Ухвала суду № 30504896, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К-36680/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року

у справі № 2а-523/10/1870

за позовом Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Ліон»

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Шосткинське дочірнє агролісогосподарське підприємстве «Шосткинський агролісгосп» (позивач) звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000232347/0 від 08 квітня 2009 року, № 0000232347/1 від 22 червня 2009 року, № 0000232347/2 від 25 серпня 2009 року, № 0000232347/3 від 06 листопада 2009 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000232347/0 від 08 квітня 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Шосткинська МДПІ у Сумській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 310/2300/14005298 від 25 березня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232347/0 від 08 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 108,00 грн. (17 660,00 грн. - основний платіж, 7 448,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000232347/1 від 22 червня 2009 року, № 0000232347/2 від 25 серпня 2009 року, № 0000232347/3 від 06 листопада 2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Ліон» на підставі договорів № 87 від 01 серпня 2007 року та № 27 від 17 січня 2008 року, з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаних правочинів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та транспортних засобів, необхідних для виконання основного виду діяльності, а також ліцензії на право здійснення перевезень.

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт отримання позивачем транспортних послуг підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, за змістом наведених правових норм транспортні послуги для віднесення їх вартості до складу валових витрат мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення відповідної господарської операції.

Згідно з пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому, розділом 1 Правил передбачено, що товарно-транспортною документацією є комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Подорожнім листом є первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

При цьому, частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не перевірили наявність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів як обов'язкових первинних документів бухгалтерського обліку, які, відповідно, підтверджують реальність здійснення даного виду господарських операцій.

Зокрема, суди не вимагали від позивача надати такі докази, не створили стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі, а обмежились лише дослідженням актів виконаних робіт, в яких є посилання на товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не пересвідчившись, при цьому, про їх фактичну наявність у платника.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Моторний О.А.