Ухвала суду № 30504824, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К-27669/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2010 по справі №2а-14784/09 за позовом Закритого акціонерного товариства «Кондрашевський піщаний кар'єр» до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2010, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Кондрашевський піщаний кар'єр» до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2008 №001092310/0, яким визначено зобов'язання за платежем «відрахування за геологорозвідувальні роботи» у розмірі 59017,50грн., з яких 39345,00грн. за основним платежем, 19672,50грн. штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що геологорозвідувальні роботи виконані позивачем за рахунок коштів замовника, а не за рахунок коштів державного бюджету.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.08.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.33 Кодексу України «Про надра», п.2.1, п.3.1, п.4.1, п.4.2, п.5.1, п.5.3 Інструкції про порядок справлення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженого спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 №105/309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.07.1999 №474/3767 (далі-Інструкція №105/309), Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 №115 (далі-Порядок №115).

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 38/23-05383566 від 15.08.2008, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Кондрашевський піщаний кар'єр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету при видобуванні піску за період з 01.04.2006 по 31.03.2008 податковим органом було прийнято рішення від 01.09.2008 №001092310/0.

Підставою для визначення зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 33 Кодексу України «Про надра», в результаті чого на підставі Інструкції №105/309 ст. 10 Закону України від 20.12.2005 №№3235-ІV «Про державний бюджет України на 2006 рік», п.3 ст.3 розділу II Закону України від 22.12.2007 №107-ІV «Про державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін деяких законодавчих актів України» донарахована сума збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у розмірі 38345,00грн., у тому числі за 2 квартал 2006 року - 4536,33грн., за 3 квартал 2006 року - 6402,41грн., за 4-й квартал 2006 року - 5165,70грн., за 1 квартал 2007 року - 4177,40грн., за 2 квартал 2007 року - 5413,00грн., за 3 квартал 2007 року - 5759,97грн., за 4 квартал 2007 року - 5182,11грн., за 1 квартал 2008 року - 2707,34грн.

За приписами ст. 33 Кодексу України «Про надра» відрахування за геологорозвідувальні роботи здійснюється виключно за умови виконання цих робіт за рахунок державного бюджету.

Спірним, в даному спорі є питання, чи дійсно позивач проводив дорозвідку за власні кошти та чи можливо застосувати норми законодавства, які були прийняті після вчинення дій.

Відповідно до листа ДІГФ України «Геоінформ» від 17.02.1998 №212, Державний інформаційний геологічний фонд України підтверджує, що геологорозвідувальні роботи на Кондрашевському родовищу піску будівельного проводились неодноразово. В 1963 - 1969 роках воно було детально розвідане трестом «Ворошиловград-вуглегеологія» за рахунок коштів держбюджету. Запаси піску були повністю відпрацьовані станом на 01.01.1991.

В 1991-1992 роках була проведена дорозвідка родовища за рахунок коштів організації орендарів «Луганськмашбуд» спільно з ЗАТ Кондрашевський піщаний кар'єр». В останньому абзаці цього листа зазначено, що ЗАТ «Кондрашевський піщаний кар'єр» не повинен вносити відрахування за геологорозвідувальні роботи до державного бюджету, тому що геологорозвідувальні роботи виконувалися за рахунок коштів замовника.

Також судом встановлено, що ЗАТ «Кондрашевський піщаний кар'єр» має спеціальний дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів України №3212 від 02.10.2003 на видобуток піску будівельного на Кондрашевському родовищі строком на 10 років.

З огляду на відсутність доказів, щодо дорозідка була проведена за рахунок коштів державного бюджету, а також, що Порядок №115 та Інструкція №105/309 були прийняті після восьмирічного користування позивачем розвіданого за власні кошти родовища та відповідно до приписів ст.58 Конституції України не мають зворотної дії в часі, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для визначення позивачеві зобов'язань щодо сплати збору за геологорозвідувальні роботи.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв