Ухвала суду № 30504869, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К-35805/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Одеської залізниці

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-9117/09/1570

за позовом Одеської залізниці

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця (позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000351510/0 від 12 червня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 252 849,93 грн. (168 566,62 грн. - основний платіж; 84 283,31 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Одеська залізниця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 316/15-1/01071315/12 від 29 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000351510/0 від 12 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 253 797,62 грн. (169 085,01 грн. - основний платіж, 84 712,61 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем статті 5, частини 1 статті 7 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) у зв'язку із сплатою земельного податку за земельну ділянку площею 2,5024 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 59, в той час як відповідно до листа Управління з контролю за використання та охороною земель у Одеській області № 352вих/08-147/09 від 03 березня 2008 року площа вказаної земельної ділянки становить 3,9685 га, а також неправомірною сплатою земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку «Залізничник», що знаходиться за адресою: смт Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, та за користування земельними ділянками, на яких розташований дорожній фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив», що знаходяться за адресами: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, та м. Одеса, вул. Мельницька, 32-Б, в розмірі 25 відсотків як за землі залізниці.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що площа земельної ділянки, на якій розташований санаторій-профілакторій «Біла Акація», за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 59, становить 3,9685 га, що, зокрема, підтверджується листом Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» № 2411/01 від 28 вересня 2007 року.

Крім того, суди дійшли висновку, що, оскільки, спірні земельні ділянки за адресами: смт Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, та м. Одеса, вул. Мельницька, 32-Б, не входять до смуги відведення залізниць як статутних територіально-галузевих об'єднань, що при централізованому управлінні здійснюють перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі в межах населених пунктів, то плата за них справляється в установлених Законом № 2535-XII розмірах на загальних підставах.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно з частиною 11 статті 7 Закону № 2535-XII податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Відповідно до статті 1 Закону України від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» (далі - Закон № 273/96-ВР) залізницею є статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Частиною 1 статті 6 Закону № 273/96-ВР передбачено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

Відповідно до частини 1 статті 67 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК України) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно із статтею 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Статтею 23 Закону України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР «Про транспорт» передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що за всі земельні ділянки, надані для залізниці, податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону № 2535-XII.

Таким чином, оскільки, викладене вище не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а також не перевірено факт надання земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 59, у постійне користування Одеської залізниці, зокрема, не надано належної оцінки доводам позивача про відсутність у нього державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 3,9685 га як того вимагала частина 1 статті 126 ЗК України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Моторний О.А.