Ухвала суду № 30504779, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К-21012/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 по справі №9/604 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі міста Києва про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі-ТОВ «БНХ Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі міста Києва (далі-ДПІ у Дніпропетровському районі міста Києва, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000272320/0 від 26.02.2008, №0000272320/3 та №0000822320/3 від 01.10.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000822320/3 від 01.10.2008 та №0000272320/3 від 01.10.2008 в частині визначення основного платежу в розмірі 77311,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 29001,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано правомірністю віднесення позивачем до валових витрат збору, що виник внаслідок перевищення встановлених термінів зберігання вантажів та безпідставністю віднесення до валових витрат вартості отриманих послуг з оренди житлових приміщень для проживання директора підприємства.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 19.05.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.05.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 в частині відмови в задоволенні позовних вимог. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 13.02.2008 №569/23-616-32305906, складеного за результатами виїзної перевірки ТОВ «БНХ Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2007 та за результатом адміністративного оскарження, відповідачем було прийнято податкові-повідомлення рішення №0000272320/0 від 26.02.2008, №0000272320/3 від 01.10.2008, якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 85391,00грн. та штрафними санкціями в розмірі 31324,80грн.; №0000822320/3 від 01.10.2008, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 3288,80грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував зокрема, висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок безпідставного віднесення до валових витрат вартості отриманих послуг з оренди житлових приміщень для проживання директора підприємства.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Для цілей податкового обліку господарська діяльність п. 1.32 ст. 1 цього Закону визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку, тобто виправдані цілями господарської діяльності -отримання доходу.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Таким чином законом встановлено загальне правило у відповідності до якого не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб. Проте з останнього є виключення, які передбачені пунктами 5.6. та 5.7. вказаного Закону.

З урахуванням норм п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат. Виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян) (п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судом встановлено, що орендоване приміщення в журналі обліку службових жилих приміщень не обліковується, витрати на оренду житла для директора не були формою заробітної плати зазначеної особи та не включалися до фонду оплати праці, відповідний податок з доходів фізичних осіб не утримувався, а тому, віднесення зазначених витрат до валових є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам пп.. 5.3.1. пп.. 5.3. статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв