Постанова № 30476931, 02.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 811/704/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-закупівельного підприємства «ОІК»

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-закупівельне підприємство «ОІК» (далі за текстом - позивач, ТОВ ТЗП «ОІК») звернулось з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі за текстом - відповідач, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000220224 від 02 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 580 987,00 грн., у тому числі 580 986,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000230224 від 02 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 695 089,00 грн., у тому числі 695 088,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у І та ІІ кварталах 2011 р. сформовано витрати та у період з лютого по травень 2011 року податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Приват-Енерго» на підставі належно оформлених податкових накладних та актів прийому-передачі природного газу. При цьому позивач зазначає, що податковим органом поза межами компетенції та безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених ТОВ ТЗП «ОІК» із ТОВ «Приват-Енерго».

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків за господарськими операціями позивача з ТОВ «Приват-Енерго» у період з лютого 2011 року по травень 2011 року з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Приват-Енерго» та відсутності у нього необхідних трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

У судовому засіданні 02 квітня 2013 року представниками позивача та відповідача подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с.132, 133, Т.2).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 02.04.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 08.10.2012 р. по 10.10.2012 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу від 05.10.2012 р. №1750 (а.с.63, Т.2) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-заготівельного підприємства «ОІК» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Приват-Енерго» за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2011 р. за результатами якої складено акт №157/22-4/24144577 від 17.10.2012 р., висновками якого, зокрема, є порушення ТОВ ТЗП «ОІК», на думку відповідача:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 580 986,00 грн., у тому числі за лютий 2011 р. на суму 133 834,00 грн., за березень 2011 р. - 135 705,00 грн., за квітень 2011 р. - 157 203,00 грн. та за травень 2011 р. - 154 244,00 грн.;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2., п.138.4, п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 695 088,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 336 924,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 358 164,00 грн. (а.с.135-172, Т.1, 68-79, Т.2).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000220224 від 02.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 580 986,00 грн. основного платежу та нараховано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.7, Т.1);

- №0000230224 від 02.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 695 088,00 грн. основного платежу та нараховано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.8, Т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованого у період з лютого по травень 2011 року податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі 580 986,00 грн. та у І та ІІ кварталах 2011 року витрат у загальному розмірі 2 904 930,00 грн. у зв'язку з включенням до їх складу сум за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Приват-Енерго», які, на думку Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що відповідно до договору №234/ПГ на поставку природного газу від 03.05.2010 р. та додаткової угоди №ПР/11 від 01.12.2010 р., а також договору на виконання послуг №351/ВП від 31.01.2011 р., ТОВ «Приват-Енерго» у період з лютого 2011 р. по травень 2011 р. здійснювало поставку ТОВ ТЗП «ОІК» природного газу та надавало послуги із забезпечення безперебійного газопостачання на загальну суму 3 485 910,29 грн., у тому числі ПДВ - 580 985,05 грн., що підтверджується податковими накладними, актами прийому-передачі природного газу, реєстрами фактично про транспортованих обсягів природного газу та актами здачі-прийому виконаних послуг (а.с.27-34, 35-46, 47-50, Т.1).

Суму 2 904 925,24 грн. позивачем віднесено до складу витрат за І і ІІ квартали 2011 року, а суму ПДВ 580 985,05 грн. - до складу податкового кредиту у період з лютого 2011 р. по травень 2011 р., у тому числі за лютий 2011 р. - 133 833,48 грн., за березень 2011 р. - 135 704,59 грн., за квітень 2011 р. - 157 202,89 грн. та за травень 2011 р. - 154 244,09 грн. (а.с.173-217, Т.1).

Оплату вартості придбаного газу та послуг з безперебійного газопостачання ТОВ ТЗП «ОІК» здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями, а також листами про зарахування оплачених коштів та актами звірки взаєморозрахунків (а.с.59-91, Т.1, а.с.114-117, 118-119, Т.2).

