Рішення № 3050152, 12.02.2009, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 лютого 2009 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Буцяка З.І.

суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,

при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

за участю представника ОСОБА_1. - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2007 року до суду звернуласьОСОБА_1. із позовом до ОСОБА_3. про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що в жовтні 2001 року між сторонами укладено договір позики на суму 6 000 доларів США, що склало на час пред'явлення позову суму у 30 300 гривень. Тоді жОСОБА_1. передала, а відповідач отримав зазначену суму коштів і зобов'язався повернути до 1 травня 2005 року, про що представлено розписку. За несвоєчасне повернення позики встановлено пеню у два відсотки від суми боргу щомісячно.

На час звернення до суду договірні зобов'язання ОСОБА_3. не виконано.

Просила стягнути із відповідача на її користь суму боргу за договором позики у 30 300 гривень, що є еквівалентним 6 000 доларів США, та пеню за невиконання умов договору позики у 16 362 гривні.

Рішенням Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено повністю: стягнуто із ОСОБА_3. на користь позивача борг за договором позики розміром у 30 300 гривень, пеню за невиконання умов договору сумою у 16 362 гривні.

Цим рішенням також стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1. судовий збір у 467 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у 30 гривень.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність, що полягає у порушенні норм процесуального і матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що про час і місце розгляду справи, коли було ухвалено рішення, належним чином його не повідомлено, оскільки засідання відбулося 7 листопада 2008 року, а судову повістку отримав 10 листопада 2008 року.

Автор апеляційної скарги вказував на розбіжність у проголошеній 7 листопада 2008 року резолютивній частині рішення, де зазначено про стягнення суми у 6 000 гривень, і у повному тексті цього рішення, де відображено суму, яка підлягає стягненню, у 30 300 гривень.

Справа № 22-134-09 Головуючий у суді 1 інст.: Крижова О.Г.

Категорія: 19.27 Доповідач: Хилевич С.В.

На його думку, міський суд не відновив провадження у справі після його зупинення, не направив копії ухвали про виконання цієї судової дії, не зазначив, що рішення ухвалене у заочному провадженні, перекрутив фактичні дані, не вжив заходів до проведення судової почеркознавчої експертизи та позбавив його права брати участь у суді, подавати докази і клопотання.

Також посилається на те, що у оскаржуваному рішенні міститься посилання на валютний курс, однак письмові докази про цю обставину у справі відсутні.

Крім того, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Цивільного кодексу України замість належного Цивільного кодексу УРСР та без клопотання позивача і відповідного судового обґрунтування не застосовано позовну давність до спірних правовідносин.

Просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові за недоведеністю.

У поданих запереченняхОСОБА_1., вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, просила апеляційну скаргу відхилити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1. - адвокат ОСОБА_2., заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликався на її безпідставність.

ОСОБА_3. іОСОБА_1., бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились, про причини своєї відсутності апеляційний суд не повідомили.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1. - адвоката ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що 30 жовтня 2001 року між ОСОБА_1 і відповідачем укладено договір позики, за умовами якого позивач передала ОСОБА_3. суму грошових коштів у 6 000 доларів США, а він зобов'язався повернути цю суму в термін до 1 травня 2005 року. За невиконання зобов'язання і несвоєчасне повернення грошей встановлено відповідальність у виді сплати пені розміром у два відсотки від суми боргу щомісячно.

На укладення договору представлено розписку, виконану ОСОБА_4, де містяться особисті підписи сторін (а.с. 69).

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом вірно враховано, що на час звернення до суду і судового розгляду сума за договором позики ОСОБА_3. не повернута, як і не не сплачено суму пені, яка утворилась внаслідок невиконання договірних зобов'язань.

Доводи автора апеляційної скарги про порушення міським судом норм процесуального права колегія суддів визнає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.

Так, неможливість здобуття доказів, які могли бути встановлені висновком експерта, пояснюється самоусуненням ОСОБА_3. від надання вільних і експериментальних зразків підпису. Про цю обставину свідчать письмове повідомлення міського суду про відібрання зразків підпису і наявна в матеріалах справи телефонограма, звідки видно, що ОСОБА_3. особисто був повідомлений про необхідність його явки для проведення таких заходів (а.с.а.с. 73, 74).

Його покликання на відсутність належного повідомлення про час і місце судового розгляду справи спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив достовірність повідомлення ОСОБА_3. (а.с. 87).

 Про відповідність курсу гривні до долара США станом на час розгляду справи в міському суді і достовірність суми позову свідчать перевірені апеляційним судом письмові докази.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про порушення права ОСОБА_1. і необхідність його захисту.

Водночас, задовольняючи позов, міський суд виходив не лише із обгрунтованості договору позики і невиконання відповідачем зобов'язань, а й законності застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, оскільки він суперечить нормам матеріального права, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Визнаючи рішення обґрунтованим, колегія суддів водночас знаходить неправильним застосування при вирішенні спору ст. 1049 ЦК України.

Згідно із п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки договір позики сторонами укладено 30 жовтня 2001 року, а предметом спору виявляється стягнення боргу за договором позики, тому правильним є застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу УРСР.

Частиною 1 ст. 374 ЦК УРСР передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Відповідно до ст. 88 ПК України і абзацу четвертого п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню із ОСОБА_3..

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає зміні.

На підставі ч. 1 ст. 374 ЦК УРСР, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року - змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення Рівненського міського суду від 7 листопада 2008 року посилання на ст. 1049 ЦК України.

У решті - рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Стягнути із ОСОБА_3 до місцевого бюджету судовий збір розміром у 233 гривні 31 копійку (одержувач: місцевий бюджет м. Рівне; ЄДРПОУ: 22586331; банк одержувача: ГУДКУ в Рівненській області; МФО 833017; р\р 31414537700002; призначення платежу - код платежу 22090100) і до державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи розміром у 30 гривень (одержувач: державний бюджет м. Рівного; ЄДРПОУ: 22586331; МФО 833017; р\р 31219259700002; призначення платежу - код платежу 22050000, - ІТЗ для апеляційного суду Рівненської області).

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: