Ухвала суду № 30476259, 02.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10683/12/0170/16

02.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 13.12.12 у справі № 2а-10683/12/0170/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" (вул. Будівельників 6 А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва буд.16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002072301 від 27.06.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002072301 від 27.06.2012 року - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 27.06.2012 року № №0002072301 форма «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22481,00 гривень, в тому числі 17985,00 грн. за основним платежем та 4496,00 грн. за штрафними санкціями

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 224,81 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Управління ресурсами" з питань формування податкового кредиту по ТОВ «Декос Альянс» за серпень, грудень 2011 р.

За результатами перевірки був складений Акт від 06.06.2012 №744/22-01/33006355/92, за висновками якого встановлено порушення позивачем ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочину з ТОВ «Декос Альянс», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено Податок на додану вартість у сумі 17985,00 гривень, в тому числі за серпень 2011р. - у сумі 4040,00 грн., за грудень 2011р. - у сумі 13945,00 грн.

На підставі зазначеного акту 27.06.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002072301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17985,00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4496,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби в АР Крим, рішенням від 03.08.2012 р. № 2236/10/10-0223 про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 27.06.2012 р. № 0002072301 залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Управління ресурсами» - без задоволення.

Не погодившись з рішенням Державної податкової служби в АР Крим від 03.08.2012 р. № 2236/10/10-0223 ТОВ «Управління ресурсами» подано скаргу до Державної податкової служби України.

14.09.2012 р. на адресу відповідача надійшло рішення Державної податкової служби України, згідно з яким податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 27.06.2012 р. № 0002072301 залишено без змін, а вторинну скаргу ТОВ «Управління ресурсами» - без задоволення.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції встановлено наступне.

Актом перевірки зафіксовані наступні порушення ТОВ «Управління ресурсами»:

-ч.1, ч. 5 ст. 203, ч .1, ч. 2 ст. 215, ч. 1ст. 216 Цивільного кодексу України в частині нікчемності угоди, оскільки вони вона не спрямована на реальне настання наслідків, які обумовлені нею.

-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 17985, 00 грн. у тому числі за серпень 2011 р. в сумі 4040,00 грн., за грудень 2011 р. в сумі 13945,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначається, що 31.08.2011 р. між ТОВ «Декос Альянс» (Продавець) та ТОВ «Управління ресурсами» (Покупець) укладено Договір № б/н.

Як вбачається з Акту перевірки, усі рахунки - фактури, податкові накладні і видаткові накладні були представлені позивачем до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС, що також підтверджується листом ТОВ «Управління ресурсами» від 28.02.2012 р. за вих. № 28.

З акту перевірки вбачається, що на адресу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС надійшла інформація з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Управління ресурсами» (код за ЄДРПОУ 3006355) відомостей за серпень, грудень, 2011 р. За результатами проведеної перевірки складено Акт № 28/23-10/370505731 від 26.01.12 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) за період з 08.02.11 р. по 31.12.11. р. В ході перевірки встановлено порушення ч. 5, ст. 203, ч. 1.2, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) при придбання та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 Цивільного кодексу України.

Вказаною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.11 р. по 31.12.11 р., які підпадають під визначення ст. 138 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), та відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.11 р. по 31.12.11 р., які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

В ході аналізу податкової звітності податковий орган дійшов висновку, що відсутня будь-яка інформація по ТОВ «Декос Альянс» про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа. Фактично ТОВ «Декос Альянс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Декос Адьянс» станом на 26.01.12 р. не звітує, останній звіт був наданий до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за листопад 2011 р., за юридичною адресою та фактичною адресою - м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, оф. 182 не знаходиться, стан платника ТОВ «Декос Альянс» згідно баз даних АІС Податки - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

З вищезазначених фактів, на думку податкового органу, вбачається, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «Декос Альянс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності ТОВ «Декос Альянс», фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Декос Альянс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами ст. 234 Цивільного кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від Продавця- ТОВ «Декос Альянс» до Покупця (позивача), в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Враховуючи вищевикладене, посадови особи податкового органу дійшли висновків, що правочини, укладені між ТОВ «Декос Альянс» та підприємствами постачальниками, у тому числі, позивачем, не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладення цивільно - правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В ході перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств - постачальників у період з 08.02.11 р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Декос Альянс» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1.2, ст. 215, ч. 5, ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Отже, ТОВ «Десос Альянс» видавались видаткові та податкові накладні, без мети реального настання правових наслідків за такими документами. Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, під час дослідження зазначених документів відповідачем зроблений висновок, що на підставі наданої інформації Державною податковою інспекцією у Печерському районі щодо взаємовідносин ТОВ «Управління ресурсами» із ТОВ «Декос Альянс», встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Управління ресурсами» із ТОВ «Декос Альянс» не мали реального товарного характеру. Між підприємствами здійснювались взаєморозрахунки без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Отже, ТОВ «Декос Альянс» видавались видаткові та податкові накладні, без мети реального настання правових наслідків за такими документами.

Колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2011 р. між ТОВ «Декос Альянс» (Продавець) та ТОВ «Управління ресурсами» (Покупець) укладено договір № б/н.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Продавець зобов'язується продати і доставити власними силами (в межах України) Покупцеві товар в асортименті і кількості, вказаній в рахунках, накладних, податкових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість.

На виконання умов договору ТОВ «Декос Альянс» було здійснено постачання товару на загальну суму 107910,00 грн. (у т.ч. 17985,00 грн. ПДВ).

Відповідно до п. 2.1. Договору кількість, асортимент і найменування товару, що поставляється відповідно до п. 1.1. Договору, вказуються в рахунках і накладних, виходячи з наявності товару на складі у Продавця, відбиваються в накладних, що оформляються при відпустці товару.

Продавцем ТОВ «Декос Альянс» згідно рахунків фактур СФ-0000031 від 31.08.2011р., СФ-0000020 від 20.12.2011р., СФ-0000024 від 24.12.2011р. та СФ-0000028 від 28.12.2011р., видаткових накладних РН-0001410 від 31.08.2011р., РН-0003753 від 20.12.2011р., РН-0003755 від 24.12.2011р. та РН-0003756 від 28.12.2011р. поставив на адресу позивача у червні та грудні 2011р. товар - добавку для прання "Арієль проф.№ 4.0" та "Арієль проф. SD 3.1" на суму 107910,00 грн., у т.ч. 17985,00 грн. ПДВ.

Крім того, ТОВ «Декос Альянс» надані ТОВ "Управління ресурсами" оформлені податкові накладні № 991 від 31.08.2011р., № 549 від 20.12.2011р., № 550 від 24.12.2011р. та № 551 від 28.12.2011р. на загальну суму107910,00 грн., у т.ч. 17985,00 грн. ПДВ. Всі податкові накладні, оформлені в межах виконання договору купівлі - продажу були внесені ТОВ «Управління ресурсами» до реєстру видаткових та отриманих податкових накладних.

Зазначеними накладними підтверджується факт передачі та отримання поставленого товару - добавки для прання. у серпні та грудні 2011 року.

В свою чергу позивач відповідно до банківських виписок (а.с.76-80) перерахував зазначену суму на рахунки ТОВ «Декос Альянс» на виконання договору від 31.08.2011 року №б/н.

Проведення розрахунків між контрагентами також підтверджується актом звірки розрахунків за 01.06.2011р. - 31.05.2012р., з якого вбачається повне проведення розрахунків за поставлений товар.

Отриманий від ТОВ «Декос Альянс» у серпні та грудні 2011 року товар - добавки до прання було використано у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання № СпТ 00043 від 30.09.2011р. та № СпТ000047 від 31.01.2012р.

Також, відповідно до довідки ЄДРПОУ серії АБ № 434554 одним з видів діяльності відповідача зазначено прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.

Відповідно до договору оренди № 2 від 01.08.2009р. ТОВ "Управління ресурсами" є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м.Ялта, вул.Будівельників, 6А, площею 252 кв.м., де і здійснює господарську діяльність, надаваючи послуги з хімічного прання виробів (п.2 Договору).

Як вбачається з наданих документів (рахунків, видаткових та податкових накладних, актів списання) товар - добавки для прання "Арієль проф.№ 4.0" та "Арієль проф. SD 3.1" постачалися у каністрах ємністю 20 літрів, що не позбавляє можливості їх транспортування малогабаритним (у тому числі, легковим) автотранспортом та зберіганні у виробничих приміщеннях позивача. Тому відсутність супровідних транспортних документів, які підтверджують факт придбання, отримання та використання у господарської діяльності товару, не свідчить про відсутність фактичного постачання товару позивачу.

Стосовно доводів відповідача щодо фіктивності формування податкового кредиту судовою колегією та судом першої інстанції зазначено наступне.

На момент укладення договору від 31.08.2011р. № б/н ТОВ "Декос Альянс" мав повне право на укладення зазначеного договору, оскільки після укладення зазначених правочинів було прийнято рішення про припинення (ліквідацію) ТОВ "Декос Альянс" внаслідок визнання банкрутом та у зв'язку з чим анульовано свідоцтво платника ПДВ з 06.06.2012 року.

Також, доводи відповідача щодо відсутності у постачальника ТОВ "Декос Альянс" найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, є безпідставними, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін -ТОВ "Декос Альянс" та ТОВ "Управління ресурсами" на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З урахуванням викладеного неподання ТОВ "Декос Альянс" податкової звітності за грудень 2011р., про що зазначено в акті перевірки, ніяким чином не обмежує права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ у грудні 2011р. при умові дотримання умов, визначених податковим законодавством.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, формально право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Статтею 201 ПК України визначений перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод позивача із ТОВ «Декос Альянс».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ТОВ «Декос Альянс» на час господарсько-правових правовідносин з позивачем за його місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Декос Альянс" у період його господарської діяльності, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ "Декос Альянс" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність та використання на час проведення перевірки позивача будь-якої належної податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

У справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27.06.2012 року № №0002072301 форма «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22481,00 гривень, в тому числі 17985,00 грн. за основним платежем та 4496,00 грн.за штрафними санкціями підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 13.12.12 у справі № 2а-10683/12/0170/16 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 13.12.12 у справі № 2а-10683/12/0170/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян