Ухвала суду № 30504881, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Київ К-41067/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року

у справі № 2-а-5122/08/1570

за позовом Державного підприємства дослідного господарства «Андріївське»

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року, позов Державного підприємства дослідного господарства «Андріївське» (позивач) до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000182301 від 27 лютого 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ДПДГ «Андріївське» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 01 жовтня 2007 року, за результатами якої складено акт № 359/2320-00855308 від 06 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000182301 від 27 лютого 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15 835,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій з реалізації металобрухту (списаних основних засобів підприємства) на суму в розмірі 3 167,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, Закон № 265/95-ВР зобов'язує застосовувати реєстратор розрахункових операцій лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В свою чергу, реалізований позивачем металобрухт є його списаними основними засобами.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (списуються з балансу) у разі його вибуття.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, поняття основних засобів та товару є різними і вони не тільки відносяться до різних статей балансу, а й відображаються в абсолютно протилежних розділах - основні засоби віднесено до розділу необоротні активи, а товари, в свою чергу, віднесено до розділу оборотні активи.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) позареалізаційні надходження - це надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Судами встановлено, що кошти, отримані позивачем за реалізований металобрухт, внесено в касу підприємства та оприбутковано відповідно до прибуткових касових ордерів № 322 від 07 липня 2006 року та № 324 від 07 липня 2006 року.

Таким чином, оскільки, позивачем реалізовано списані з балансу основні засоби, які перестали бути необхідними під час здійснення виробничої діяльності, а законодавчо встановлені вимоги щодо наявності відповідних касових ордерів ним виконано, то підстав для застосування до ДПДГ «Андріївське» штрафних (фінансових) санкцій не вбачається.

При цьому, слід зазначити, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено актом перевірки № 359/2320-00855308 від 06 лютого 2008 року, порушення позивачем приписів Закону № 265/95-ВР відбулось при здійсненні ним господарської діяльності 07 липня 2006 року, а тому штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідачем до ДПДГ «Андріївське» рішенням № 0000182301 від 27 лютого 2008 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Моторний О.А.