Постанова № 30495510, 03.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1353/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представників позивача - Лоць О.В., Роєнко Л.І.,

представника відповідача - Дмитрук Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями» до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями» (далі - позивач, ТОВ «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Гадяцька МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2013 року №0000021500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3620,75 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 905,19 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції з Приватною виробничо-комерційною фірмою «Антек» (далі - ПВКФ «Антек»), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр» (далі - ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр») підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про порушення положень Податкового кодексу України є необгрунтованими. На час здійснення господарських операцій з контрагенти були зареєстровані в установленому порядку, у тому числі як платники податку на додану вартість.

Представники позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши надані у ході судового розгляду пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Транс-Сервіс» зареєстроване Гадяцькою районною державною адміністрацією як юридична особа 21.05.1999, з 21.05.1999 перебуває на обліку платника податків у Гадяцькій МДПІ.

Видом діяльності ТОВ «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями» є діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

На підставі положень вищевказаних норм Податкового кодексу України державним податковим ревізором-інспектором у період з 05.02.2013 по 13.02.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий за листопад 2012 року ТОВ «Транс-Сервіс».

У ході перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2012 року на 3620,75 грн.

За результатами перевірки складено акт №94/15-30080834 від 20.02.2013 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення ТОВ «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями» вимог пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України /арк. с. 13-19/.

11 березня 2013 року на підставі акту перевірки Гадяцькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3620,75 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 905,19 грн /арк. с. 75/.

Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2013 року №0000021500, судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3620,75 грн стали господарські операції позивача з ПВКФ «Антек», ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр».

08.11.2012 між позивачем та ПВКФ «Антек» укладено договір №50, за умовами якого останній зобов'язався виготовити комплект меблів та виконати монтаж за адресою вул. Лохвицька, 9, м. Гадяч Полтавської області /арк. с.38/.

01.07.2012 між позивачем та ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» укладено договір №268, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність ТОВ «Транс-Сервіс» матеріали будівельного призначення, а саме: мат Технониколь звичайний 4000х1000Х100 мм та гідроізоляційну плівку /арк. с.40/.

На підтвердження факту реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивач надав договори, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, фіскалі чеки, рахунок на оплату, платіжні доручення /арк. с.38-42, 76, 79, 96-103/.

На підставі господарський операцій з ПВКФ «Антек», ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 3620,75 грн та включив зазначену суму до декларацій з ПДВ за листопад 2012 року.

Посилання податкового органу на виправлення у договорі є припущенням перевіряючого, яке не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, який підтверджено необхідними первинними документами.

Твердження податкового органу на те, що згідно бази даних Державної податкової служби керівником ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» є Клімов Артем Борисович а не ОСОБА_5, а тому договір підписаний неуповноваженою особою є необгрунтованим, оскільки відповідачем не доведено, що ОСОБА_5, який був директором підприємства не мав права підписувати документи.

Посилання податкового органу на невідповідність зазначених у податкових накладних номерів договорів, виданих ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр», суд також вважає необгрунтованими, оскільки зазначені податкові накладні зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що не заперечується самим відповідачем, заповнені без порушень вимог статті 201 Податкового кодексу України. Разом з тим, позивач не міг знати який саме договір зазначався контрагентом у податкових накладних при її реєстрації у реєстрі і не мав підстав для звернення зі скаргою на нього.

Суд також вважає необгрунтованим твердження податкового органу про те, що податкова накладна, видана ПВКФ «Антек», не відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що у графі 2 «дата виникнення податкового зобов'язання (постачання) оплати)» день місяця, місяць та рік зазначено через розділовий знак - крапку, а рік складається з двох цифр, оскільки такий висновок нічим не підтверджується і не грунтується на нормах Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011, яким не передбачено формат заповнення графи 2 подакової накладної. Проставлення розділових знаків (крапок) при заповненні цієї графи не вважатиметься помилкою, яка може бути підставою для ненадання покупцю права на податковий кредит.

Аналогічний висновок містить у листі Державної податкової служби України від 02.11.2012 №4706/0/61-12/15-3115.

Так, відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого, наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011, податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті виписки податкової накладної не проставляються.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій, суд вважає висновок Гадяцької МДПІ про завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2012 року на 3620,75 грн неправомірним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000021500 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позовні вимоги ТОВ «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями» обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями» до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 11 березня 2013 року №0000021500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс» з іноземними інвестиціями» (ідентифікаційний код 30080834) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 71 (сімдесят одну) копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко