Ухвала суду № 30504782, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К-18134/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу директора Приватного підприємства «Адвокатське бюро» Михайлова Тараса Григоровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 по справі №4/25 за позовом Приватного підприємства «Адвокатське бюро» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Адвокатське бюро» (далі-ПП «Адвокатське бюро», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі-ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003241504/0 від 06.02.2008, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00грн., та першої податкової вимоги №1/499 від 13.02.2008 про сплату податку на додану вартість у сумі 1251,33грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано першу податкову вимогу №1/499 від 13.02.2008 про сплату податку на додану вартість у сумі 1251,33грн. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, директор Приватного підприємства «Адвокатське бюро» Михайлов Тарас Григорович 19.04.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі директор Приватного підприємства «Адвокатське бюро» Михайлов Тарас Григорович просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог директор Приватного підприємства «Адвокатське бюро» Михайлов Тарас Григорович посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.1.2, п. 4.1.5 та п. 4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2 ст. 10 Закону України від 25.06.1991 №1251-XII «Про систему оподаткування», п. 4 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1814/15-2-25386779, складеного за результатом перевірки позивача щодо дотримання своєчасності подання податкової звітності, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003241504/0 від 06.02.2008, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00грн., яке надіслано позивачу рекомендованим листом та отримано ним 13.02.2008, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомлені про вручення поштового відправлення, копію якого долучено до матеріалів справи.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугував висновок про порушення позивачем п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» внаслідок несвоєчасної подачі податкової декларації по податку на додану вартість за грудень 2007 року, що не призвело до виникнення недоїмки по податку.

13.02.2008 відповідачем складено першу податкову вимогу №1/499 від 13.02.2008 про сплату податку на додану вартість у сумі 1251,33грн., яку було отримано позивачем 29.02.2008.

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань визначається ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених п.п. «г» п.п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Згідно із абз. 1 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених п.п. «г» п.п. 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним (абз. 1 п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону).

У відповідності п.п. 4.1.7 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з п.п. 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Згідно із пп. 17.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Судом встановлено, що декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року, позивачем складено 17.01.2008, направлено відповідачу, засобами поштового зв'язку 21.01.2008 та отримано останнім 29.01.2008, про що свідчить відмітка податкового органу про отримання декларації.

Отже, за встановлених судом обставин, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій є правильним.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу директора Приватного підприємства «Адвокатське бюро» Михайлова Тараса Григоровича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв