Ухвала суду № 30506022, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/53796/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Стасюка Б.Ф., Краснощок Н.М.,

представника відповідача Кислого О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року

у справі № 2а-6971/10/0670

за позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД» Повного товариства «Євроголд ЦУМБЮЛЬ та Ко» Торгове агентство» (далі - позивач, ДП «Євроголд Індестріз ЛТД»)

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - відповідач, ДПІ у м. Житомирі)

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» звернулось у серпні 2010 року суду з позовом до ДПІ у м. Житомирі, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати: податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 06.08.2010 року № 0002282301/0 у частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1 193 896,00 гривень, у тому числі: 978 263,00 гривні основного платежу і 215 633,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій; рішення № 0000582201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 190 847,13 гривень; рішення № 0000592201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 гривень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року позов задоволено частково: скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 06.08.2010 року № 0002282301/0 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 978 263,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 212 851,00 гривня. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м. Житомирі відмовлено. Апеляційна скарга ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» задоволена частково. Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 06.08.2010 року № 0000592201 про застосування штрафної санкції в сумі 170,00 гривень. Прийняте в цій частині нове рішення про задоволення позову. Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 06.08.2010 року № 0000592201 про застосування штрафної санкції в сумі 170,00 гривень. В іншій частині постанова залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвали нове рішенням, яким відмовити в задоволені позову повністю. Вважає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з невірним тлумаченням і застосуванням останніх, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Під час проведеної працівниками ДПІ у м. Житомирі планової виїзної перевірки ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року були виявлені порушення: вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 988 118,00 гривень, а саме заниження показника приросту балансової вартості запасів за І квартал 2010 року у сумі 3 649 104,00 гривні внаслідок зміни методу розрахунку приросту (убутку) запасів, віднесення до складу валових витрат витрати у сумі 203 558,00 гривень з вартості придбаних у ТОВ «Метро кеш енд Кері Україна» послуг по актам, на яких є відбиток печатки іншого підприємства - ТОВ «Метро груп Байінг Україна» та 48 680,00 гривень витрат по придбанню у ВАТ «Житомирське АТП № 11854» транспортних послуг за відсутності актів виконаних робіт, а також завищення амортизаційних відрахувань; вимог частини 3 статті 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», а саме порушення терміну розрахунків при виконанні контракту № 1D від 16.05.2008 року з фірмою «Eurogold service Zumbuhl & Co.» (Швейцарія); вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що виявилося у порушенні строків декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.07.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 4890/23-1/32265502/0110 від 27.07.2010 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Житомирі 06.08.2010 року прийняті податкове повідомлення-рішення від 06.08.2010 року № 0002282301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1 205 294,00 гривні, у тому числі: 989 661,00 гривня основного платежу і 215 633,00 гривні штрафних (фінансових) санкцій, рішення № 0000582201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 190 847,13 гривень та № 0000592201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо необхідності задоволення позовних вимог частково та вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо заниження показника приросту балансової вартості запасів за І квартал 2010 року у сумі 3 649 104,00 гривні, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно зазначили, що відсутні підстави вважати, що позивачем занижено валові доходи по приросту балансової вартості запасів за І квартал 2010 року у сумі 3 649 104,00 гривні, відповідно, протиправним є нарахування 912 276,00 гривень основного платежу по податку на прибуток і 182 455,00 гривень фінансових санкцій, оскільки встановлено, що позивач оцінку вибуття запасів здійснював за методом вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), зміна цього методу, всупереч доводам відповідача, протягом податкового року не здійснювалася.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрати у сумі 203 558,00 гривень з вартості придбаних у ТОВ «Метро кеш енд Кері Україна», то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність в актах відтиску печатки саме ТОВ «Метро кеш енд Кері Україна» не дає податковому органу підстави вважати ці акти такими, що оформлені неналежно і не підтверджують факт отримання позивачем від свого контрагента послуг, оскільки право на підписання актів, у тому числі і на проставляння відбитку печатки як даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, надано ТОВ «Метро груп Байінг Україна» на підставі дослідженої судами довіреності у визначеному законом порядку.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати у сумі 203 558,00 гривень з вартості придбаних у ТОВ «Метро кеш енд Кері Україна» послуг, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.08.2010 року № 0002282301/0 у частині нарахування 50 890,00 гривень основного платежу по податку на прибуток та 25 445,00 гривень штрафних санкцій підлягає скасуванню.

