Ухвала суду № 30506019, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/50527/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року

у справі № 2-а-11328/10/1570

за позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» (далі - позивач, ДП «Автотрейдінг-Одеса»)

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси)

про скасування податкового повідомлення-рішення та скасування в частині акту перевірки, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Автотрейдінг-Одеса» звернулось у листопаді 2010 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542350/0 від 26.10.2010 року щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року в розмірі 3 955 226,00 гривень та скасувати в розділі 4 акту від 04.10.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Автотрейдінг-Одеса» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2007 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2008 року, лютий, червень, вересень 2009 року, березень, квітень 2010 року» (надалі - Акт) висновки щодо завищення підприємством податкового кредиту в сумі 61 960,00 гривень та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року у розмірі 3 955 226,00 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року скасована. Прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000542350/0 від 26.10.2010 року на суму 3 947 401,00 гривня. В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000542350/0 від 26.10.2010 року на суму 7865,00 гривень залишено без змін. Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування визначених в розділі 4 Акту перевірки висновків щодо завищення податкового кредиту в сумі 61 960,00 гривень та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року в розмірі 3 955 226,00 гривень закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Автотрейдінг-Одеса» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2007 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2008 року, лютий, червень, вересень 2009 року, березень, квітень 2010 року, за результатами якої був складений акт від 04.10.2010 року № 71/23-310/31976605.

Вказаним актом зафіксовано, що в порушення пп. 7.2.3., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) позивачем завищений податковий кредит у сумі 61 960,46 гривень, в результаті включення до складу податкового кредиту звітного місяця суми ПДВ по податкових накладних, які були виписані постачальниками в різних податкових періодах, без поштового листа з рекомендованим повідомленням про вручення та відсутності інших документів, що підтверджують отримання цих податкових накладних у червні 2010 року.

Також, вказаним актом зафіксовано порушення пп. 7.7.1., пп. 7.7.2., п. 7.7. ст. 7 Закону № 168, а саме завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року на суму 3 955 226,00 гривень, яке виникло внаслідок допущення вищевказаного порушення та не врахування позивачем висновків акту перевірки від 14.04.2010 року № 157/23-213/31976605, відповідно до яких, встановлено завищення позивачем залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів у розмірі 161 695,00 гривень (включення до складу податкового кредиту звітного місяця суми ПДВ по податкових накладних, які були виписані постачальниками в різних податкових періодах), та який повинен дорівнювати 3 854 302,00 гривні, що привело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (ряд 18.1 декларації) в сумі 161 695,00 гривень за жовтень 2009 року та завищенню залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів (ряд. 26 декларації).

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що ДП «Автотрейдінг-Одеса» задекларувало позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 122 350,00 гривень, тим самим завищивши суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3 955 226,00 гривень.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було винесене податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 26.10.2010 року № 0000542350/0 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3 955 226,00 гривень за червень 2010 року.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позову погодився з позицією податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту за період з березня 2010 року по червень 2010 року сум ПДВ в розмірі 61 960,15 гривень за податковими накладними, складеними постачальниками в різних податкових періодах за датами фактичного здійснення господарських операцій. При цьому, суд зазначив, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, визначена ним відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону № 168. Мотивуючи в даній частині своє рішення, суд першої інстанції, послався на пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 даного Закону, якій передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що порушення зафіксовані актом перевірки від 14.10.2010 року № 157/23-213/31976605 та актом перевірки від 04.10.2010 року № 71/23-310/31976605 свідчать про те, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду складає 3 835 438,00 гривень, відхилення складає 223 655,00 гривень, що свідчить про позитивне значення, при якому не допустимо бюджетне відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з наступного.

Суд апеляційної інстанції не підтримав позицію суду першої інстанції та вірно зазначив, що при застосуванні норм Закону № 168 необхідно враховувати, що законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону. Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі економіки була призначена судово-бухгалтерська (економічна) експертиза, висновки якої досліджені судом та встановлено, що доводи податкової інспекції щодо завищення ДП «Автотрейдінг-Одеса» бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією за червень 2010 року у розмірі 3 955 266,00 гривень документально та нормами діючого законодавства України станом на червень 2010 року не підтверджені у сумі 3 947 401,00 гривня. Крім того, експертним дослідженням встановлено, що ДП «Автотрейдінг-Одеса» відповідно до норм Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 3.4, 4 «Порядку заповнення і надання податкової декларації за податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, обґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту по ПДВ суму 61 960,46 гривень за податковими накладними, які були виписані постачальниками у березні 2010 року у розмірі 5232,48 гривні, в квітні 2010 року у сумі 4114, 83 гривень та в червні 2010 року у сумі 52 613,00 гривень. Також, експерт робить висновок про те, що доводи ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в частині завищення ДП «Автотрейдінг-Одеса» податкового кредиту у сумі 61 960,46 гривень документально та нормативно не підтверджені. Крім цього, експертом була встановлена арифметична помилка, яка була зроблена відповідачем при складанні Акту. Так, при визначенні складових сум показників по завищенню від'ємного значення в розмірі 223 622,00 гривні ДПІ у Малиновському районі м. Одеси при складанні двічі застосувала показник 61 690,46 гривень.

Судом апеляційної інстанції досліджена мотивувальна частина експертного дослідження, в якій містяться обґрунтування та розрахунки, викладених вище висновків.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність суперечностей між первинними бухгалтерськими та податковими документами і висновками, зробленими в мотивувальній та резолютивній частинах експертизи, що висновки податкового органу про порушення підприємством Закону № 168 та про те, що його вимога щодо відшкодування ПДВ є необґрунтованою, суперечать належним та допустимим доказам.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який закрив провадження в частині вимог про про скасування в розділі 4 Акту перевірки висновків щодо завищення податкового кредиту в сумі 61 960,00 гривень та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року в розмірі 3 955 226,00 гривень, вірно зазначивши, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування висновків акту перевірки щодо завищення податкового кредиту у сумі 61 960,00 гривень, не врахував те, що ці позовні вимоги не можуть бути предметом оскарження, так як акт перевірки, складений органом податкової служби, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, якій тягне за собою правові наслідки.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року у справі № 2-а-11328/10/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько