Постанова № 30480319, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2013 року 14:00 № 2а-8185/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.11.2011р. та від 15.03.2012р., за участю:

позивача - Прокопенко О.В.

відповідач - Цюрупа Д.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.11.2011р. №0024261507 та №0024271507 та від 15.03.2012р. №0002061507 та №0002051507.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» за результатами якої 08.11.2011р. складено акт №176/15-7 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Укртехпромлізинг», а саме до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, що є частиною валових витрат другого кварталу 2011 року включено від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане за результатами діяльності у 2010 році. Зазначене порушення призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відповідно до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 9 188 620грн. та заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 936 138грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 16.11.2011р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0024261507, яким за порушення п. 3 підрозділу 4 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 936 138грн., в тому числі основний платіж - 1 936 138грн. та штрафні санкції - 1грн. та №0024271507, яким за порушення п. 3 підрозділу 4 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 188 620грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення від 16.11.2011р. частково скасовані, а саме: №0024271507 в частині 8 417 989грн. та №0024261507 в частині штрафних санкцій в розмірі 1грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем 15.03.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0002061507, яким за порушення п. 3 підрозділу 4 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 936 138грн. та №0002051507, яким за порушення п. 3 підрозділу 4 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 770 631грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" ПК України, розділ III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств") застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

З огляду на викладене, правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів в період до 01.04.2011 року регулювалися відповідно до норм п. 6.1 ст. 6 Закону України №334/94-ВР.

Згідно п. 6.1. Закону України №334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За загальним правилом (п. 16.4. Закон України №334/94-ВР) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році норми п. 6.1. діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відносно регламентації питань врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2011 році, п. 22.4. Закону України №334/94-ВР передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 150.1. ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 року лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року та без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування,що увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року.

При формуванні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане (сформоване) у I кварталі 2011 року, тобто з урахуванням значення, що увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010, а не лише виходячи з результатів господарських операцій за I квартал 2011 р.

У першому кварталі 2011 року діяв наказ Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрований 08.04.2003 року Міністерством юстиції України за № 271/7592 яким був затверджений Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства.

Як вбачається з наданих документів, позивачем правомірно сформовано від'ємне значення об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, які перейшли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відповідно до п. 6.1 статті Закону України № 334/94-ВР.

На підтвердження вищевикладеного, в судовому засіданні досліджувались, зокрема, декларації з податку на прибуток підприємства - ТОВ "Укртехпромлізинг" за 2010 рік; за І квартал 2011 року; за ІІ квартал 2011 року; оборотно-сальдова відомість за 2010 рік; порівняльна таблиця даних податкового обліку з даними бухгалтерського обліку валових витрат за 2010 рік; порівняльна таблиця даних податкового обліку з даними бухгалтерського обліку валових доходів за 2010 рік; реєстри податкового обліку підприємства; первинні документи за 2007- 2010 роки (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); акти надання послуг; акти виконаних робіт, додатки до актів наданих послуг, тощо.).

З огляду на викладене, суд приходить до наступних висновків:

- від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень;

- враховуючи, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищення валових витрат над валовими доходами, дає підстави вважати, що від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло;

- суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Податковим кодексом України.

Отже, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року.

За результатами дослідження податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, яка долучена позивачем, встановлено наступне.

В податковій декларації за ІІ квартал 2011 року, у рядку 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року)" задекларована сума 24 754 793грн. У рядку 07 декларації "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності" вказано суму - 770 631грн.

Із зазначено слідує, що сума вказана у рядках 06.6 податкової декларації, є від'ємним значенням за 2010 р. при розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування I кварталу 2011р.

Окружний адміністративний суд міста Києва також звертає увагу, що з аналізу представлених позивачем первинних бухгалтерських документів порушень математичного змісту при формуванні позивачем валових витрат за І квартал 2011 року відповідачем не виявлено, а в ході розгляду справи судом не встановлено.

Водночас доводи відповідача щодо часткового включення до витрат ІІ кварталу 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування виключно за результатами 2011 р. без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 р., судом відхиляються, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень п. 150.1 ст. 150 і п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК і суперечать останнім.

Між тим, жодних обмежень щодо врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 р. і відображеного в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011р., ПК України не встановлено, як і не передбачено розподілу зазначеної суми від'ємного значення в залежності від періодів його виникнення.

Так, згідно з частиною другою ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідач не може на власний розсуд виключати з декларації ті чи інші показники або періоди обліку фінансових результатів, які позивач повинен відобразити, оскільки це матиме наслідком перекручення та спотворення даних бухгалтерського та податкового обліку юридичної особи.

Окрім цього, відповідачем крім відповідного дослівного трактування п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та вищевказаного посилання на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 не навів інших суттєвих аргументів своєї правоти.

Пунктом 37.1. ст. 37 ПК України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються ПК України, або законами з питань митної справи.

При цьому, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 підтверджує принцип права, згідно якого закон не має зворотної дії у часі. Дане рішення лише підтверджує правильність позиції Позивача -не може правове положення, яке набуло чинності після 1 квітня 2011 року регулювати склад від'ємного значення, вже отриманого платником податку за перший квартал 2011 року до 1 квітня 2011 року.

Отже, позивач діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства при декларуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року та заповненні податкової декларації за цей період.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

З огляду на встановлені судом обставини і наведені мотиви, висновок відповідача про порушення позивачем п. 150.1 ст. 150 і п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України є необґрунтованим, а твердження про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток не відповідають дійсності і спростовуються вищевикладеним.

Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики своїм листом N 04-39/10-1160 від 10.11.2011 р. визначив, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Натомість, позивач довів правомірність формування та віднесення від'ємного значення у розмірі - 770 631грн. до рядку 07 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року.

У зв'язку з вищевикладеним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 936 138грн. є неправомірним та необґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність винесення Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС податкових повідомлень - рішень від 16.11.2011р. №0024261507 та №0024271507 та від 15.03.2012р. №0002061507 та №0002051507, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртепромлізинг» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.11.2011р. №0024261507.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.11.2011р. №0024271507.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.03.2012р. №0002061507.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.03.2012р. №0002051507.

Судові витрати в сумі 2 294грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» (код ЄДРПОУ 34615340) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 05.04.2013р.

Суддя В.В. Амельохін