Постанова № 30478953, 03.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2013 року Справа № 812/1588/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.,

позивача - ОСОБА_1

та

представника відповідача - Юрченка О.В. (довіреність від 09.01.2013 № 231)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Державної фінансової інспекції в Луганській області

про визнання протиправним наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним наказ Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення ОСОБА_1.» та зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Луганській області поновити позивача на посаді начальника відділу інспектування органів державної влади;

- зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Луганській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та інші належні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 06 грудня 2012 року він отримав рекомендованим поштовим відправленням наказ Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року № 548-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу інспектування органів державної влади згідно пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України через відсутність на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року без поважних причин. За твердженням позивача, звільнення є незаконним, а дії, що передували виданню зазначеного наказу, є протиправними. З липня 2012 року стан здоров'я позивача значно погіршився, проте місцеві установи охорони здоров'я, а саме: поліклініка Лутугинського РТМО, де ОСОБА_1, якого турбували періодичні запаморочення, головний біль та підвищений артеріальний тиск, проходив лікування не денному стаціонарі, та обстеження в Луганській обласній клінічній лікарні, не змогли надати йому необхідної результативної медичної допомоги, останній вирішив звернутися до Національного медичного університету імені О.О.Богомольця в м. Києві. В Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця позивач проходив обстеження на кафедрі пропедевтики внутрішньої медицини № 1 з 13 серпня 2012 року по 07 вересня 2012 року, кафедрі неврології з 10 вересня 2012 року по 05 жовтня 2012 року та кафедрі внутрішньої медицини № 3 з 08 жовтня 2012 року по 01 листопада 2012 року. За результатами обстежень ОСОБА_1 були видані відповідні довідки, у тому числі консультативні висновки, які останній передав за місцем роботи як такі, що підтверджують поважні причини відсутності на роботі у період з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року.

Позивач зазначив, що Державною фінансовою інспекцією в Луганській області в порушення вимог статті 32 Конституції України та 286 Цивільного кодексу України без його згоди довідки (висновки), отримані від НМУ ім. О.О.Богомольця, направлені в ряд установ, а саме: територіальну державну інспекцію з питань праці у Луганській області (лист від 28 листопада 2012 року № 12-25-14-14/12031), виконавчу дирекцію Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (лист від 28 листопада 2012 року № 12-25-14-14/12029), Головне управління охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації (лист від 28 листопада 2012 № 12-25-14-14/12030, які надали висновки з приводу отриманих від університету документів, і які послугували обґрунтуванням звільнення позивача.

На думку позивача, зауваження зазначених органів є необґрунтованими. Зокрема, територіальна державна інспекція з питань праці у Луганській області у своєму висновку неточно цитує норми Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відносно того, ким саме має бути підписана довідка. Щодо зазначення інспекцією, що в переліку лікувально-профілактичних закладів, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 листопада 2012 року № 892/7180, не передбачено такий заклад як Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, позивач зазначив, що інспекція переплутала реквізити нормативного акта та про те, що університет є лікарняним закладом, свідчать його статутні документи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серед основних видів діяльності університету значиться «Діяльність лікарняних закладів», а згідно даних Єдиного ліцензійного реєстру університет має видану Міністерством охорони здоров'я України ліцензію серії АВ № 565886 з дозволеним видом діяльності «Медична практика».

Щодо висновку Головного управління охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, то позивач зазначив, що висновки Національного медичного університету імені О.О.Богомольця повністю відповідають формі 028/о, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я від 14 лютого 2012 року № 110, а відсутність окремих реквізитів, наприклад коду ЄДРПОУ, не робить ці документи недійсними. Що стосується відсутності рекомендацій щодо працездатності позивача, то згідно з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028/о «Консультативний висновок спеціаліста» у пункті 8 висновку зазначаються рекомендації щодо подальшого лікування, реабілітації тощо, а не щодо працездатності пацієнта. Крім того, Головне управління охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації у своєму висновку зазначило, що документи, надані Національним медичним університетом імені О.О.Богомольця ОСОБА_1 у термін з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року, не відносяться до документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність працівників, зазначених у пункті 2.19 Інструкції № 455, та не обґрунтував, яким чином він дійшов такого висновку.

Щодо висновку виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що документи, надані позивачу університетом, не мають висновків про наявність тимчасової непрацездатності, засвідченої в установленому порядку, то на думку ОСОБА_1 такий висновок нормативно та фактично не обґрунтований, відсутні посилання на норми законодавства, які порушені, та не враховані положення пунктів 2.18 та 2.19 Інструкції № 455. Видані університетом документи відповідають вимогам пунктів 2.18 та 2.19 Інструкції № 455. Оскільки документи університету направлені до територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області, виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головного управління охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації без згоди позивача, позивач просить у відповідності із частиною 3 статті 70 КАС України висновки зазначених органів як докази не приймати.

Також позивач вказав, що в порушення статті 149 Кодексу законів про працю України від нього не були зажадані письмові пояснення по обставинах, що слугували причинами для звільнення. Йому був наданий лише лист заступника начальника відділу організаційної роботи ОСОБА_7 з проханням надати на ім'я в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_5. пояснення стосовно ненадання листка непрацездатності за період з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року. Пояснення було надано 3 грудня на ім'я начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_6., де серед іншого зверталась увага, що згідно з чинним законодавством документами, які підтверджують непрацездатність, можуть бути не лише листки непрацездатності. Причиною звільнення послугувало неналежне (на думку відповідача) оформлення документів, виданих університетом, і які за законом можуть бути поважною причиною відсутності на роботі, а пояснення з позивача зажадали по зовсім іншому факту - відсутності листків непрацездатності. Обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення (звільнення) є таким, що не відповідає ступеню тяжкості проступку (наявність окремих недоліків при оформленні документів) та обставинам, за яких його вчинено, що не відповідає вимогам частини 3 статті 149 Кодексу законів про працю України. На засіданні профкому з приводу надання згоди на звільнення позивача, хід проведення якого не відповідав положенням статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ніхто не намагався захистити позивача, навпаки - навіть не надали можливості зробити це самостійно. При звільненні відповідачем не виконані вимоги статті 47 Кодексу законів про працю України щодо видачі позивачу трудової книжки. Не виконані відповідачем і вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України щодо письмового повідомлення про нараховані суми, належні позивачу при звільненні. Про суми, які підлягають виплаті, у наказі про звільнення нічого не зазначено. Нез'ясованим залишилось питання оплати праці за 3 грудня 2012 року, оплати листків непрацездатності за період з 21 липня 2012 року по 10 серпня 2013 року та з 02 листопада 2012 року по 27 листопада 2012 року. На дату подачі позову новий день звільнення не настав, оскільки трудова книжка позивачу не видана. Оскільки звільнення є дисциплінарним стягненням, яке у відповідності до статті 148 Кодексу законів про працю України застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, то, починаючи з 01 січня 2013 року, позивача вже не можна звільнити за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю, оскільки вийшов передбачений законодавством термін.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. За наслідками попереднього судового засідання причини пропуску строку звернення до суду визнані поважними, а справа призначена до судового розгляду (арк. справи 33-34).

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна фінансова інспекція в Луганській області адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 26 лютого 2013 року, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 39-44). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Наказом Державної фінансової інспекції в Луганській області від 11 січня 2012 року № 34-о ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області. У період з 04 липня 2012 року по 27 листопада 2012 року позивач на робочому місці був відсутній. Приступивши до роботи 28 листопада 2012 року, ОСОБА_1 за період з 04 липня 2012 року по 10 серпня 2012 року та з 02 листопада 2012 року по 27 листопада 2012 року надав листки непрацездатності (АВР № 842782, АВР № 718040, АВР № 594614). В той же час, позивачем не було надано відповідного листка непрацездатності (або іншого документа, що обґрунтовує його відсутність на робочому місці) за період з 11 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року включно, а були надані матеріали Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, що в розумінні наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» не є документом, який засвідчує тимчасову непрацездатність. За дорученням в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_5. на підставі доповідної заступника начальника відділу організаційної роботи ОСОБА_7 від позивача були запрошені пояснення з терміном надання до 16.00 год. 30 листопада 2012 року. Станом на 15 годину 03 грудня 2012 року позивачем пояснення не були надані, про що ОСОБА_7 також була підготовлена доповідна на ім'я начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_6. Пояснення ОСОБА_1 були надані лише 03 грудня 2012 року наприкінці дня. Крім того, з метою об'єктивного розгляду та підтвердження легітимності наданих позивачем документів, виданих університетом ім. О.О. Богомольця, відповідачем були направлені запити до компетентних органів, за результатами розгляду яких територіальна державна інспекція з питань праці у Луганській області, виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головне управління охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації надали відповіді, які були враховані при звільнені позивача. Після отримання від вищестоящого органу Державної фінансової інспекції України погодження на звільнення позивача (лист від 30 листопада 2012 року № 09-18/1359), а також пояснень ОСОБА_1 від 03 грудня 2012 року на виконання частини 1 статті 43 Кодексу законів про працю України зазначене питання було винесено на розгляд профспілкового комітету первинної профспілкової організації Державної фінансової інспекції в Луганській області. За результатами розгляду подання начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року № 00-359, профспілковий комітет, опрацювавши надані документи, у присутності ОСОБА_1 прийняв рішення надати згоду на звільнення ОСОБА_1 - начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області згідно пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (лист від 03 грудня 2012 року № 125-18/3). На підставі пояснень ОСОБА_1, листів територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області, виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головного управління охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, листів-погоджень Державної фінансової інспекції України та профспілкового комітету первинної профспілкової організації Державної фінансової інспекції в Луганській області відповідачем було видано наказ від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення ОСОБА_1.», від ознайомлення з яким позивач відмовився, про що комісією був складений відповідний акт. Також, комісією були складені акти про відмову від повернення позивачем службового посвідчення та надання до відділу кадрів трудової книжки. Листом від 04 грудня 2012 року № 12-25-14-14/12214 копія наказу про звільнення направлена позивачу, яка отримана 06 грудня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. За таких обставин, відповідач вважає, що позивача звільнено обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Також, у запереченнях відповідач вказав, що при звільненні позивачу не була видана трудова книжка, оскільки останній при призначенні на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області після звільнення з посади заступника начальника Контрольно-ревізійного управління в Луганській області не надав її до відділу кадрів. Твердження позивача про отримання трудової книжки начальником Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_6. в Головному контрольно-ревізійному управлінні України не містять фактів та посилань на те, що вона була уповноважена на надання їх до відділу кадрів Державної фінансової інспекції в Луганській області. Твердження позивача про неповідомлення йому письмово перед виплатою належних при звільненні сум, відповідач вважає необґрунтованими, оскільки на його думку таке повідомлення здійснюється тільки у разі, якщо працівник у день звільнення не працював.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 26 лютого 2013 року.

Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року та від 14 березня 2013 року провадження у справі у зв'язку з витребуванням доказів зупинялось до 14 березня 2013 року та 28 березня 2013 року відповідно (арк. справи 108-110, 133-134).

У судовому засіданні 28 березня 2013 року судом було допитано свідка ОСОБА_5, заступника начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області. Свідок повідомив суду, що працівники Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_8 та ОСОБА_1 писали на ім'я начальника інспекції ОСОБА_6. довіреності на отримання їх трудових книжок в Головному контрольно-ревізійному управлінні України. По приїзду із Головного контрольно-ревізійного управління України у понеділок ОСОБА_6 зібрала особовий склад інспекції у малому залі та розповіла про результати засідання колегії. Після цього, начальники відділів разом із заступниками начальника були запрошені до робочого кабінету ОСОБА_6., де у присутності свідка остання достала із портфелю та передала ОСОБА_8 та ОСОБА_1 їх трудові книжки. Останні взяли трудові книжки до рук і вийшли із кабінету. Свідку не відомо, чи пред'являлась трудова книжка ОСОБА_1 до відділу кадрів. Про те, що трудової книжки ОСОБА_1 не має у відділі кадрів, свідку стало відомо вже після звільнення ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають повному задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».

Згідно з вимогами статті 9 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Законодавець врегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами та можливістю застосування загального кодифікованого нормативного акта - Кодексу законів про працю України.

Приймаючи до уваги звільнення позивача з публічної служби з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, питання щодо правомірності його звільнення необхідно вирішувати з урахуванням норм зазначеного нормативного акта.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області із збереженням 9 рангу державного службовця за переведенням з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області наказом від 11 січня 2012 року № 34-0 (арк. справи 45-46).

Наказом від 03 грудня 2012 року № 548-о ОСОБА_1 - начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області, звільнено через відсутність на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (арк. справи 82-83).

Позивач вважає причини відсутності на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року поважними, оскільки у цей час він проходив обстеження у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця в м. Києві. А саме, з 13 серпня 2012 року по 07 вересня 2012 року на кафедрі пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в ДКЛ № 2, з 10 вересня 2012 року по 05 жовтня 2012 року на кафедрі неврології та з 08 жовтня 2012 року по 01 листопада 2012 року на кафедрі внутрішньої медицини № 3, що підтверджується довідками президента Асоціації лікарів-інтерністів, члена-кореспондента НАМН України, професора, заслуженого діяча науки та техніки України ОСОБА_9 від 03 вересня 2012 року та від 07 вересня 2012 року, довідкою доцента кафедри неврології, кандидата медичних наук ОСОБА_10. від 10 вересня 2012 року, консультативним висновком завідувача кафедри неврології, доктора медичних наук, професора ОСОБА_11 від 12 вересня 2012 року, висновком спеціаліста Олександрівської клінічної лікарні м. Києва ОСОБА_12. від 17 вересня 2012 року, консультативним висновком завідувача кафедри неврології, доктора медичних наук, професора ОСОБА_11 від 19 вересня 2012 року, довідкою завідувача кафедри неврології, доктора медичних наук, професора ОСОБА_11 від 21 вересня 2012 року, довідкою завідувача кафедри неврології, доктора медичних наук, професора ОСОБА_11 від 05 жовтня 2012 року, довідкою президента Асоціації лікарів-інтерністів, члена-кореспондента НАМН України, професора, заслуженого діяча науки та техніки України ОСОБА_9 від 26 жовтня 2012 року, консультацією гастроентеролога завідувача кафедри внутрішньої медицини № 3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, професора ОСОБА_13. від 01 листопада 2012 року (арк. справи 48-62).

У свою чергу, Державна фінансова інспекція в Луганській області вважає зазначені причини відсутності ОСОБА_1 на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року неповажними, оскільки в розумінні наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» матеріали Національного медичного університету імені О.О. Богомольця щодо консультацій і лікування ОСОБА_1 на кафедрах цього університету не є документами, які засвідчують тимчасову непрацездатність. Зазначені документи не відповідають формі 028/о, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, яка заповнюється лікарями-консультантами лікувально-профілактичних закладів, куди направляється на консультацію пацієнт, та не містять рекомендацій щодо працездатності ОСОБА_1 Також, за твердженням відповідача, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця та його кафедри не входять до переліку лікувально-профілактичних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385.

Листом від 11 березня 2012 року за № 120/2-363 Національний медичний університет імені О.О. Богомольця повідомив суду, що відповідно до отриманих письмових пояснень співробітників університету, гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно звертався за консультативною допомогою на кафедру пропедевтики внутрішньої медицини № 1 (завідувач кафедри член-кореспондент НАМН України, професор ОСОБА_9): 13 серпня 2012 року, 17 серпня 2012 року, 20 серпня 2012 року, 24 серпня 2012 року, 29 серпня 2012 року, 03 вересня 2012 року, 07 вересня 2012 року та 26 жовтня 2012 року; на кафедру неврології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (завідувач кафедри професор ОСОБА_11): 10 вересня 2012 року, 12 вересня 2012 року, 19 вересня 2012 року, 21 вересня 2012 року та 05 жовтня 2012 року; та на кафедру внутрішньої медицини № 3 (завідувач кафедри професор ОСОБА_13): 08 жовтня 2012 року, 12 жовтня 2012 року, 17 жовтня 2012 року, 22 жовтня 2012 року, 26 жовтня 2012 року та 01 листопада 2012 року. Під час звернень хворому були проведені амбулаторні обстеження фахівцями університету, від стаціонарного лікування гр. ОСОБА_1 відмовлявся. Надані співробітниками Національного медичного університету імені О.О. Богомольця консультативні висновки носять рекомендації щодо лікувальних заходів відповідно до встановленого діагнозу та не є документами, які засвідчують тимчасову непрацездатність (арк. справи 149-150).

При вирішенні питання щодо поважності/неповажності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року суд виходить з такого.

Відсутність працівника на роботі без листка непрацездатності можна визнати поважною, якщо така відсутність має короткотривалий характер та обумовлена екстреним зверненням за медичною допомогою.

Як вбачається із документів, виданих Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, на кафедру пропедевтики внутрішньої медицини № 1, кафедру неврології та кафедру внутрішньої медицини № 3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за консультативною допомогою ОСОБА_1 звернувся самостійно, а не за направленням лікаря, загальний стан позивача був задовільний, від запропонованої госпіталізації останній відмовився, у рекомендаціях, серед іншого, позивачу запропоновано дотримуватись режиму праці (арк. справи 48-62).

У разі, якщо позивач на власний розсуд вирішив звернутися за консультативною допомогою та пройти обстеження на кафедрах Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, він повинен був це зробити у вільний від роботи час, зокрема, перебуваючи у відпустці. Із пояснень, наданих позивачем у судовому засіданні, судом з'ясовано, що до керівництва Державної фінансової інспекції в Луганській області із заявою про надання відпустки для звернення за консультативною допомогою на кафедру пропедевтики внутрішньої медицини № 1, кафедру неврології та кафедру внутрішньої медицини № 3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця позивач не звертався. Про те, що позивач проходить діагностичне обстеження та лікування у м. Києві, ОСОБА_1 повідомив відповідача доповідною від 31 серпня 2012 року, яка зареєстрована у канцелярії останнього 03 вересня 2012 року (арк. справи 201).

Враховуючи вищевикладене, вважати причини відсутності ОСОБА_1 на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року поважними не має підстав.

Оскільки звільнення за прогул без поважних причин є дисциплінарним стягненням, воно повинно здійснюватись з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно з статтею 147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення відповідно до статті 148 Кодексу законів про працю України застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган згідно із приписами статті 148 Кодексу законів про працю України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно із підпунктами 11.13 та 11.19 пункту 11 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 жовтня 2011 року № 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1212/19950, начальник Інспекції: призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Головою Держфінінспекції керівників структурних підрозділів апарату Інспекції, підпорядкованих фінансових інспекцій та головних інспекторів в районах та містах, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників Інспекції; контролює в межах своїх повноважень стан трудової та виконавської дисципліни у структурних підрозділах Інспекції, видає накази про заохочення та про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Інспекції.

Враховуючи, що призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади здійснено керівником Державної фінансової інспекції в Луганській області, то відповідно до приписів статті 147-1 Кодексу законів про працю України керівнику належить і право застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення за прогул без поважних причин за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Обставини щодо відсутності позивача на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року без поважних причин виявлені відповідачем 28 листопада 2012 року при наданні позивачем 28 листопада 2012 року листка непрацездатності (АВГ 594614) за період з 02 листопада 2012 року по 27 листопада 2012 року та інших документів, які підтверджуються проходження лікування у м. Києві з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року (арк. справи 47). З чого слідує, що наказ Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення ОСОБА_1.» виданий із дотриманням строків для застосування дисциплінарного стягнення, встановлених статтею 148 Кодексу законів про працю України, - безпосередньо за виявленням проступку, не пізніше одного місяця з дня його виявлення та не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Листом, отриманим позивачем 30 листопада 2012 року, від останнього відповідач просив надати пояснення з приводу ненадання листка непрацездатності за період з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року, на який ОСОБА_1 надав пояснення від 03 грудня 2012 року, в яких повідомив, що згідно з чинним законодавством документами, які підтверджують непрацездатність, можуть бути не лише листки непрацездатності. По виходу з лікарняного 28 листопада 2012 року серед іншого були надані документи, які підтверджують проходження лікування у м. Києві з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року (арк. справи 64, 66).

Надання цих пояснень у зазначеній формі спростовує доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем 148 Кодексу законів про працю України в частині відсутності пропозицій пояснити по суті порушень.

Крім того, недотримання при застосуванні дисциплінарного стягнення порядку, передбаченого статтею 148 Кодексу законів про працю України, щодо зажадання від порушника трудової дисципліни письмових пояснень, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного наказу, оскільки метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому сам по собі факт неотримання власником або уповноваженим ним органом таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

При обранні виду дисциплінарного стягнення суд вважає, що відповідачем дотримані вимоги частини 3 статті 149 Кодексу законів про працю України, а саме обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення - звільнення, відповідає ступеню тяжкості проступку та обставинам, за яких його вчинено.

При звільненні ОСОБА_1 дотримано вимоги частини 1 статті 43 Кодексу законів про працю України - від Первинної профспілкової організації Державної фінансової інспекції в Луганській області відповідачем отримано попередню згоду, про що свідчить лист голови профспілкового комітету від 03 грудня 2012 року № 125-18/13 та протокол засідання від 03 грудня 2013 року № 10, на якому позивач був присутній (арк. справи 77-78, 79, 80-81).

Від ознайомлення з наказом Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення ОСОБА_1.» позивач відмовився, про що складено відповідний акт від 03 грудня 2012 року (арк. справи 85).

Оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано звільнений з посади начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області за відсутність на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Порядок та строки накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем дотримано, а тому позовні вимоги про скасування наказу Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення ОСОБА_1.» та зобов'язання Державної фінансової інспекції в Луганській області поновити позивача на посаді начальника відділу інспектування органів державної влади задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що судом не знайдено підстав для поновлення позивача на публічній службі, суд також не вбачає підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після його звільнення зі служби.

Також суд не вбачає підстав для стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки на підставі частини 4 статті 235 Кодексу законів про працю України, оскільки вини відповідача у цьому не має.

Як встановлено судом на підставі показань свідка - заступника начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_5, трудова книжка позивача була йому передана начальником інспекції ОСОБА_6 після призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області за переведенням з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, в якому останній працював заступником начальника управління. На отримання трудової книжки позивача у Контрольно-ревізійному управлінні України ОСОБА_6 ОСОБА_1 була видана довіреність від 19 січня 2012 року. За зазначеною довіреністю ОСОБА_6 отримала трудову книжку ОСОБА_1 у Контрольно-ревізійному управлінні України 20 січня 2012 року, про що свідчить витяг з книги обліку трудових книжок та вкладишів до них та особова картка ОСОБА_1 форми № П-2 ДС (арк. справи 138, 139-140, 141-142).

Оцінюючи пояснення ОСОБА_1 про неотримання трудової книжки від ОСОБА_6 та показання свідка ОСОБА_5 про отримання позивачем трудової книжки від ОСОБА_6, суд при встановленні зазначених обставин приймає показання свідка, оскільки останній при наданні зазначених показань попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а позивач при наданні пояснень не несе кримінальної відповідальності.

Таким чином, при розгляді справи судом встановлено, що при призначенні на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області за переведенням з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області ОСОБА_1 не надав до відділу кадрів інспекції свою трудову книжку після отримання її у начальника Контрольно-ревізійного управління в Луганській області ОСОБА_6 Обов'язок працівника при укладенні трудового договору подати трудову книжку закріплений частиною 2 статті 24 Кодексу законів про працю України та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників». На власника або уповноважений ним орган частиною 3 статті 48 Кодексу законів про працю України покладений обов'язок оформити трудову книжку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу лише працівникам, що стають на роботу вперше. Оскільки позивач при призначенні на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області працевлаштовувався не в перше і у нього є трудова книжка, відповідач не повинен був оформлювати позивачу нову трудову книжку, як помилково вважає позивач. Від надання трудової книжки до відділу кадрів для внесення запису про звільнення ОСОБА_1 відмовився, про що складено відповідний акт від 03 грудня 2012 року (арк. справи 86).

Тобто, на час звільнення трудова книжка була у позивача, а тому відсутні підстави вважати, що трудова книжка при звільненні не повернута позивачу з вини власника або уповноваженого ним органу, що, в свою чергу, виключає стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки на підставі частини 4 статті 235 Кодексу законів про працю України.

При звільненні із позивачем проведений повний розрахунок, йому нараховано та виплачено всі належні суми. Зокрема, позивачу у грудні 2012 року оплачено 1 відпрацьований день - 3 грудня 2012 року, та листки непрацездатності від 04 липня 2012 року серія АВР № 842782, від 10 серпня 2012 року серія АВР № 718040, від 02 листопада 2012 року серія АВР № 594614, про що свідчать довідки і розрахунки оплати (арк. справи 89, 92-103, 230, 231), та підтверджено у судовому засіданні самим позивачем, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача сплатити позивачу інші належні виплати залишаються судом без задоволення.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 03 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 квітня 2013 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання протиправним наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 квітня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська