Ухвала суду № 30504794, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2013 р. м. Київ К-42672/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпак»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.06.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2009

у справі № 2а-248/09/1270

за позовом Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпак»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Лугторгпак» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську №0000142360/0 від 20.05.2008 про відмову у бюджетному відшкодуванні суми в розмірі 4870000,00 грн. за серпень 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.06.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2009 у даній справі, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 20.09.2007 податковим органом отримана податкова декларація з податку на додану вартість (вх. №73220) Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпак» за звітний період серпень 2007 року, в якій задекларовано податок на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 2,00 грн.;

- 18.05.2008 податковим органом отримано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпак» у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2007 року із розрахунком бюджетного відшкодування, у відповідності до рядку 8.9. якого сума бюджетного відшкодування, що направляється у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, збільшилася на 4 870 000,00 грн.

- 20.05.2008 за наслідками проведення податковим органом невиїзної документальної перевірки позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року, податковим органом складений акт №661/23-616/33242114, за висновками якого позивачем порушено пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на 4 870 000,00 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000142360/0 від 20.05.2007, яким відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 4 870 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, визнали обґрунтованою відмову податкового органу в отриманні позивачем суми бюджетного відшкодування, виходячи з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент спірних правовідносин) обмежує право на отримання бюджетного відшкодування у разі, якщо обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців менший ніж заявлена ним сума бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За змістом пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкових декларацій є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Згідно абз.2 пп.«в» 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

З огляду на зміст викладених норм випливає беззаперечний висновок, що проведення податковим органом камеральної перевірки даних в уточнюючому розрахунку Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпак» ініційоване та здійснене відповідачем у відповідності до вимог, встановлених законом. Зокрема, також узгоджується з вищенаведеними вимогами непроведення будь-яких інших видів перевірок платника податків, окрім названої.

Відповідно до абз.4 пп.«а» 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Отже, для отримання права на бюджетне відшкодування заявлена до відшкодування сума має бути меншою або дорівнювати обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.

Враховуючи обмеження, встановлене пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування в частині, що відповідає обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі 4 870 000,00 грн., разом з тим, протягом останніх 12 календарних місяців позивач мав обсяг оподатковуваних операцій в сумі 304 400,00 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Зокрема, жодними первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій, не підтверджується наявність у позивача права на бюджетне відшкодування в заявленому ним розмірі.

Також судова колегія касаційної інстанції вважає правильним висновок судів, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податку вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, у зв'язку з чим описки в акті перевірки не можуть бути підставою для його скасування, оскільки таке порушення має формальний характер.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Лугторгпак» залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний