Ухвала суду № 30504885, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Київ К-36081/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року

у справі № 2а-17455/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001022310/0 від 04 грудня 2006 року та № 0001032310/0 від 04 грудня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку на перерахування належної до сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, за результатами якої складено акт № 806/2310/19017842 від 04 грудня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001022310/0 від 04 грудня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 4 771,36 грн., та № 0001032310/0 від 04 грудня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 4 577,38 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.4 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0000152310/0 від 18 лютого 2006 року та № 0000012310/3 від 14 серпня 2006 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судами, позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000152310/0 від 18 лютого 2006 року та № 0000012310/3 від 14 серпня 2006 року оскаржено в судовому порядку, про що ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у відповідності з приписами пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III повідомлено податковий орган 28 серпня 2006 року.

Підпунктом 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III передбачено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Таким чином, враховуючи факт оскарження позивачем в судовому порядку податкових повідомлень-рішень № 0000152310/0 від 18 лютого 2006 року та № 0000012310/3 від 14 серпня 2006 року, суми податкового зобов'язання, визначені ними, вважались неузгодженими до набранням відповідним судовим рішенням законної сили.

Згідно з частинами 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, суми податкового зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0000152310/0 від 18 лютого 2006 року та № 0000012310/3 від 14 серпня 2006 року, вважаються узгодженими з моменту прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року у справі № 34/162-А, а також враховуючи факт погашення позивачем спірних сум податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб протягом серпня - жовтня 2006 року, у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Моторний О.А.