Ухвала суду № 30487096, 04.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 177729/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Мікули О.І., Качмара В.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття» звернулося з позовом до суду про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Бориславі Львівської області від 09 січня 2009р. № 0000012341/0 щодо донарахованого податку з прибутку та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно донараховано податкові зобов`язання у зв`язку з невключенням до складу валових доходів безоплатно одержаних ним послуг по оренді легкових автомобілів від фізичних осіб та безпідставне включення до складу валових витрат вартості послуг менеджменту, наданих приватним підприємцем ОСОБА_1 На думку позивача ДПІ у м. Бориславі безпідставно включило вартість безоплатно отриманих транспортних послуг в сумі, визначеній за звичайними цінами, як для вантажного автомобіля, в той час як позивач користувався послугами легкових автомобілів. Щодо послуг менеджменту позивач вважає, що він мав право відносити їх до складу валових витрат згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як такі, що пов`язані з веденням господарської діяльності.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26.09.2012 року в задоволенні позову відмовив.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач правомірно для визначення звичайної ціни оренди транспортних засобів використав в якості звичайної ціни ціну оренди транспортних засобів, що склалась на підприємстві, яке перевірялось, з урахуванням наближених умов, укладених ним угод по оренді транспортних засобів. Також суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази економічної доцільності витрат на послуги ПП ОСОБА_1, надання останнім саме тих послуг, витрати на які можуть бути відображені у складі валових витрат.

Постанову суду першої інстанції оскаржило підприємство, яке в апеляційній скарзі зазначило, що в ході судового розгляду суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про проведення економічної експертизи, а висновки суду про завищення позивачем валових витраті заниження валових доходів не відповідають встановленим судом обставинам справи. Зокрема, надання послуг ПП ОСОБА_1 позивачу підтверджено належно оформленими первинними документами. Також суд безпідставно погодився із застосуванням відповідачем звичайної ціни на орендовані підприємством транспортні засоби, оскільки ні умови оренди автомобілів, ні предмети оренди (транспортні засоби) не схожі з тими, які бралися за основу розрахунків податковим органом. Крім того, розраховуючи ціну оренди непрямим методом, відповідач не мав права виносити податкове повідомлення-рішення, а лише вправі був звернутися до суду про сплату нарахованих податків. До того ж, відповідачем невірно розрахований розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача. Цей штраф, всупереч вимогам закону, становить більше 50% суми нарахованого зобов'язання. Тому апелянт просить скасувати постанову від 26.09.2012 року та винести нову постанову, якою повністю задовольнити позов.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Хліб Прикарпаття» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 714/230/34519888 від 23.12.2008р., на підставі якого виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000012341/0 від 09 січня 2009 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 20726 грн. за основним платежем, 12115 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, усього 32841 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зафіксовано наступні порушення:

1) п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у тому, що підприємством неправильно проводився розрахунок приросту (убутку) балансової вартості інвентарних запасів придбаних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (ряд. 01.2 Декларації), що призвело до заниження валових доходів підприємства в ІІІ кв. 2007р. - на 5708 грн., в ІV кв. 2007р. - 12122 грн. та заниження податку на прибуток в загальній сумі 4458 грн., зокрема, в ІІІ кв. 2007р. в сумі 1427 грн. та в ІV кв. 2007р. - 3031 грн., за що донараховано податок на прибуток - 4458 грн., фінансова санкція 2229 грн., всього на суму 6687 грн.

Дане порушення позивачем не оспорюється.

2) В порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. не включено до складу валових доходів вартість безоплатно одержаних послуг по оренді легкових транспортних засобів від фізичних осіб, чим занижено валові доходи на загальну суму 18216 грн. та занижено податок на прибуток в загальній сумі 4554 грн., у зв`язку з чим донараховано податок на прибуток в сумі 4554 грн. та фінансова санкція в сумі 1948 грн., всього на суму 6502 грн.

3) В порушення п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат зайво включено витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями перед ВАТ «Кредобанк» за договором № 49 від 22.11.2006р. - в сумі 39856 грн., які не пов`язані з веденням господарської діяльності, за що донараховано податок на прибуток в сумі 9964 грн. та фінансову санкцію в сумі 4594 грн., разом - 14559 грн.

Дане порушення позивачем не оспорюється.

4) В порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ІІІ кв. 2007р. позивачем зайво включено до складу валових витрат інші витрати на загальну суму 14749 грн., факт придбання яких не підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що призвело до завищення валових витрат підприємства на вказану суму. В зв`язку із самостійним виправленням позивачем вказаного порушення в ІV кварталі 2007р. воно самостійно виправлено підприємством, але сума штрафу не нарахована та не сплачена до бюджету всупереч вимогам п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, у зв`язку з чим нараховано фінансову санкцію в сумі 1844 грн.

Дане порушення позивачем не оспорюється.

5) В порушення п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ІІІ та ІV кварталах 2007р. до складу валових витрат зайво включено витрати, пов`язані отриманими послугами від ПП Сироватка в сумі 5000 та 7000 грн. відповідно, які не пов`язані з веденням господарської діяльності, за що донараховано податок на прибуток в сумі 1750 грн. та фінансову санкцію в сумі 1500 грн., разом 3250 грн.

В частині не включення до складу валових доходів вартості безоплатно одержаних послуг по оренді легкових автомобілів від фізичних осіб, судом першої інстанції встановлене наступне.

В період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. ТОВ «Хліб Прикарпаття» не включено до складу валових доходів вартість безоплатно одержаних послуг по оренді наступних автомобілів: «SharanVolkswagen» по договору оренди з ОСОБА_2 від 02.01.2007р., «Москвич -412» по договору оренди з ОСОБА_3 від 06.11.2006р., «Mazda-323» по договору з ОСОБА_4 від 13.10.2006р. та від 02.01.2008р.

Внаслідок вказаного порушення занижено валові доходи на загальну суму 18216 грн., а саме: в ІІІ кв. 2007р. - в сумі 4608 грн., в ІV кв. 2007р. - в сумі 4752 грн., в І кв. 2008р. - в сумі 4536 грн., в ІІ кв. 2008р. - в сумі 4320 грн.

Для визначення звичайної ціни відповідачем, відповідно до п.п 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» використано в якості звичайної ціни ціну оренди транспортних засобів, що склалась на підприємстві, що перевірялось, з урахуванням наближених умов, укладених ним угод по оренді транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції відкидає доводи апеляційної скарги щодо неправомірного застосування відповідачем саме таких звичайних цін, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався з листом до Головного управління статистики у Львівській області з проханням надати інформацію щодо середньої ціни послуг о оренді легкових автомобілів вітчизняного та іноземного виробництва за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, яка склалася на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) послуг.

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни послуги використовується інформація про укладені на момент продажу такої послуги договори з однорідними послугами на співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку однорідних послуг визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

У відповіді на лист відповідача Головне управління статистики у Львівській області повідомило про те, що перелік товарів і послуг, призначених для спостереження, визначений централізовано Держкомстатом України і не передбачає обстеження цін на оренду легкових автомобілів.

Таким чином, для визначення звичайної ціни при розрахунку суми безоплатно одержаних позивачем послуг по оренді транспортних засобів від фізичних осіб ДПІ було правомірно використано в якості звичайної ціни ціну оренди транспортних засобів, що склалася суто на підприємстві, що перевірялося, враховуючи наближені умови укладених ним угод по оренді вантажних транспортних засобів, що не суперечить вимогам п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Посилання позивача на те, що податковий орган визначив податкові зобов'язання за непрямими методами є безпідставними, оскільки наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» в редакції від 27.05.2003 року, передбачено окрему форму «Н», якщо податкове зобов'язання визначається за непрямим методом відповідно до абз. 6 п.п. 3.2. п. 3 даного наказу (який вилучено згідно з наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 328).

Начальником ДПІ у м. Бориславі рішення форми «Н» про застосування непрямих методів не приймалося.

Крім того, нормативно-правовий акт, який регулював питання застосування непрямого методу, а саме постанова Кабінету Міністрів України від 24.05.2002 року № 697 «Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами» втратила свою чинність 20.08.2005 року, тобто до проведення ДПІ у м. Бориславі планової документальної перевірки ТОВ «Хліб Прикарпаття».

В частині віднесення до складу валових витрат вартості послуг менеджменту, судом першої інстанції встановлено наступне.

У 2007р. приватним підприємцем ОСОБА_4 були оформлені акти:

- від 25.07.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 3500 грн.;

- від 13.08.2008р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 1500 грн.;

- від 30.09.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 1750 грн.;

- від 31.10.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 1750 грн.;

- від 30.11.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 01.10.2007р. на суму 1750 грн.;

- від 31.12.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 01.10.2007р. на суму 1750 грн.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відтак, для формування валових витрат необхідна наявність відповідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю позивача.

За своєю юридичною природою спірні послуги належать до маркетингових та консультативних послуг.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливий порядок податкового обліку.

Так, абзацом першим підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 названого Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 цієї ж статті передбачено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

Проте у матеріалах справи відсутні докази надання позивачеві саме такої категорії послуг згідно з укладеними договорами між ТОВ «Хліб Прикарпаття» та ПП ОСОБА_4

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, яким чином отримані послуги менеджменту були використані позивачем в його господарській діяльності.

Ні з актів приймання-передачі послуг, ні з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані названі роботи, у чому вони полягали, яка вигода отримана позивачем у результаті таких послуг.

Також у матеріалах справи відсутнє обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім доводам позивача, виходячи із повно та об'єктивно встановлених обставин справи, вірно застосував положення норм матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат наданих ПП ОСОБА_4

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо неправильного нарахування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих позивачу у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 вказаної Інструкції визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань у інших базових податкових періодах.

Інструкцією про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків та мінімального (десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нараховано сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цим пунктом.

Таким чином, враховуючи, підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем положень податкового законодавства, заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення є безпідставними, а тому суд першої інстанції правильно вирішив справу.

Оскільки доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 2а-1178/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.Я. Качмар

О.І. Мікула