Ухвала суду № 30504866, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Київ К-35402/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-24717/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «МедКиЖ-ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «МедКиЖ-ЛТД» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі (відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000011123-00 від 18 липня 2008 року та № 00063170/0 від 18 липня 2008 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000011123-00 від 18 липня 2008 року. В задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00063170/0 від 18 липня 2008 року відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю. Відшкодовано ТОВ СП «МедКиЖ-ЛТД» за рахунок Державного бюджету України 1,70 грн. понесених судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Житомирському районі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ СП «МедКиЖ-ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 905/23-01/13561817/0110 від 07 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 000011123-00 від 18 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 883,00 грн. (23 922,00 грн. - основний платіж, 11 961,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 00063170/0 від 18 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 711,92 грн. (570,64 грн. - основний платіж, 1 141,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Троя» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтиндан Україна», з підстав ненадання під час проведення перевірки оригіналів спірних податкових накладних, а також відсутності ТОВ «Троя» за юридичною адресою.

Крім того, встановлено порушення ТОВ СП «МедКиЖ-ЛТД» підпунктів 6.3.2, 6.3.3, 6.3.5 пункту 6.3 статті 6, статей 7, 8, 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) з огляду на неправомірне надання протягом 2005 - 2007 років податкової соціальної пільги директору ОСОБА_3, який є приватним підприємцем.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами, ТОВ СП «МедКиЖ-ЛТД» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Троя» товарно-матеріальних цінностей та у ТОВ «Алтиндан Україна» транспортних послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, оригінали яких досліджено у судовому засіданні суду першої інстанції.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, а також від перебування постачальника за юридичною адресою, оскільки, питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00063170/0 від 18 липня 2008 року, адже за приписами підпункту «е» підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону № 889-IV податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

А тому, оскільки, директор ТОВ СП «МедКиЖ-ЛТД» ОСОБА_3 в охоплений перевіркою період мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, то, відповідно, права на податкову соціальну пільгу не мав.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Моторний О.А.