Рішення № 30480143, 25.02.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-465/11

Номер провадження 2/570/784/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки, адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача, адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, поділ майна, стягнення коштів, і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, поділ майна, стягнення коштів, мотивуючи його тим, що вони з відповідачем з 23 лютого 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають одну малолітню дитину, за час шлюбу ними набуто майно загальною вартістю 75512 гривень, а також спільно проведено ремонтні роботи в будинку. Оскільки малолітній син перебуває на її вихованні та утриманні, а відповідач залишився проживати у будинку, в якому проведені ремонтні роботи за спільний кошт в сумі 80 000 гривень, вважає, що ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити їй компенсацію у розмірі 40 000 гривень, а також просить виділити їй майно на суму 52569 гривень. Крім того, просить витребувати із володіння ОСОБА_3 її особисті меблі, побутову техніку, постільну білизну, її особисті речі та особисті речі дитини, оскільки відповідач після розлучення їх утримує і не повертає.

В ході розгляду справи, відповідач повернув речі ОСОБА_1 та речі дитини, тому вона подала заяву про зменшення позовних вимог і просить лише поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з відповідача компенсацію 40000 гривень за ремонтні роботи в будинку та судові витрати.

Відповідачем було подано заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в якому він просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог за повної відсутності належних і допустимих доказів по справі.

Також, відповідачем був поданий зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя. У ньому він стверджує, що автомобіль «АУДІ-100», 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, є спільною сумісною власністю подружжя і був придбаний за кредитні кошти, які було отримано відповідно до кредитного договору № 014/53-05/66489 від 17.10.2007 року з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», просить суд поділити спільне майно подружжя, виділивши йому спірний автомобіль та стягнути з нього грошову компенсацію на користь первісної позивачки в сумі 5 785,00 грн.

В суді позивачка-відповідачка ОСОБА_1 свій позов підтримала, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Зустрічний позов не визнала. Суду пояснила, що під час шлюбу чоловік взяв кредит 57000 гривень для ремонту будинку, до якого була зроблена добудова, але опоряджувальні роботи не були зроблені зовсім. В ремонт будинку, для купівлі меблів, побутової техніки використали також і весільні гроші, яких було приблизно 14-16 тисяч. Всього в ремонт будинку вони вклали 80000 гривень. Всі документи на купівлю будівельних матеріалів залишилися у її колишнього чоловіка. Так як відповідач залишився проживати в будинку, то він має їй компенсувати 40000 гривень, вкладених в ремонт будинку. Суттєво їй допомагали її батьки, які жили в селі в Рокитнівському районі, мали велике господарство (худобу, свиней), обробляли велику земельну ділянку, як постраждалі від аварії на ЧАЕС отримували пенсію в значному розмірі, а тому мали можливість накопичувати кошти. Її батьки допомогли купити їм автомобіль «Ауді», за який було заплачено 37000 гривень. Оскільки батьки дали гроші на автомобіль, то він був зареєстрований саме на неї. Так як вони з бувшим чоловіком не можуть дійти згоди, щодо поділу майна, то вона вимушена звертатися до суду з позовом і просить виділити їй автомобіль, частину меблів, побутову техніку, згідно заяви про зменшення позовних вимог, і стягнути компенсацію у розмірі 40000 гривень за ремонтні роботи в будинку та судові витрати.

Представник позивачки-відповідачки, адвокат ОСОБА_2, первинний позов підтримала, пославшись на обставини, викладені в позові, зустрічний позов не визнала. Подала письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи. Крім того, суду пояснила, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2007 року і рішенням Рівненського міського суду від 5 липня 2010 року їх шлюб розірвано, визначено місце проживання дитини з позивачкою, стягнено на її користь аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. За час проживання у шлюбі сторонами набуто майно загальною вартістю 75512 гривень. Враховуючи те, що з позивачкою проживає та на її утриманні знаходиться малолітній син, а розмір аліментів, які отримує позивачка, є недостатнім для належного утримання та виховання сина, просить здійснити наступний поділ спільного сумісного майна, виділивши позивачці: легковий автомобіль Ауді-100, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 37000 грн.; газову плиту «Електа», вартістю 1454,00 грн.; кавоварку «Аврора», вартістю 67,00 грн.; мікрохвильову піч «Шивакі», вартістю 445 грн.; пательню, вартістю 140,00 грн.; набір посуду, вартістю 460,00 грн.; спальний гарнітур (ДСП), вартістю 3900,00 грн.; кухонний гарнітур «Софт», вартістю 4950 грн.; кухонний куточок (МДФ), вартістю 2900,00 грн.; телевізор «Меридіан», вартістю 733 грн.; праску «Тефаль», вартістю 420 грн.; чайник з нержавіючої сталі, вартістю 100 грн. Всього на загальну суму 52569,00 грн. Решту майна виділити відповідачу, всього на загальну суму 22 943,00 грн. Крім того, просить стягнути 40000 грн. компенсації за проведені ремонтні роботи в будинку. Тобто, просить позов задоволити.

Представник відповідача-позивача, адвокат ОСОБА_5, первинний позов визнала частково, а зустрічний позов підтримала. Пояснила, що подружжям ОСОБА_1 дійсно придбавався автомобіль, меблі, побутова техніка, але не все майно, вказане в первинному позові купувалося ними і є спільною сумісною власністю подружжя. Частина побутової техніки, меблів купувалася батьками відповідача-позивача, його братом, а тому не може підлягати поділу між подружжям. Позивачкою значно завищена вартість майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, з чим вони не погоджуються. Оскільки кредитні кошти були витрачені на придбання автомобіля, кредит взято на ім'я ОСОБА_3 і він по сьогодні сплачує його, то автомобіль має бути виділений саме йому. Гроші в ремонт будинку, в тому числі і кредитні (кредит взято в жовтні 2007 року), не могли вкладатися, оскільки будинок був зданий в експлуатацію в серпні 2007 року. Відповідач-позивач вважає, що частка ОСОБА_1 у спільному майні подружжя становить приблизно 5000 гривень, тому просить виділити ОСОБА_3 автомобіль і стягнути з нього грошову компенсацію в сумі 5785 гривень. В подальшому представник відповідача-позивача надала суду додаткові пояснення і потім в дебатах навела свої розрахунки, згідно яких, погоджуючись з тим, що подружжям ОСОБА_1 придбавалось певне мано, яке є спільною сумісною власністю і воно підлягає поділу, просить виділити ОСОБА_1 його незначну частину на суму 5862 гривні, але з врахуванням боргів, які залишилось сплачувати по кредитному договору, згідно наведених розрахунків ОСОБА_1 повинна сплатити ОСОБА_3 1904 гривні. Що стосується стягнення 40000 гривень компенсації за ремонт будинку, то ці вимоги не підтверджуються належними доказами, тому просить відмовити у задоволенні цих вимог.

Представник відповідача-позивача, його мама ОСОБА_4, первинний позов визнала частково, а зустрічний позов підтримала. Суду пояснила, що будинок належить їм з чоловіком, вони продали дачу, гараж, контейнер на ринку ОСОБА_6, купили будинок в с.В.Житин Рівненського району, добудували його і зробили ремонт. На час весілля дітей будинок всередині був оштукатурений і пошпакльований під шпалери. Позивачка-відповідачка бажала зробити ремонт по своєму, тому і вкладали туди свої кошти. Меблі купували вони з чоловіком. Автомобіль було куплено за кредитні кошти і саме через цей кредит виник конфлікт у сім'ї. Діти поїхали на заробітки до Польщі, щоб швидше повернути кредит, але ОСОБА_1 всі зароблені нею і сином кошти забрала. Ствердила, що батьки позивачки-відповідачки допомагали дітям, але чи давали вони гроші, то не знає. Просить первинний позов задоволити частково, а зустрічний позов задоволити повністю.

Допитаний у судовому засіданні, як свідок, відповідач-позивач ОСОБА_3, свій позов підтримав, а первинний позов визнав частково, пояснив, що вони з ОСОБА_1 брали кредит на придбання автомобіля. Хоча в договорі написано, що кредит видається для ремонту квартири, будинку, але використали вони кошти не за цільовим призначенням. Коли вони з ОСОБА_1 вселилися до батьків, то будинок був повністю готовий до проживання. Меблі вони замовляли у ПП ОСОБА_7 за кредитні кошти. Крім того, були ще й свої сімейні кошти. За час подружнього життя працював в НАСК «Оранта» та спортивній школі. ОСОБА_1 працювала в кафе «Анталія». Крім того, у 2009 році разом з ОСОБА_1 їздили на заробітки до Польщі. В НАСК «Оранта» отримував заробітну плату у розмірі 2500 грн. Його батьки не допомагали, тому що не мали змоги. Весільні кошти витратили на новосілля та хрестини. Батьки позивачки-відповідачки допомагали їм продуктами харчування, але грошей не давали. Просить первинний позов задоволити частково, а його позов задоволити повністю.

Свідок ОСОБА_8 дала суду показання, що постійно допомагала донці із зятем. Подарувала 1000 доларів на весілля та 8000 грн. на новосілля і хрестини. Крім того, ще до шлюбу доньки вона з чоловіком збирали кошти , щоб купити їй квартиру. Але, оскільки донька пішла жити до чоловіка, то всі кошти віддали на ремонт будинку, в якому проживали діти. Ця сума становила 80000 грн. Вони з чоловіком тримають велике господарство, свині, коні, корови, бугаї, іншу худобу та обробляють велику земельну ділянку. Крім того, вона отримує пенсію у розмірі 2500 грн. і раніше теж пенсія в неї завжди була велика. А тому мали змогу відкладати кошти і допомагати донці. Фактично усі кошти віддавали ОСОБА_1 У ОСОБА_1 також до весілля був автомобіль, який вони продали за 4000 доларів США. Ці кошти також були в ОСОБА_1 Щоб зробити весілля, вони продали три корови, три бугаї та три свиноматки. Пояснила також, що коли приїжджала до дітей, то гроші переважно давала в руки зятю. Двічі вона особисто давала сім тисяч зятю на новосілля і тисячу на хрестини. Також постійно давали, щоб вони добудували та зробили ремонт у хаті, купили автомобіль. Навіть коли приїжджали ОСОБА_1 до них у с.Обсичі, то завжди давала гроші на дорогу.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що була в гостях у позивачки та відповідача. Весілля подружжю зробили батьки позивачки. У батьків ОСОБА_3 коштів не було. На весілля батьки позивачки подарували їй 1000 доларів США, а його батьки оголосили, що дарують половину будинку. На початку у хаті в с.В.Житин, де вони проживали був на підлозі щебінь і хата мала добудовуватися. ОСОБА_1 вийшла на роботу, коли ще дитині не було і року. Крім того, подружжя їздили до Польщі на заробітки. Неодноразово бачила, що батьки ОСОБА_1 передавали їм кошти. Ця сума становила не менше, ніж 2-3 тисячі грн. щомісяця. Добудовували будинок частково за весільні кошти. Коли ОСОБА_1 лежала в лікарні, то ОСОБА_3 вибрав для них автомобіль і забрав її з лікарні, щоб вона його подивилась. ОСОБА_3 їй особисто казав, що ОСОБА_1 дала кошти на купівлю автомобіля. Пояснила, що аналогічні покази давала дільничному інспектору. Також пояснила, що подружжя разом купували майже всі меблі у будинку, а саме, дитячі меблі, комп'ютерний стіл, кухонні меблі, стінку, м'яку частину. Усі меблі замовляла ОСОБА_1. Вона бачила, що під час шлюбу в спальні було два ліжка, стінка, телевізор. У будинку було дві кухні з кухонними меблями, які замовляли подружжя. Подружжя ОСОБА_1 за власні кошти робили добудову та ремонт будинку та купляли меблі. Була в будинку також після народження сина. Тоді вже будинок був завершений та вмебльований.

Із показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що мати ОСОБА_3 була його пасажиркою і їздила у м.Хмельницький на ринок на закупки приблизно 2-3 рази на місяць. Двічі вона везла великий килим, який навіть заважав на проході в автобусі, через що сварився з нею. Їздила, як фізична особа, а не як підприємець.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що у липні 2007 року у нього на квартирі проживало подружжя ОСОБА_1 (його брат з дружиною). Пізніше вони переїхали до батьків у с.В.Житин, де в них була хата, тобто були зведені стіни. Двоюрідний брат допомагав встеляти підлогу. Ствердив, що в ремонт будинку, подружжя ОСОБА_1 (сторони у справі) вкладали спільні гроші. Кухню купляли молоді. Деякі свої речі перевозили з його квартири на АДРЕСА_1, а деякі ОСОБА_1 привозила з дому. Разом купляли комп'ютерний стіл. В 2008 році, після свого весілля, він поїхав купляти на перепійні гроші пральну машину і при цьому скористався знижкою ОСОБА_1 Він отримав кредит і купив холодильник марки «Снайг» і фен. Йому невідомо, чи купляло подружжя ОСОБА_1 холодильник «Снайг». В с.В.Житині є холодильник марки «Норд», який купляли молоді. В батьків є два своїх холодильника. Подружжя також подарувало йому на весілля праску «Алезі». Холодильник він купував за готівку. Пральну машину також. У батьків були гроші за дачу, яку вони продали, і за що вони купили будинок в с.В.Житин. Йому також відомо, що батьки позички допомагали подружжю, привозили ліс. На сьогодні будинок і досі незавершений, так як його потрібно ще обкладати пінопластом, робити зовнішнє оздоблення. В будинку робили перепланування. ОСОБА_1 разом купували автомобіль.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він приходив до ОСОБА_1, вони сусіди. Разом замовляли меблі. Бачив, що велику кухню замовляли, а потім меншу. За меблі розраховувалася мати ОСОБА_3, але чиїми коштами йому не відомо.

Із показань свідка ОСОБА_13 в суді вбачається, що подружжя ОСОБА_1 купляли у нього автомобіль марки «Ауді». Розраховувався ОСОБА_3, так як дружина перебувала в лікарні. Однак, перед купівлею, дружина також оглядала автомобіль. За автомобіль він отримав 37000 грн., про що написав розписку. Знімав автомобіль з реєстрації у місті Києві. Спочатку йому дали завдаток у розмірі 700 грн., казали, що візьмуть кредит. Потім доплатили решту суми. Решту суми давали купюрами у банківських упаковках.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_3 замовляв у нього меблі, які він виготовляв. Після виготовлення замовлення, він доставив меблі у будинок у с.Великий Житин. Це було приблизно 3-4 роки назад. На яку суму було замовлено меблів точно не пам'ятає. Пояснив, що на представленій накладній підпис не його, але бланк і печатка його. Крім того вказав, що особисто він замовлення не приймав, оскільки це робив його продавець на речовому ринку. Більше всього, що цей продавець і виписав накладну. Розрахунок також проводиться із найманими працівниками. Замовлення у ОСОБА_1 приймав його найманий працівник на прізвище ОСОБА_14.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2007 року. Від шлюбу мають одну дитину, сина - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є неповнолітнім. Рішенням Рівненського міського суду від 5 липня 2010 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано та визначено місце проживання дитини з позивачкою, стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів його доходів щомісячно.

На даний час сторони проживають окремо, договору про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя між ними не укладено. За час проживання у шлюбі позивачкою та відповідачем набуто наступне майно: легковий автомобіль марки «Ауді-100», 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 37000 грн.; газову плиту «Електа», вартістю 1454,00 грн.; кавоварку «Аврора», вартістю 67,00 грн.; мікрохвильову піч «Шивакі», вартістю 445 грн.; пательню, вартістю 140,00 грн.; набір посуду, вартістю 460,00 грн.; спальний гарнітур (ДСП), вартістю 3900,00 грн.; кухонний гарнітур «Софт», вартістю 3530 грн.; кухонний куточок (МДФ), вартістю 1300,00 грн.; телевізор «Меридіан», вартістю 733 грн.; праску «Тефаль», вартістю 420 грн.; чайник з нержавіючої сталі, вартістю 100 грн.; холодильник «Снайг», вартістю 2288,00 грн.; пральну машину «Самсунг» , вартістю 1648,00 грн.; праску «Алезі», вартістю 131,00 грн.; фен «Вітек», вартістю 185,00 грн.; пилесмок, вартістю 520 грн.; меблі для дитячої кімнати МДФ, вартістю 4440,00 грн.; комп'ютерний стіл, вартістю 950,00 грн.; меблеву стінку ДСП, вартістю 2860,00 грн.; кухонний гарнітур ДСП, вартістю 3600,00 грн.; кухонний куточок ДСП, вартістю 2300 грн.; набір ножів, вартістю 135,00 грн.; набір посуду, вартістю 380,00 грн.; набори столові (2 шт.), вартістю 400,00 грн.; глечик зі склянками, вартістю 125,00 грн.; люстру «Крістіну» - вартістю 300,00 грн.; люстру «Тюльпан» 4-ріжкову, вартістю 232,00 грн.; люстру к.327, вартістю 207,00 грн.; люстру «Міф», вартістю 106,00 грн.; люстру 3-х ріжкову, вартістю 98,00 грн.; 2 плафони скляних, вартістю 168,00 грн., килим овальний (5 х 3 м), вартістю 1870 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та довідки УМВС України в Рівненській області Управління Державтоінспекції від 26.04.2010 року № 35/8-2783, власником транспортного засобу марки «АУДІ-100», 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1.

Згідно зі ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Стаття 61 Сімейного кодексу України передбачає, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно ст.63 цього ж Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном. А ст.70 СК України встановлює, що в разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а частина 3 цієї статті передбачає, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти.

Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.368, 369, 370 Цивільного кодексу України.

Прожитковий мінімум на 2013 рік в Україні встановлюється Законом «Про Державний бюджет на 2013 рік» і становить для дітей, віком до 6 років з 1 січня по 30 листопада 2013 року 972 гривні, а з 1 по 31 грудня 2013 року 1032 грн. Рішенням Рівненського міського суду від 5 липня 2010 року встановлено, що середня заробітна плата відповідача становить близько 900 грн. на місяць. Відповідно, ? частина аліментів приблизно становить 250 гривень, що є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, і взагалі не відповідає навіть половині прожиткового мінімуму для дитини такого віку.

Однак, відповідач і цієї суми не сплачував доти, доки позивачка не звернулася до суду із позовом про поділ майна із вимогою збільшити її частку з цієї підстави. Згідно з наданої суду довідкою Відділу ДВС Рівненського міського Управління юстиції від 31.03.2011 року ОСОБА_1 не отримувала аліменти від ОСОБА_3, починаючи з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року. Згідно з наданих ОСОБА_3 квитанцій про перерахування аліментів вбачається, що суми сплачених аліментів становлять від 100 грн. до 250 грн. на місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір аліментів є недостатнім для утримання та виховання сина ОСОБА_15, у зв`язку із чим частка ОСОБА_1 при поділі майна подружжя повинна бути збільшена.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача та його представників на те, що ОСОБА_3 взяв кредит для купівлі автомобіля «АУДІ-100», 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, так як згідно з кредитним договором № 014/53-05/66489 від 17.10.2007 року з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», метою одержання кредиту було використання коштів на проведення ремонту в квартирі. Так, відповідно до п.1.2.1 кредитного договору від 17 жовтня 2007 року, стороною якого є відповідач-позивач, кредит надається для проведення ремонту в квартирі. Згідно з п.2.1 зазначеного договору кредитні кошти призначені для використання на проведення добудови в житловому будинку та на сплату додаткового проценту за цим договором. Ні квартири, ні житлового будинку у власності бувшого подружжя не було і немає. Тому, на думку суду, дані кошти були взяті відповідачем не для сімейних потреб та не в інтересах сім'ї. Пояснення відповідача у судовому засіданні, що він, підписавши фінансовий документ, ввів банк в оману, повідомивши неправдиві відомості щодо призначення кредиту, нічим не підтверджені.

У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просить поділити спільне майно подружжя, виділивши йому автомобіль марки «Ауді-100», 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 5785 грн.

Однак, пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного із подружжя про отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. ОСОБА_3 не було внесено коштів на депозитний рахунок суду. Так само, ОСОБА_1 не надавала згоди на виплату їй грошової компенсації. Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення у повному обсязі.