Щодо віднесення до складу валових витрат 48 680,00 гривень витрат по придбанню у ВАТ «Житомирське АТП № 11854» транспортних послуг, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які посилаючись на підпункт 5.2.1 пункту 5.2 та підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно до складу валових витрат віднесено витрати у сумі 48 680,00 гривень по придбанню у ВАТ «Житомирське АТП № 11854» транспортних послуг, а тому нарахування податковим органом грошового зобов'язання по податку на прибуток у цій частині є необґрунтованим, оскільки факт отримання позивачем від ВАТ «Житомирське АТП № 11854» транспортних послуг на суму 8680,00 гривень підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій договором на перевезення вантажу автотранспортом № 51 від 19.05.2008 року, додатком № 1 до нього і додатковою угодою, рахунками за перевезення вантажу, талонами замовника, товарно-транспортними накладними. Зокрема, у додатковій угоді зазначено, що обсяг наданих послуг визначається згідно з рахунками перевізника.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вірно зазначила, що наявність саме актів виконаних робіт як єдиної підстави для віднесення до складу валових витрат витрати за отримані транспортні послуги чинним законодавством не передбачена.

Щодо амортизаційних відрахувань, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податок на прибуток за невірну амортизацію дверей протипожежних та системи пожежогасіння в сумі 2927,00 гривень основного платежу і 1054,00 гривні санкцій нарахований податковим органом безпідставно, оскільки правомірність амортизації позивачем дверей протипожежних та системи пожежогасіння була встановлена постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 року у справі № 2а-6156/09/0670, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 року. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ДПІ у м. Житомирі необґрунтовано нараховано позивачеві грошове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1 193 896,00 гривень, у тому числі: 978 263,00 гривні основного платежу і 215 633,00 гривні штрафних (фінансових) санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.08.2010 року № 0002282301/0 у цій частині є неправомірним і підлягає скасуванню.

Щодо застосування фінансових санкцій рішеннями від 06.08.2010 року № 0000582201 та № 0000592201, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття вказаних рішень стало виявлення у ході проведеної ДПІ у м. Житомирі порушень позивачем терміну розрахунків при виконанні контракту № 1D від 16.05.2008 року з фірмою «Eurogold service Zumbuhl & Co.» (Швейцарія) та строків декларування валютних цінностей й іншого майна станом на 01.07.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, перевіркою встановлено, що станом на 31.01.2009 року по даному контракту прострочена дебіторську заборгованість становить 538 088,59 євро (5 466 232,13 гривні). За період, що перевірявся, кошти від фірми «Eurogold service Zumbuhl & Co.» за надані послуги надійшли на валютний рахунок позивача у сумі 538 088,59 євро, 150 088,59 євро, з порушенням строків розрахунків. Станом на 31.03.2010 року умови контракту сторонами було виконано повністю.

Виконання розрахунків призвело до порушення вимог частини 3 статті 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносин», згідно якої, що у разі коли розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини провадяться в іноземній валюті, вона підлягає зарахуванню на рахунок українського виконавця в уповноваженому банку України у 90-денний строк починаючи з моменту митного оформлення готової продукції або погашення векселя (письмового зобов'язання) залежно від того, яка з цих операцій була проведена раніше.

Предметом вказаного контракту є операції по переробці давальницької сировини іноземного замовника на готову продукцію.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що порядок здійснення резидентами операцій з давальницькою сировиною регулюється Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли до уваги посилання позивача на лист філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 12.03.2009 року, оскільки у даному випадку слід керуватися Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», а не Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанції, які в цій частині позовних вимог дійшли висновку, що відповідачем правомірно застосовані фінансові санкції до позивача.

В частині правомірності застосування до позивача фінансової санкції за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет), згідно якої валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позовні вимоги, виходив з наступного.

За невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету, до резидентів, нерезедентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (п. 2 статті 16 Декрету).

Статтею 16 вказаного Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що Положення Указу Президента України від 27.06.1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету, дійшов вірного висновку, що ДПІ у м. Житомирі діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що свідчить про неправомірність застосування таких санкцій.

Таке застосування статті 16 Декрету № 15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 року у справі позовом ТОВ «Крим Інтеройл» до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 06.08.2010 року № 0000592201 підлягають задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року у справі № 2а-6971/10/0670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько