Ухвала суду № 30476260, 02.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13776/12/0170/25

02.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 11.01.13 у справі № 2а-13776/12/0170/25

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2013 року, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0018731703 від 04 грудня 2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про збільшення ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7785,69 гривень, з яких 6228,55 гривень - основний платіж та 1557,14 гривень - штрафні санкції.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2013 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з КП «Альянс» та достовірності формування податкового кредиту і податкового зобов'язання за період з 01.01.2009 року по 27.02.2012 року, за результатами якої складено акт № 9500/17-2/НОМЕР_2 від 30.11.2012 року (а.с. 18-30).

Зазначеною перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 було отримано від КП «Альянс» податкові накладні на придбання товару, які включені до складу податкового кредиту за квітень - травень 2009 року, квітень 2010 року, а саме: № 464 від 21.04.2009 року - сума ПДВ 880 гривень; № 1139 від 05.05.2009 року - сума ПДВ - 2640 гривень та № 831 від 28.04.2009 року - сума ПДВ - 6228,55 гривень.

Проте, відносно КП «Альянс» було отримано акт № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки.

У зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача не було підтверджено реальність проведених господарських операцій з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, встановлено відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Тобто, зазначеною перевіркою було встановлено, що усі операції з придбання товарів по ланцюгу надання послуг КП «Альянс» - СПД ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигоди набувача.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_2:

-ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 ч. 1, ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правчинів, яке не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД-ФО ОСОБА_2 із зазначеними в акті перевірки постачальниками, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу приписів закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Вищевикладене свідчить про відсутність у СПД ФО- ОСОБА_2 адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер та порушують: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 9748,55 гривень в тому числі за квітень 2009 року у сумі 880 гривень, за травень 2009 року в сумі 2640 гривень, за квітень 2010 року в сумі 6228,55 гривень.

В акті перевірки також зазначено, що відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 року по 30.10.2009 рік не застосовуються податкові зобов'язання та фінансові санкції, у зв'язку з чим донараховано ПДВ за квітень 2010 року в сумі 6228,55 гривень.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0018731703 від 04.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7785,69 гривень, в тому числі основний платіж - 6228,55 гривень та штрафні санкції - 1557,14 гривень (а.с. 17).

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 в квітні 2010 року було укладено разову угоду купівлі - продажу хімічних продуктів від КП «Альянс», а саме: 28 квітня 2010 року позивачем було отримано від КП «Альянс» товар на загальну суму 37371,30 гривень, що підтверджується накладною № 831 від 28.04.2010 року (а.с. 34).

28.04.2010 року КП «Альянс» було виписано позивачу податкову накладну № 831 на загальну суму 37371,30 гривень, в тому числі ПДВ - 6228,55 гривень (а.с. 33).

Податкова накладна була отримана позивачем 28.04.2010 року, що підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2010 року (а.с. 32).

На підставі виписаного рахунку - фактури, позивачем було здійснено 28.04.2010 року оплату на користь КП «Альянс» за отриманий товар в повному обсязі, що підтверджується наданими квитанціями (а.с. 36,37).

КП «Альянс» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; на час вчинення правочину мав Ліцензію Міністерства аграрної політики України на здійснення господарської діяльності у вигляді оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами та був платником податку на додану вартість, згідно Свідоцтва № 00887869 від 21.12.2005 року (а.с. 38-41).

13.05.2010 року ФОП ОСОБА_2 було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, згідно з Додатком № 5 до якої було задекларовано податковий кредит, сформований за рахунок взаємовідносин з КП «Альянс» в сумі 6228,55 гривень (а.с. 66-69).

Відповідач вважає зазначену господарську операцію нікчемною, такою, що порушує публічний порядок, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача КП «Альянс» була спрямована на отримання податкової вигоди, а тому ці відносини мали безтоварний характер.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з КП «Альянс» правочину з придбання хімікатів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не відповідає зазначеним вимогам.

Предметом перевірки діяльності відповідача, щодо якої було встановлено порушення податкового законодавства та донараховано податкові зобов'язання був квітень 2010 року, коли порядок формування податкового кредиту було визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Проведеною Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 було встановлено, що за наслідками придбання у КП «Альянс» товару позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної, яка була виписана зареєстрованим на момент укладення угоди платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що отриманий товар було використано в господарській діяльності ФОП ОСОБА_2, а саме: отримані від КП «Альянс» хімічні продукти були реалізовані позивачем третім особам: ВАТ «Радгосп Весна» в квітні 2010 року та СВК «Новосеменівське» в травні 2010 року, що підтверджується видатковими та податковими накладними, отримана оплата за цей товар, що свідчить про одержання позивачем економічної вигоди від цих взаємовідносин; належним чином сформовані податкові зобов'язання (а.с. 42, 45-48, 60-63, 67-72).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті - перевірки, що договір між позивачем та КП «Альянс» має ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цього договору ніяким чином не підтверджений, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкового зобов'язання згідно з оспорюваним податковим повідомленням - рішенням безпідставним.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.13 у справі № 2а-13776/12/0170/25 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.13 у справі № 2а-13776/12/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян