Ухвала суду № 30496515, 28.01.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1306/2-2277/11 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/271/13 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Гірник Т.А., Мацея М.М.,

секретаря Трофімової І.О.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Капітолій» Савенка Олександра Юрійовича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Капітолій» м. Житомир в особі представництва в м. Дрогобичі про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 14 травня 2008 року між ним та відповідачем ПП «Капітолій» було укладено договір за № 01592, предметом якого було надання йому послуг - коштів в сумі 150 000.00 гривень.

Позовні вимогу обґрунтовує тим, що в газеті «Фортуна» він прочитав повідомлення про те, що в місті Дрогобичі працює представництво ПП «Капітолій», яке надає грошові кредити згідно програми «Лідер-плюс» на вигідних умовах. У зв'язку з цим 14 травня 2008 року він звернувся в Дрогобицьке представництво ПП «Капітолій», оскільки йому необхідні були кошти на проведення операції (є інвалідом ІІ групи) та на оплату за навчання неповнолітнього сина. Адміністратор йому пояснила, що він дійсно може отримати кредит, але для того, щоб укласти договір та отримати кошти йому необхідно сплатити одноразовий платіж. В цей же день він сплатив реєстраційний платіж у розмірі 9 000.00 грн. Через тиждень він зателефонував адміністратору, щоб дізнатись коли зможе отримати кредит згідно укладеного договору, на що остання повідомила, що для цього йому необхідно сплатити ще 16 666.66 грн., які він і сплатив в той же день. Таким чином ним були проведені і наступні виплати, так як йому повідомляли, що у випадку несплати, термін видачі кредиту буде відтерміновано ще на півроку. Коли він звернувся з вимогою про розірвання договору, то виявилось, що кошти сплачені ним отримати практично неможливо. Вважає, що діяльність ПП «Капітолій» є діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки, але здійснюється відповідачем без відповідної ліцензії. Відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо умов надання позики.

Посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав передбачених Законом України „Про захист прав споживачів", ст. ст. 215, 230 ЦК України, просив визнати укладений договір недійсним та стягнути з відповідача кошти в розмірі 32 677.59 грн. у подвійному розмірі та зобов'язати відповідача відшкодувати йому завдану моральну шкоду в сумі 5 000.00 гривень.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним договір № 01592 від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Капітолій» м. Житомир та стягнуто в користь ОСОБА_2 з ПП «Капітолій» м. Житомир вул. Хлібна, 9 кв. 4, поштовий індекс 10008, код ЄДРПОУ 30961540, п/р 260016019 МФО 311528 в АППБ «Аваль» 32 677 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 59 коп. в рахунок незаконно отриманих коштів та 1 000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 33 677 гривень 59 копійок.

Стягнуто з ПП «Капітолій» м. Житомир вул. Хлібна, 9 кв. 4, поштовий індекс 10008 в користь держави: судовий збір в сумі 336 гривень 78 копійок та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення суду оскаржив представник відповідача Приватного підприємства «Капітолій» - Савенко О.Ю.

Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Суд при ухваленні рішення виходив з того, що уклавши договір з позивачем, відповідачем надавались фінансові послуги, а оскільки в нього відсутня ліцензія на надання таких послуг, договір є недійсним відповідно до ст. 227 ЦК України. Також суд вважав доведений факт введення в оману позивача, під час укладення оспорюваного договору. Однак такі висновки суду є помилковими, оскільки відповідно до п. 1.3 ст. 1 додатку № 2 до оспорюваного договору, послуги, які є предметом договору надаються шляхом формування груп учасників програми «Лідер-плюс», метою яких є придбання товару, зазначеного в додатку № 1 до Договору.

Адміністратор програми (ПП «Капітолій») здійснює оплату вартості товару чи надає відповідну суму позики учаснику тільки після отримання ним Дозволу та належного виконання умов Договору. Відповідно до зазначеного вище додатку № 2 до Договору, учасник повинен надіслати заяву на участь в Асигнаційному заході до центрального офісу Адміністратора не пізніше, ніж за два дні до дати його проведення, а дозволи надаються учасникам, що подали заяву, яка містить найбільшу суму сплачених платежів.

Таким чином оспорюваний договір не є договором про надання кредиту, оскільки не передбачає нарахування відсотків, тому апелянт вважає, що даний договір є договором про надання послуг, загальні положення якого передбачені главою 63 ЦК України.

Крім того відповідно до зазначеного вище додатку до договору, сплачені внески є власністю учасника, знаходяться на спеціальному рахунку в банку, і Адміністратор не має права на свій розсуд розпоряджатися ними, що підтверджується п 8.2 ст. 8 цього ж додатку де передбачений обов'язок адміністратора повернути учаснику сплачені платежі у випадку розірвання договору.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

ПП «Капітолій» повідомлене належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення йому рекомендованого поштового відправлення (а.с. 111), в судове засідання апеляційної інстанції не з»явилося (його представник), причину своєї неявки суду не повідомило, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову, міськрайонний суд виходив з того, що відповідач ввів позивача в оману, оскільки надав позивачу фінансові послуги, на здійснення яких не мав ліцензії та при укладенні договору запевнив його - ОСОБА_2, що на протязі трьох місяців той зможе отримати бажану позику.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, виходячи з такого.

До правовідносин, які виникли між позивачем (споживачем) та відповідачем ПП «Каітолій» (надавачем послуг) застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ та норми ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

При цьому ч. 3 ст. 18 даного Закону не визначає вичерпний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону № 1023 - ХІІ, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Несправедливою умовою договору є умова, передбачена п. 4.11 Додатку № 2, на яку посилається і ПП «Капітолій» у своєму листі (а.с. 6), так як, визначена у договорі процедура надання переваги в отриманні учасником (споживачем) Дозволу, щодо «можливості отримання коштів на черговому Асигнаційному заході» лише за певних умов, а саме сплати ним найбільшої суми внеску у порівнянні з іншими учасниками, у випадку ж однакової кількості задекларованих внесків учасниками - тому, в якого на день проведення асигнаційного заходу більше сплачених внесків, або який раніше уклав договір, - є обставиною, за якої споживач не може прогнозувати можливості щодо реалізації свого права на отримання послуги - коштів.

Зі змісту Договору також випливає, що отримання товару - коштів позивачем можливе за умови дотримання всіма учасниками ПП «Капітолій», які уклали відповідні договори, умов договірних зобов»язань та додатків до договору. Реалізація прав учасника групи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, а тому за таких умов отримання учасником коштів, задля яких укладався цей Договір, може не відбутись.

Крім того Договором не передбачено будь-яких гарантій отримання ним послуг - коштів, навіть у разі повної оплати його вартості; у разі відмови учасника від Договору внесок йому повертається лише після закриття групи, при цьому поверненню не підлягають реєстраційний внесок та адміністративні платежі, які є суттєвими /значними в процентному відношенні/ відносно суми, яку мав би отримати учасник згідно укладеної угоди (а.с. 7).

Встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, є несправедливою умовою згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону № 1023- ХІІ.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів, зазначено, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону № 1023- ХІІ нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняється як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

З викладеного вбачається, що умови спірного Договору є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, крім того ПП «Капітолій» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання товару, так як фонд групи з придбання товару - коштів, формується виключно за рахунок внесків інших учасників, без залучення коштів підприємства, тому розподіл коштів фонду групи між учасниками, які залучені до умов діяльності системи «Лідер плюс», являє собою реалізацію діяльності ПП «Капітолій» пірамідальної схеми.

Відповідно до оригіналів квитанцій, стверджується факт внесення позивачем на рахунок відповідача наступних коштів, а саме: реєстраційний платіж - 9 000.00 грн; адміністративні витрати - 3 315.00 грн. та чистий внесок - 21 666.64 грн., всього 33 981.64 грн. ( а.с. 11 - 27).

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 указаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спірним договором не передбачено придбання відповідачем в користь позивача конкретного товару, а лише надання не безоплатної позики в сумі 150 000.00 грн. для його придбання, то цей договір скерований на надання фінансової послуги, а саме надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Згідно статуту ПП «Капітолій» не є кредитною установою.

З викладеного вбачається, що діяльність відповідача підпадає під категорію фінансових послуг, проте ліцензії, передбаченої діючим законодавством, ПП «Капітолій» не мало, на що неодноразово вказувалось його представником.

Так як відповідач не мав ліцензії на надання фінансових послуг то згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення сплачених коштів в подвійному розмірі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Враховуючи обставини справи, моральні страждання, інтенсивність та їх довготривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках та вжиття додаткових заходів щодо відновлення порушеного права та наслідків, що наступили, апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди в сумі 1 000.00 гривень, які слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Капітолій» Савенка Олександра Юрійовича відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Гірник Т.А.

Мацей М.М.