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору №15-70089/09 від 09.02.2009 р. та додаткової угоди №4 від 01.12.2010 р. транспортування, одоризація, редукування і облік природного газу придбаного ТОВ ТЗП «ОІК» у ТОВ «Приват-Енерго» здійснювалося Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (філія «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»), що підтверджується актами приймання-передачі послуг з транспортування природного газу (а.с.51-54, 235-236, 237, 238-239, Т.1).

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, чинного на час виникнення частини спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кореспондуються з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із огляду на зміст п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На підставі п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п.8 ч.2 ст.2 Статуту ТОВ ТЗП «ОІК», предметом діяльності позивача є постачання природного газу за нерегульованим тарифом (а.с.119-134, Т.1).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ ТОВ ТЗП «ОІК» здійснює, зокрема, господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.114, Т.1).

Як встановлено судом, ТОВ ТЗП «ОІК» отримало дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки №126.11.35-50.50.0 (а.с.219, Т.1).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ТОВ «Приват-Енерго» природній газ оприбутковувався та використовувався у власній господарській діяльності. Також представник позивача повідомив, що придбаний природний газ реалізовувався споживачам через автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, обладнання якої відповідно до договору оренди №01-06-09/А/О-К від 29.05.2009 р. та додаткових угод №2 від 31.08.2012 р., №3 від 29.11.2011 р. перебуває в користуванні ТОВ ТЗП «ОІК» (а.с.218, 220-224, 240, 241-252, Т.1, а.с.1-11, Т.2).

На підтвердження подальшої реалізації природного газу придбаного у ТОВ «Приват-Енерго» позивачем до суду надано фіскальні звіти, акти звірки взаємних розрахунків за 2011 рік (а.с.12-16, 17-33, Т.2,)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Приват-Енерго» щодо придбання природного газу та послуг із його транспортування безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ ТЗП «ОІК».

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу валових витрат та податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, актів прийому-передачі за господарськими операціями з ТОВ «Приват-Енерго». При цьому, ТОВ «Приват-Енерго» на час видачі податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мало обов'язок виписувати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу витрат за І та ІІ квартали 2011 року та податкового кредиту за період з лютого по травень 2011 р. за взаємовідносинами з ТОВ «Приват-Енерго» став висновок податкового органу про не підтвердження господарських операцій ТОВ «Приват-Енерго» з контрагентами-постачальниками - ТОВ «АЛЕКС-А ЛТД» та ТОВ «ГК «Промгаз України».

Суд вважає таку позицію Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС безпідставною, оскільки, покупець не може нести відповідальність не тільки за несплату податків продавцями постачальників своїх продавців, а й за несплату податків самими продавцями, тобто власними контрагентами. Більш того, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку в другій та третій ланках ланцюга господарських операцій права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім цього, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС під час перевірки дійшла висновку про те, що правочин позивача з ТОВ «Приват-Енерго» є нікчемним, оскільки, на її думку, вчинений без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, у тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Приват-Енерго», того що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаних будівельних матеріалів, отримав податкові і видаткові накладні, складені належним чином, у зв'язку з чим ним сформовано витрати та податковий кредит, суд погоджується з позицією ТОВ ТЗП «ОІК» щодо правомірності формування витрат у І та ІІ кварталах 2011 р. і податкового кредиту у період з лютого по травень 2011 р. за господарськими операціями з ТОВ «Приват-Енерго».

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000220224 від 02.11.2012 р. та №0000230224 від 02.11.2012 р.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Приват-Енерго», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000220224 від 02 листопада 2012 року винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-закупівельного підприємства «ОІК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 580 987,00 грн., у тому числі 580 986,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000230224 від 02 листопада 2012 року винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-закупівельного підприємства «ОІК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 695 089,00 грн., у тому числі 695 088,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-закупівельного підприємства «ОІК», код ЄДРПОУ 24144577 (27652, с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області, вул. Гагаріна, 4) судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.), зобов'язавши Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути з Державного бюджету України вказаний судовий збір шляхом безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт