Постанова № 30506024, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/32753/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Експоінвест" (далі - Товариство)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012

у справі № 2а/2370/6903/2011

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції в м. Черкаси (далі - ДПІ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 № 000002782301, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 106 500 грн. (у тому числі 85200 грн. за основним платежем та 21300 грн. за штрафними санкціями), та податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 № 000002792301 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 133 125 грн. (у тому числі 106 500 грн. за основним платежем та 26625 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, у позові відмовлено з посиланням на відсутність належного документального підтвердження реальності спірних операцій з поставки підрядних робіт позивачеві.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 204, 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2011, оформленої актом від 20.07.2011 № 1845/23-2/14199258.

Підставою для донарахування оспорюваних сум податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження Товариством бази оподаткування та податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, внаслідок завищення валових витрат та включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з поставки підрядних робіт в рамках правовідносин з приватним підприємством «Т-Груп» та приватним підприємством «Інтерагро-Форум».

При цьому ДПІ посилається на те, що:

названі постачальники зареєстровані на підставних осіб, які заперечують свою причетність до їх діяльності;

відомості, що містяться у складених цими контрагентами первинних документах є недостовірними, а відтак зазначені документи не можуть слугувати підтвердженням здійснення господарської операції та підставою для формування даних податкового обліку платника;

спірні контрагенти відсутні за місцезнаходженням, не мають необхідних матеріальних ресурсів (основних фондів, транспортних засобів тощо) та відповідної кількості персоналу для виконання підрядних робіт.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, попередні судові інстанції підтримали зазначені доводи податкового органу та визнали наведені факти належним підтвердженням фіктивності спірних операцій.

Однак Вищий адміністративний суд України не погоджується із зазначеною правовою позицією, виходячи із з'ясованих судами обставин справи та норм матеріального права.

Адже, як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, позивачем як генпідрядником було залучено до виконання будівельно-технічних робіт на об'єкті: «Добудова спортивного залу школи І-ІІІ ступеня № 18 по вул. Н.Левицького, 12 у м. Черкаси». Вказані роботи були прийняті Товариством за актами приймання будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в та оплачені у повному обсязі (що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку Товариства).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Недійсність податкових накладних та інших первинних документів, складених та підписаних від імені приватного підприємства «Т-Груп» та приватного підприємства «Інтерагро-Форум», податкова інспекція обумовлює показаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які числилися керівниками цих підприємств, втім заперечували свою причетність до їх фінансово-господарської діяльності.

Втім обов'язок зі складення податкової накладної, яка є підставою для формування покупцем податкового кредиту, та відображення у ній відомостей, визначених у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладається на продавця. Відповідно, при дотриманні контрагентом вказаних вимог щодо оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

А відтак у розглядуваному випадку та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є беззаперечною та достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ.

Самі по собі показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть підтверджувати недостовірність податкових накладних та інших документів, складених від імені приватного підприємства «Т-Груп» та приватного підприємства «Інтерагро-Форум», а також слугувати свідченням безтоварності спірних операцій, позаяк зазначені особи не мають ніякого відношення до діяльності цих контрагента, а відтак не можуть володіти інформацією про фактичний стан правовідносин цих суб'єктів господарювання з контрагентами.

Посилання ДПІ на відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

За таких обставин висновок судів про безтоварний характер спірних операцій з поставки підрядних робіт позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

А відтак Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Експоінвест" задовольнити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 у справі № 2а/2370/6903/2011 скасувати.

3. Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2011 № 000002782301 та від 29.07.2011 № 000002792301.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у сумі 2416,48 грн. на користь приватного акціонерного товариства "Експоінвест" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у м. Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько