Ухвала суду № 30482997, 27.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 816/112/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 816/112/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

про визнання нечинною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання нечинною та скасування вимоги від 04 травня 2012 року №1986 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску за липень - грудень 2011 року в розмірі 2 031,35 грн. та зобов'язання повернути сплачені за вказаною вимогою кошти.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що займаючись підприємницькою діяльністю перебувала на спрощеній системі оподаткування - була платником фіксованого податку. При цьому з липня 2007 року їй призначено пенсію довічно на пільгових умовах за списком №1. В середині жовтня 2012 року у виконавчій службі ОСОБА_1 дізналася про існуючу перед відповідачем заборгованість в розмірі 2 031,35 грн. З метою уникнення застосування штрафних санкцій змушена була погасити заборгованість, після чого звернулася за роз'ясненнями до пенсійного органу. З листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.12.2012 р. №1899/А-02 ОСОБА_1 довідалась, що сума боргу була нарахована через несплату нею єдиного соціального внеску за липень-грудень 2011 року. У зв'язку з цим позивач з посиланням на ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стверджує, що вона, як пенсіонер, звільнена від обов'язку сплати єдиного внеску суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. Тому просить вимогу про сплату недоїмки скасувати, а відповідача у свою чергу зобов'язати повернути незаконно нараховану суму коштів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.7 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець 26.02.2003 р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво серії НОМЕР_2

04.05.2012 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці винесено вимогу №Ф-1986 про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску в розмірі 2 031,35 грн.

15.10.2012 р. ОСОБА_1 сплатила суму заборгованості, а 28.12.2012 р. направила запит до Пенсійного фонду з приводу підстав нарахування суми єдиного внеску.

Листом від 17.12.2012 р. №1899/А-02 заступник начальника ГУ ПФУ в Полтавській області повідомив ОСОБА_1 про те, що особи, які отримують пенсію на пільгових умовах, не звільняються від обов'язку сплати єдиного внеску до досягнення загального пенсійного віку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача відсутні порушення пенсійного законодавства, суб'єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсіонером, за змістом Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Цим же Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника і пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

В той же час умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у відповідності до положень якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 у липні 2007 року призначено пільгову пенсію за списком №1 зі зниженням пенсійного віку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що пільговий стаж позивача надає їй лише право на призначення та отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку, проте аж ніяк зазначена пільга не поширюється умови та правила здійснення підприємницької діяльності. Натомість ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко передбачено момент звільнення від сплати єдиного внеску - досягнення пенсійного віку, а тому ОСОБА_1 не звільняється від обов'язку сплати єдиного внеску до досягнення нею пенсійного віку 55 років 6 місяців.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 р. по справі № 2а-816/112/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 816/112/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.