Ухвала суду № 30505948, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/55759/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Стоцького О.І.,

представника позивача Чайка М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р.

у справі № 2а-1670/8497/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - позивач, ДПІ у м. Полтаві)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» (далі - відповідач-1, ТОВ «ТД «Інтер-Агро»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест - Агро сервіс» (далі - відповідач-2, ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс - Співдружність» (далі - відповідач-3, ТОВ «Альянс - Співдружність»)

про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у м. Полтаві звернулась до суду з адміністративним позовом до ТОВ «ТД «Інтер-Агро», ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс», ТОВ «Альянс - Співдружність» про застосування наслідків нікчемних правочинів та стягнення з ТОВ «Альянс - Співдружність» на користь ТОВ «ТД «Інтер-Агро» коштів у сумі 4 083 962,70 грн., стягнення з ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс» на користь ТОВ «ТД «Інтер-Агро» коштів у сумі 1 763 830,82 грн. та стягнення в дохід держави з ТОВ «ТД «Інтер-Агро» коштів у сумі 5 847 793,52 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.

В період з 08.02.2011 р. по 28.04.2011 р. на підставі наказу № 483 від 04.02.2011 р. та направлення № 110 від 08.02.2011 р. ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Інтер-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 10.05.2011 р. №3943/23-5/35796506 та встановлено наступні порушення: - пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п.5 .3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого відповідачем-1 занижено податок на прибуток на загальну суму 1 081 760,00 грн.; - пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ТД «Інтер-Агро» встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 707 781,00 грн.; - ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТД «Інтер-Агро» із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, у тому числі з ТОВ «Альянс-Співдружність» та ТОВ «Інтер Інвест-Агро сервіс».

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем 25.05.2011 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0000682310, яким ТОВ «ТД «Інтер-Агро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього на 8 253 016,00 грн., у тому числі 6 602 413,00 грн. - за основним платежем та 1 650 603,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000672310, яким відповідачу-1 зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 118 443,00 грн. - за основним платежем, №0000692310, яким ТОВ «ТД «Інтер-Агро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього на 1 352 200,00 грн., у тому числі 1 081 760,00 грн. - за основним платежем та 270 440,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі наказу № 83 від 10.02.2011 р. та направлення № 000063 від 10.02.2011 р. Карлівською МДПІ 10.02.2011 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання ТОВ «Альянс - Співдружність» вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 11.02.2011 р. №28/23/36564948 та встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Альянс - Співдружність» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, ст.665 та ст. 656 Цивільного кодексу України.

Крім цього перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань всього у сумі 2 493 114,00 грн. та завищення податкового кредиту всього у сумі 2 475 475,00 грн.

На підставі наказу № 874 від 24.02.2011 р. ДПІ у м. Полтаві 10.03.2011 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 10.03.2011 р. №1709/23-5/36565009 та встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відображених у жовтні 2010 року з ТОВ «Кернел - Трейд», ТОВ «Сегмент Плюс», ТОВ Торговий дім «Пересічанський МЕЗ», ТОВ СП «Нібулон», ТОВ ТД «Інтер-Агро», ЗАТ «АТ КАРГІЛЛ» та ПП «АГРОПРАЙД». Відповідно до ч.5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини укладені ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Крім цього перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та відповідно відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та підстав формування податкового кредиту відповідно до ст. 3 та п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та доходу від продажу товарів (робіт, послуг) і підстав формування валових витрат відповідно до ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі зазначених актів перевірок та вироку Чутівського районного суду Полтавської області від 12.04.2011 р., яким посадових осіб ТОВ «Альянс - Співдружність» (ОСОБА_5) та ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс» (ОСОБА_6) визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, позивач стверджує про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «ТД «Інтер - Агро» з ТОВ «Альянс - Співдружність» та ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс», у зв'язку з чим ДПІ у м. Полтаві просить застосувати наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача-1, підчас розгляду даної справи у суді першої інстанції, пояснив, що у перевіряємий період ТОВ «ТД «Інтер-Агро», здійснював придбання насіння соняшнику, ячменю та кукурудзи, яке фактично надійшло до покупця та було використано в господарській діяльності підприємства. Про факт реального вчинення угод свідчать податкові накладні, рахунки-фактури та докази фактичної оплати придбаного товару. Письмові договори на придбання товарно-матеріальних цінностей не укладалися. Доставка товару здійснювалася транспортом продавця до складських приміщень позивача, які той орендував у ТОВ «Інтер-Агро». Також пояснив, що в ході досудового слідства по кримінальній справі порушеної СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві 07.06.2011 р. за ознаками злочину, передбаченого з ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «ТД «Інтер-Агро» на підприємстві були здійснені обшук та виїмка первинної документації, якою підтверджується реальність угод з контрагентами.

Відповідно до листа заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві від 12.12.2011 р. № 22477/9/26-09, в матеріалах даної кримінальної справи маються вилучені на ТОВ «ТД «Інтер-Агро» оригінали накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, складених від імені ТОВ «Альянс-Співдружність» (вилучені протоколом виїмки від 24.11.2010 р.) та оригінали накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, складених від імені ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс» (вилучені протоколом виїмки від 18.02.2011 р.). Будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, складених від імені ТОВ «Альянс-Співдружність» та ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс» на адресу ТОВ «ТД «Інтер-Агро», в ході досудового слідства не вилучалося та службовими особами ТОВ «ТД «Інтер-Агро» під час проведення виїмок не надавалося. 10.08.2011 р. під час проведення обшуку офісного приміщення ТОВ «ТД «Інтер-Агро» за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 66, первинних бухгалтерських та будь-яких інших документів, складених від імені ТОВ «Альянс-Співдружність» та ТОВ «Інтер Інвест - Агро сервіс» на адресу ТОВ «ТД «Інтер-Агро», виявлено не було та не вилучалося.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, які є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У ст. 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Разом з цим, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, яка діє з 01.01.2011 р., встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, угоди було укладено у вересні-жовтні 2010 року.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно

Помічник судді