Рішення № 30475791, 04.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Половінкіної Н.Ю., савчук М.В.

секретаря: Храмянчук І.Ю.

з участю сторін: представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційними скаргами ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 січня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Зазначала, що в період з 08.08.1998 по 04.12.2006 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Під час шлюбу сторонами придбано житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Оспорюваний житловий будинок є неподільним майном, оскільки відсутня можливість розподілу житлового будинку на ізольовані квартири з окремими входами в зв'язку з недостатньою площею і частка в зв'язку з цим не може бути виділена в натурі. З огляду на викладене, уточнивши позовні вимоги, просила визнати житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, спільним майном подружжя, залишити його в її розпорядженні, а відповідачу виділити грошову компенсацію.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 січня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2012 року частково скасувати і ухвалити нове

№22ц-404/13 Головуючий в 1 інстанції Вівчар Г.А.

Категорія:5 Доповідач Бреславський О.Г.

про розподіл будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1, залишивши його у її власності з виділом ОСОБА_4 64472 грн. грошової компенсації.

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просить рішення районного суду скасувати та винести нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позову у зв'язку з пропуском ОСОБА_1 строку позовної давності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_5, яка діє в інтерсах ОСОБА_4, та ОСОБА_1 слід задовольнити частково. виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання спільною сумісною власністю оспорюваний житловий будинок, суд першої інстанції виходив із того, що, у силу ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині розподілу будинковолодіння у АДРЕСА_1 та виділення грошової компенсації ОСОБА_4 у сумі 64472 грн., суд першої інстанції виходив з того, що даний будинок неможливо поділити між сторонами в натурі по ? частки в зв'язку з недостатньою існуючою площею, а також з урахуванням заперечень зі сторони відповідача щодо отримання грошової компенсації вартості його частки.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не застосував строки позовної давності, виходячи із того, що між сторонами була домовленість про вирішення існуючого спору в позасудовому порядку без визначення строків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 08.08.1998 по 04.12.2006 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу подружжям було придбано житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Оспорюваний житловий будинок є неподільним майном, оскільки відсутня можливість розподілу житлового будинку на ізольовані квартири з окремими входами в зв'язку з недостатньою площею і частка в зв'язку з цим не може бути виділена в натурі.

З довідки Новоселицького комунального бюро технічної інвентаризації від 02.11.2012 вбачається, що відповідач іншого житла не має, вказані обставини не оспорюються та визнані в судовому засіданні сторонами (а.с. 61).

Згідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За правилами ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п. 25 цієї ж постанови вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, позивачем на виконання вказаних вимог, в межах даної справи не доведено обставину про те, що припинення права особи на частку у спільному майні подружжя не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Водночас, ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково посилався на ст. 364 ЦК України.

Тому, рішення суду підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на ст. 364 ЦК України, як на підставу відмови задоволення позову, та доповнення посиланням на ст. 71 СК України та ст. 365 ЦК України як на підставу відмови задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_4, та Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 січня 2013 року змінити

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на ст. 364 ЦК як на підставу відмови у задоволенні позову в частині поділу майна подружжя.

Доповнити мотивувальну частину рішення посиланням на ст. 71 СК України, ст. 365 ЦК України, як на підставу відмови у задоволенні позову в частині поділу майна подружжя.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: