Ухвала суду № 30477535, 28.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 р. Справа № 178396/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Затолочного В.С., Мікули О.І.,

при секретарі - Баран П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

26.07.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001121701 та №0000981701 від 02.07.2012р. і №0001151701 та №0000981701 від 20.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що транспортні засоби, у зв'язку з придбанням та фінансовим лізингом яких було сформовано податковий кредит, не використовуються позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Такі транспортні засоби використовуються в господарській діяльності позивача, що підтверджено первинними документами, які безпідставно не були взяті ДПІ до уваги під час проведення перевірки, що мало наслідком безпідставне виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням та фінансовим лізингом таких транспортних засобів. Такі висновки відповідача неправомірно обґрунтовані тим, що вказані транспортні засоби зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_1, а не ФОП.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2012р. у справі №2а-6628/12/1370 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки придбані позивачем транспортні засоби зареєстровані на фізичну особу ОСОБА_1, а не ФОП, придбання позивачем легкового автомобіля Міtsubishi-L200 не узгоджується з призначенням його для використання в господарській діяльності ФОП, тобто з видами його діяльності, а надані на підтвердження такого використання первинні документи оформлені з порушенням встановленого законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ФОП зареєстровано Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області 20.09.2002р., 01.04.2011р. йому видано свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с.9-10).

На підставі Акта №07/1720/НОМЕР_1 від 27.04.2012р. планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. податковим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.198.3 ст.198 ПК України, у результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 158429грн (а.с.49-70).

15.05.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкові повідомлення-рішення форми: «Р» №0000961701 про визначення ФОП податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 160362,50грн (основний платіж 128290грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 32072,50грн; «В4» №0000981701 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 30139грн., а також застосовано штрафну (фінансову) санкцій в розмірі 7534грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскарженні позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Львівській області (далі - ДПС у Львівській області).

Рішенням ДПС у Львівській області №11726/10/10-2005/997 від 11.06.2012р. про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000961701 від 15.05.2012р. скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1874грн, а податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000981701 від 15.05.2012р. скасовано в частині застосування штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 7534грн, а в іншій частині такі податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.13-16).

На основі цього рішення ДПІ було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012р.: форми «Р» №0001121701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах в розмірі 158488,50грн (основний платіж 128290грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 30198,50грн); форми «В4» №0000981701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 30139грн (а.с.11-12).

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив такі в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За наслідками адміністративного оскарження ці податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення(а.с.17-19).

Крім того, ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012р.: форми «Р» №0001151701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах в розмірі 158488,50грн (основний платіж 128290грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 30198,50грн); форми «В4» №0000981701, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 30139грн (а.с.77-78).

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання та зменшуючи розмір від'ємного значення ПДВ ДПІ виходив з того, що позивач до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ зайво включив ПДВ в квітні 2011р. в розмірі 7500 грн., сплачений за придбаний ним бульдозер ДЗ-109, у вересні 2011р. - 4000грн, попередньої оплати за легковий автомобіль Міtsubishi-L200, в жовтні 2011р. - 41449грн, сплачений за придбання ФОП цього легкового автомобіля, в листопаді 2011р. - 105480грн, сплачений за отримані у фінансовий лізинг, на підставі договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» №452 та №453 від 18.11.2011р. і актів приймання-передачі від 25.11.2011р., автомобіль-самоскид КАМАЗ 45143-012-15 та причіп-самоскид НЕФАЗ 8560-02(а.с.65).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, а тому має право на віднесення сум такого податку, при придбанні транспортних засобів та отримання їх у фінансовий лізинг, з метою їх використання у власній господарській діяльності до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998р., транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. При цьому зазначено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Відповідно до положень ст.2, ч.1 ст.318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно з ч.1 ст.320 цього Кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.139 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) термін «особа» для цілей розділу V цього Кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.

Позивач у даному випадку є фізичною особою, який здійснює підприємницьку діяльність, є зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість, тому на нього повною мірою поширюються норми ПК України, які встановлюють порядок визначення податкового кредиту, в тому числі від здійснення операцій щодо основних фондів та об'єктів фінансового лізингу з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.«б» підпункту 14.1.97 п.14.1 ст.14 ПК України фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Згідно п.137.11 ст.137 ПК України датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.

Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачений п.153.7 ст.153 ПК України, яка, зокрема, встановлює, що передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст.146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

За змістом п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу, абз.7 п.188.1 ст.188 цього Кодексу.

Згідно з п.187.6 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Таким чином, особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, цим Кодексом не передбачено.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками ПДВ, при придбанні транспортних засобів чи отриманні їх у фінансовий лізинг, як і для платників ПДВ - юридичних осіб, є подальше використання таких товарів(основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні ним бульдозера ДЗ-109 та легкового автомобіля Міtsubishi-L200 і при отриманні у фінансовий лізинг автомобіля-самоскида КАМАЗ 45143-012-15 та причепа-самоскида НЕФАЗ 8560-02.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що придбані та отримані у фінансовий лізинг позивачем транспортні засоби використовуються ним у своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, договором надання послуг та актами виконаних робіт (а.с.20-32) та такими ж документами додатково долученими в апеляційному суді. Крім того, використання таких транспортних засобів в господарській діяльності позивач узгоджується з основним видом його діяльності КВЕД 60.24.0 - діяльність вантажного автомобільного транспорту(а.с.51).

Покликання апелянта на те, що при проведенні зустрічної звірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська бізнес-ліга» (далі - ТОВ) останнім не було надано жодних документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей, є безпідставне, оскільки такі документи подані позивачем і він не може нести відповідальність за ймовірне порушення правил бухгалтерського обліку ФОП (а.с.23, 25). При цьому Акт зустрічної звірки ТОВ №233/22-7/36699181 від 11.04.2012р., додатково підтверджує, твердження позивача про використання ним легкового автомобіля Міtsubishi-L200 в своїй господарській діяльності для транспортування придбаних у ТОВ оливи та зимового омивача, 22.11.2011р. та 12.12.2011р.(а.с.100-101).

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України суд апеляційної інстанції враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року в справі №2а-6628/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя В.С. Затолочний

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 29 березня 2013 року.