Ухвала суду № 30505954, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/44039/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 по справі №2а/2370/689/2012 за позовом Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 позовні вимоги Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки до Державної податкової інспекції у місті Черкаси задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 №00000762301, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 111358,00грн. та №00000772301, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 115418,00грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 03.07.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2012.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України, ст.215 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №269/23-2/01734514 від 09.02.2012, складеного за результатом планової виїзної перевірки Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 №00000762301, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 111358,00грн. та №00000772301, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 115418,00грн.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту та господарськими операціями з ПП «Арбуд Вектор» з огляду на їх нікчемність через відсутність у останнього майна ті інших матеріальних ресурсів, що свідчить про укладення угоди без настання реальних наслідків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, накладними на передачу товару, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, затвердженої типової форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, зведеними кошторисними розрахунками будівництва та ін. За змістом акту перевірки отримані послуги оплачено згідно банківських виписок, перелік яких зазначено.

Судом також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій ПП «Арбуд Вектор» було зареєстровано в органах держаної податкової служби як платник податку на додану вартість, сплачувало податки та збори, передбачені законодавством.

А відтак слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факти реальної поставки послуг ПП «Арбуд Вектор», а судом апеляційної інстанції залишено поза увагою приписи частин 1 та 4 статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів та статті 71 КАС України щодо обов'язку доказування.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

Керуючись ст.55 ст. 210, 222, 223, 226, 230, 231, 232 ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв