункт 9.3. зазначеної угоди на третю особу покладає солідарну з позичальником відповідальність за виконання кредитних зобов'язань.

Разом з тим, згідно п. 7.4. кредитної угоди повернення кредиту та відсотків на його використав за позичальника іншою фізичною або юридичною особою проводиться на підставі окремого договору сторін.

Характерно, що окремого правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання між фондом та ОСОБА_2 не укладалось.

Водночас, наслідком недодержання сторонами передбаченої ст. 546 ЦК України письмової форми забезпечення виконання зобов'язання, у силу положень ч. 2 ст. 547 ЦК України, є нікчемність такого правочину.

Таким чином, у ОСОБА_2 не виникло обов'язку відповідати за виконанням зобов'язань позичальника за кредитною угодою.

Місцевим судом дана обставина не взята до уваги, що потягнуло за собою невірне застосування матеріального права та незаконність рішення суду у цій частині.

Судом першої інстанції також неправильно вирішеного питання судових витрат, ураховуючи, що ст. 88 ЦПК України не передбачено солідарного обов'язку сторін щодо здійснення їх відшкодування.

Твердження апелянта щодо неналежності суб'єкта пред'явлення даного позову є незмістовним та такими, що не дають підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурор, з огляду на зміст ст. 36-1 ЦК України, вправі на звернення до суду в інтересах держави в особі органу державної влади з даними позовними вимогами.

З урахуванням зазначеного, рішення місцевого суду не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, тому підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитною угодою та розподілу судових витрат, та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги та розподілу судових витрат між відповідачами у частках, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за апеляційний розгляд справи з апелянта на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що не сплачувався при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2013 року у частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог прокурора Решетилівського району Полтавської області в інтересах держави в особі обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 74,46 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 74,47 грн. судового збору з кожного.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 114,70 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи за банківськими реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: МАРТЄВ С.Ю.

Судді : ХІЛЬ Л.М.

ЧІЧІЛЬ В.А.

З оригіналом згідно:

суддя МАРТЄВ С.Ю.