Рішення № 30501643, 03.04.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/589/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Комсомольський районний суд м.Херсона у складі:

Головуючого судді: Мусулевського Я.А.,

При секретарі: Байша М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого концерну «Дніпро» про визнання дій та бездіяльності неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, посилаючись на те, що він був прийнятий на роботу на Херсонський завод напівпровідникових приладів імені 50 річчя СРСР, до цеху № 10 у якості електромонтера шостого розряду. 18.02.1981 року при знаходженні на робочому місці при виконанні посади електромонтера отримав виробничу травму., 07.05.1988 року з ним при виконанні трудових обов'язків на ВО «Дніпро» ( правонаступник заводу напівпровідникових приладів імені 50 річчя СРСР стався нещасний випадок і як наслідок: діагноз компресійний консолідуючий перелом хребта з вираженим корінцевим синдромом. У серпні 1988 року йому встановлено третю групу інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, а 10.05.1995 року другу групу інвалідності. Внаслідок отримання каліцтва та втрати працездатності поніс моральну шкоду. У зв'язку з чим просив суд визнати дії та бездіяльність керівництва ВО «Компанія Дніпро», щодо забезпечення безпечних умов праці на виробництві протиправними, стягнути з ВК «Дніпро» моральну ( немайнову) шкоду у розмірі 157 536 грн.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, причину неявки суду не повідомив про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки, 09.02.1978 року ОСОБА_1, був прийнятий на роботу електромонтером по ремонту електрообладнання на Херсонському заводі напівпровідникових приладів імені 50 річчя СРСР. Відповідно до наказу Міністерства електронної промисловості СРСР від 12.02.1979 року на базі Херсонського заводу напівпровідникових приладів імені 50 річчя СРСР було організовано Виробниче об'єднання «Дніпро». До складу ВО «Дніпро» на правах виробничих одиниць включено Херсонський напівпровідникових приладів імені 50 річчя СРСР, та завод «Заряд»

18.07.1978 року позивач був переведений електромонтером по ремонту електрообладнання.

01.03.1984 року ОСОБА_1 був переведений на 18 дільницю наладчиком технологічного устаткування.

19.11.1987 року позивач переведений до ясел - садка № 3 двірником, а 13.04.1989 року переведений в спортзал «Крістал» вахтером спортзалу, 07.07.1992 року був звільнений на підставі ст.. 40 п.2 КЗпП України на пенсію по інвалідності .

Відповідно до акту № 4 від 19.02.1981 року з ОСОБА_1 18.02.1981 року стався нещасний випадок на виробництві .

Як вбачається з повідомлення Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 30.11.2011 року ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному Фонді як потерпілий, що отримав травму на виробництві та отримує щомісячні страхові виплати по нещасному випадку на виробництві, що стався 07.05.1988 року.

Відповідно до наданого позивачем повідомлення від 22.09.1989 року йому у вказаному році було встановлено 50% втрати працездатності.

Відповідно до норм законодавства право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Згідно довідки МСЕК від 10.05.1995 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності внаслідок отримано ним трудового каліцтва.

Як вбачається з висновку судово-психологічного дослідження № 2086 від 15.11.2004 року ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду в наслідок неправомірних дій та рішень органів влади та управління. Можливий кількісний еквівалент моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 складає 144 мінімальні заробітні плати.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 1981 рік та 1988 рік, коли з позивачем сталися нещасні випадки на виробництві він працював на ВО "Дніпро", яке було реорганізовано у виробничий концерн "Дніпро", що підтверджується наказом від 15.01.1992 року № 25 Державного комітету Української РСР по оборонній промисловості і машинобудуванню.

Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 21.02.2013 року, що наданий до матеріалів справи за ідентифікаційним кодом 14308762 в ЄДРПОУ значиться юридична особа: Виробничий концерн "Дніпро".

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивач обгрунтовує нормами діючого на сьогодні законодавства, що не може бути законним. У періоди, коли з ОСОБА_1 сталися нещасні випадки (1981 рік та 1988 рік) чинне, на той момент, законодавство не передбачало відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Така норма з"явилася у Цивільному кодексі УРСР з 06.05.1993 року, шляхом доповнення вказаного кодексу статтею 440-1 "Відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(ЗУ № 3188 -ХІІ від 06.05.1993 року). Не існувало і такого способу захисту цивільних прав як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Частину 1 ст. 6 ЦК УРСР доповнено абзацем "компенсація моральної шкоди"тільки з 22.04.1993 року (ЗУ № 3128 від 22.04.1993 року). Крім того, Кодекс законів про працю було доповнено ст. 237-1 - "Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди"лише 24.12.1999 року (ЗУ №1356 -ХІV).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди"… оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з"ясувати характер правовідносин сторін і встановити, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду".

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити ти, що не передбачено законодавством.

Ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність сторін.

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і

припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.01.2013 року по цивільній справі № 2114/5514/12 за позовною заявою ОСОБА_1 до КТ «Приватного підприємства ВАТ Компанія Дніпро і компанія» про відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, в позові було відмовлено за необґрунтованістю. Також даним рішенням встановлено «що навіть за умови зміни відповідача по справі на належного, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на правових нормах, які не діяли в момент виникнення правовідносин між ОСОБА_1 та ВО «Дніпро», саме на час, коли з ним сталися нещасні випадки на виробництві».

Ухвалою апеляційного суду № 22ц/791/694/13 рішення Комсомольського районного суду від 17.01.2013 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо встанановлено ці обставини.

Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиційність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними (ті самі особи (особа) або правонаступники) і об'єктивними (предмет спору, предмет доказування) межами, за якими сторони чи інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі факти і правовідносини..

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 179, 209, 212 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона, шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СуддяЯ. А. Мусулевський