Ухвала суду № 30504893, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Київ К-34867/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року

у справі № 7/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет» (позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002471507/0 від 21 грудня 2006 року. Присуджено на користь ТОВ «МаксБет» судові витрати в розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «МаксБет» за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року при сплаті за торгові патенти у зв'язку із введенням в дію статті 47 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (далі - Закон № 2285-IV), за результатами якої складено акт № 5767-15-7-31865429 від 11 грудня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002471507/0 від 21 грудня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із плати за торговий патент в розмірі 46 550,00 грн. (46 550,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем частин 3, 5 статті 5 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 98/96-ВР) у зв'язку із визначенням суми податкового зобов'язання, належної до сплати за перший квартал 2005 року, без врахування змін, внесених до частини 3 статті 5 Закону № 98/96-ВР статтею 47 Закону № 2285-IV.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 5 Закону № 98/96-ВР патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік).

Статтею 47 Закону № 2285-IV встановлено, що у 2005 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною 4 статті 4 Закону № 98/96-ВР стосовно вартості торгового патенту цифри « 320» замінено цифрами « 960». Встановлені частиною 2 статті 5 Закону № 98/96-ВР стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри « 1400», « 64000», « 48000», « 2000», « 600», « 2400» замінено відповідно цифрами « 4200», « 192000», « 144000», « 6000», « 1800», « 7200».

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону № 98/96-ВР оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Як встановлено судами, позивачем оплату вартості торгових патентів за перший квартал 2005 року здійснено платіжним дорученням № 407 від 14 грудня 2004 року в розмірі 93 100,00 грн., тобто за ставкою, встановленою чинним на момент такої сплати законодавством.

При цьому, слід зазначити, що пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1251-XII) передбачено, що плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 1251-XII обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, із сплатою позивачем до 15 грудня 2004 року вартості торгових патентів за перший квартал 2005 року в розмірі, встановленому чинним на момент сплати законодавством, обов'язок ТОВ «МаксБет» щодо такого платежу припинився, у зв'язку з чим подальше донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання в даному випадку є безпідставним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Моторний О.А.