Крім того, спірний автомобіль марки «Ауді-100», номерний знак НОМЕР_1, при поділі майна повинен лишитися саме у власності ОСОБА_1 з огляду на наступне:

- вказаний автомобіль зареєстрований саме за ОСОБА_1, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Він був зареєстрований саме на її ім'я ще з часу купівлі (підтверджується листом Управління Державтоінспекції УМВС України в Рівненській області);

- ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії «В» (серія НОМЕР_3), видане 17.08.1990 року;

- допитані в судових засіданнях свідки пояснили, що кошти на купівлю автомобіля було надано саме ОСОБА_1, яка отримала їх від своїх батьків. Саме цей факт і став причиною, що автомобіль зареєстровано на ім'я позивачки-відповідачки;

- згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2010 року син - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишився проживати з ОСОБА_1

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей». Автомобіль необхідний ОСОБА_1 у тому числі і для належного виконання батьківських обов'язків, залишення автомобіля у її власності відповідає інтересам їхнього з відповідачем сина. Крім того, як довели у судовому засіданні свідки та підтверджують документи на придбання будівельних матеріалів, бувше подружжя вкладали кошти у ремонт будинку, в якому залишився проживати відповідач, а позивачка з дитиною залишилася без житла. Тому й з цих підстав виділення позивачці автомобіля буде справедливим.

Крім того, усе інше майно залишилося у будинку, в якому проживає ОСОБА_3 разом з батьками, а тому доцільно та справедливо буде залишити майно, придбане для будинку у власності ОСОБА_3

На підставі пояснень сторін, показань свідків та наданих письмових доказів, суд встановив, що джерелом доходів бувшого подружжя ОСОБА_1 були весільні кошти, заробітна плата кожного з подружжя, кошти від заробітків подружжя у Польщі, кошти, які отримувала ОСОБА_1, як допомогу від своїх батьків. Кредитні кошти суд не може взяти до уваги, оскільки у кредитному договорі зазначений конкретизований предмет призначення цих коштів.

Оскільки суд прийшов до висновку, що перелічене у заяві про зменшення позовних вимог майно є спільною сумісною власністю подружжя і воно підлягає поділу, то на думку суду це майно необхідно поділити наступним чином.

ОСОБА_1 виділити: легковий автомобіль марки «Ауді-100», 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 37000 грн.; кавоварку «Аврора», вартістю 67,00 грн.; мікрохвильову піч «Шивакі», вартістю 445 грн.; кухонний гарнітур «Софт», вартістю 3530 грн.; кухонний куточок (МДФ), вартістю 1300,00 грн., а всього на загальну суму 42342,00 грн.

ОСОБА_3 виділити: газову плиту «Електа», вартістю 1454,00 грн.; пательню, вартістю 140,00 грн.; набір посуду, вартістю 460,00 грн.; спальний гарнітур (ДСП), вартістю 3900,00 грн.; телевізор «Меридіан», вартістю 733 грн.; праску «Тефаль», вартістю 420 грн.; чайник з нержавіючої сталі, вартістю 100 грн. - холодильник «Снайг», вартістю 2288,00 грн.; пральну машину «Самсунг», вартістю 1648,00 грн.; праску «Алезі», вартістю 131,00 грн.; фен «Вітек», вартістю 185,00 грн.; пилесмок, вартістю 520 грн.; меблі для дитячої кімнати МДФ, вартістю 4440,00 грн.; комп'ютерний стіл, вартістю 950,00 грн.; меблеву стінку ДСП, вартістю 2860,00 грн.; кухонний гарнітур ДСП, вартістю 3600,00 грн.; кухонний куточок ДСП, вартістю 2300 грн.; набір ножів, вартістю 135,00 грн.; набір посуду, вартістю 380,00 грн.; набори столові (2 шт.), вартістю 400,00 грн.; глечик зі склянками, вартістю 125,00 грн.; люстру «Крістіну» - вартістю 300,00 грн.; люстру «Тюльпан» 4-ріжкову, вартістю 232,00 грн.; люстру к.327, вартістю 207,00 грн.; люстру «Міф», вартістю 106,00 грн.; люстру 3-х ріжкову, вартістю 98,00 грн.; 2 плафони скляних, вартістю 168,00 грн., килим овальний (5 х 3 м), вартістю 1870 грн., всього на загальну суму 30560,00 грн.

При даному розподілі судом враховано інтереси як позивачки-відповідачки та відповідача-позивача, так і інтереси їхньої неповнолітньої дитини.

Суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_3 та його представників про те, що дещо з майна не придбавалося, а дещо придбавалося за іншою ціною, ніж зазначала ОСОБА_1, оскільки на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала суду накладні та чеки, які підтверджують факт придбання під час шлюбу вказаного майна, а також їхню вартість. А саме накладна, видана на ім'я ОСОБА_1 (позивачки) ЗАТ «Світ електроніки», товарний чек № 137 від 11.11.2008 року, товарний чек від 21.01.2009 року, накладна від 02.11.2008 року. Своїми поясненнями ні відповідач, ні його представники не змогли обґрунтовано заперечити факт придбання цього майна подружжям у період шлюбу. Просто голослівні заперечення не можуть спростувати фактів, підтверджених фінансовими документами. Факт наявності вказаного майна підтвердили частково сам ОСОБА_3 та його представники. Крім того, факт наявності майна підтвердили допитані у судовому засіданні свідки. Суд частково прийняв до уваги зменшення ціни меблів, оскільки ціна кухонного гарнітуру «Софт» та кухонного куточку (МДФ) була визнана обома сторонами.

Що стосується стягнення 40000 гривень компенсації за ремонтні роботи в будинку, то позов в цій частині до задоволення не підлягає. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Хоча в ході розгляду справи було встановлено, що на ремонт будинку використовувалися спільні кошти подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3, але конкретну суми цих коштів суду встановити неможливо. А позивачка-відповідачка не надала суду відповідних доказів, які б ствердили, що вони з чоловіком витратили на ремонт будинку саме 80000 гривень.

В зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача-позивача ОСОБА_3, відповідно до ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст.57, 59, 60, 88, 213-215, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 63, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст.368, 369, 372 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, поділ майна, стягнення коштів - задоволити частково.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 таким чином:

- ОСОБА_1 виділити:

легковий автомобіль марки «Ауді-100», 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 37000 гривень;

кавоварку «Аврора», вартістю 67 гривень;

мікрохвильову піч «Шивакі», вартістю 445 гривень;

кухонний гарнітур «Софт», вартістю 3530 гривень;

кухонний куточок (МДФ), вартістю 1300 гривень,

а всього на суму 42342 (сорок дві тисячі триста сорок дві) гривні.

- ОСОБА_3 виділити:

газову прилу «Електа», вартістю 1454 гривні;

пательню, вартістю 140 гривень;

набір посуду, вартістю 460 гривень;

спальний гарнітур (ДСП), вартістю 3900 гривень;

телевізор «Меридіан», вартістю 733 гривні;

праску «Тефаль», вартістю 420 гривень;

чайник з нержавіючої сталі, вартістю 100 гривень;

холодильник «Снайг», вартістю 2288 гривень;

пральну машину «Самсунг», вартістю 1648 гривень;

праску «Алезі», вартістю 131 гривня;

фен «Вітек», вартістю 185 гривень;

пилесмок, вартістю 520 гривень;

меблі для дитячої кімнати, вартістю 4440 гривень;

пенал дитячий, вартістю 410 гривень;

комп'ютерний стіл, вартістю 950 гривень;

меблеву стінку ДСП, вартістю 2860 гривень;

кухонний гарнітур ДСП, вартістю 3600 гривень;

кухонний куточок ДСП, вартістю 2300 гривень;

набір ножів, вартістю 135 гривень;

набір посуду, вартістю 380 гривень;

набори столові (2 шт.), вартістю 400 гривень;

глечик зі склянками, вартістю 125 гривень;

люстру «Крістіну», вартістю 300 гривень;

люстру «Тюльпан» 4-ріжкову, вартістю 232 гривні;

люстру К.327, вартістю 207 гривень;

люстру «Міф», вартістю 106 гривень;

люстру 3-х ріжкову, вартістю 98 гривень;

2 плафони скляних, вартістю 168 гривень;

килим овальний (5 х 3), вартістю 1870 гривень,

а всього на суму 30 560 (тридцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на рахунок 31217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, Банк ГУДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260 судовий збір в сумі 423 (чотириста двадцять три) гривні 42 копійки.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю позовних вимог.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Остапчук Л.В.