Ухвала суду № 30504812, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-18262/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача не з'явивсявід відповідачаЄвсеєв П.О.від третьої особине з'явивсяпрокурорКлюге Л.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постановуГосподарського суду міста Севастополя від 25.09.2008та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009у справі № 5020-4/163 (22-а-1844/08) за позовомПриватного підприємства «Соріус» доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя третя особаГоловне управління державного казначейства України в місті Севастополіза участю прокурора міста Севастополяпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Соріус» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000010235/0 від 21.05.2007 та зобов`язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі 87 222,24 грн.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 25.09.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідачем подано клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 19.04.2007 позивач подав податковому органу податкову декларацію за березень 2007 року, в якій у рядку 25.1 визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у розмірі 155539,00 грн.;

- 18.05.2007 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року;

- за результатами перевірки був складений акт перевірки №63/23-5/22285658/8469/10 від 18.05.2007, за висновками якого позивачем порушено пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року на суму 87 222,00 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000010235/0 від 21.05.2007 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування у розмірі 87 222,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на бюджетне відшкодування за березень 2007 року, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 000010235/0 від 21.05.2007 є протиправним в частині зменшення бюджетного відшкодування на вказану суму, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач уклав з Дочірнім підприємством ДК «Укрспецекспорт» ДГЗП «Спецтехноекспорт» договір комісії № SТЕ-1-193-Д/К-06 від 20.06.2006, відповідно до умов якого останній (як комісіонер) зобов'язався за дорученням позивача (як комітента) укласти контракт з третьою особою - Об'єднаним штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії для здійснення постачання судових і корабельних частин. Згідно п.5.2 п.5 наведеного договору комісійна винагорода встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленої комісіонером самостійно і за яку він складає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Визначений таким чином розмір комісійної винагороди включає ПДВ.

Комісіонер виконав свої обов'язки за договором комісії, склав відповідний звіт комісіонера від 07.02.2007 та представив на адресу позивача податкову накладну від 07.02.2007 № 63 на суму 436111,18 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 87222,24 грн. Кінцеві розрахунки між позивачем та комісіонером були здійснені в лютому 2007 року.

Отже, комісіонер, виконавши свої зобов'язання за договором комісії, перерахувавши на рахунок позивача всі належні йому за договором кошти, надавши позивачеві звіт, отримав право на належну йому за договором оплату (комісійну винагороду) наданих ним послуг (з врахуванням ПДВ) та на її утримання відповідно до умов договору.

Аналізуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за договором комісії № SТЕ-1-193-Д/К-06 від 20.06.2006 відбулась фактична сплата позивачем послуг комісіонера, а позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню.

Проте, судова колегія суду касаційної інстанції зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши по суті та задовольнивши позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі 87222,24 грн., помилково не звернули уваги на те, що такий обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є належним способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в адміністративному суді, оскільки в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, а відтак, - способом захисту порушеного права є вимога про їх стягнення.

Таким чином, судові рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу та згідно ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55, п.1 ч.1 ст.157, ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задовольнити частково.

3. Постанову Господарського суду міста Севастополя від 25.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі 87 222,24 грн. та провадження у справі в цій частині закрити.

4. В іншій частині постанову Господарського суду міста Севастополя від 25.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний