Ухвала суду № 30469698, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/40409/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Карася О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року

по справі №2а/1570/10428/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ ГРУПП»(надалі -ТОВ

«АМГ ГРУПП»)

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області (надалі -ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області)

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, -

встановив:

У грудні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу №1862 від 11.11.2011р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; визнання неправомірними дії щодо проведення невиїзної документальної перевірки з цигань правомірності нарахування ПДВ по декларації за січень-квітень 2011р. на підставі яких був складений акт від 11.11.2011р; визнання протиправними висновки щодо недійсності правочинів, здійсненних ТОВ «АМГ ГРУПП»при придбанні та продажу товарів (послуг).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012р., задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АМГ ГРУПП»з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за січень-квітень 2011р. Визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо включення до акту перевірки від 11.11.2011 року висновків про нікчемності правочинів, укладених ТОВ «АМГ ГРУПП»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання з цього підприємства ПДВ за січень-квітень 2011р. та відсутності факту передачі товарів за цими угодами. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами, згідно наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 11.11.2011 №1632 «Про проведення невиїзної документальної перевірки TOB «АМГ ГРУПП», відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, посадовим особам відповідача було наказано провести невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ ГРУПП»за січень-квітень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт від 11.11.2011р, №301/23-214/37280436 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «АМГ ГРУПП»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року».

Водночас, у висновку вказаного акту зазначено, що враховуючи те, що у TOB «АМГ ГРУПП»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст.203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди позивача з контрагентами за період січень-лютий 2011р. мають ознаки нікчемності, не встановлено факту передачі товарів за цими угодами, в зв'язку із чим, позивачем безпідставно сформований податковий кредит за ці податкові періоди на відповідну суму.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності складеного акта, а висновки, щодо нікчемності правочинів, які викладені в акті відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.79.2 ст.79.2 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленою наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судами встановлено, що наказом №1862 від 11.11.2011р. «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «АМГ ГРУПП»наказано провести невиїзну документальну перевірку з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011р.

Враховуючи, що перевірка проводилась 11.11.2011р., тобто в день винесення наказу про її проведення, а товариство не мало змоги виконати всі вимоги, які передбачені ст.79 Податкового кодексу України, тому суди обґрунтовано дійшли висновку щодо відсутності у податкового органу законних підстав для проведення документальної перевірки.

Що ж стосується посилань податкового органу в акті перевірки про нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Поряд з цим, слід відзначити, що відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судами попередніх інстанції, основними видами діяльності ТОВ «АМГ ГРУПП»є оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі; нотаріальна та інша юридична діяльність; консультування з питань комерційної діяльності; рекламна діяльність.

В матеріалах справи містяться письмові докази, які підтверджую фактичне виконання укладених договорів, а саме свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ контрагентів позивача, декларації з ПДВ за перевіряємий період, договори постачання, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, копії рахунків та інш.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що вказані в акті перевірки висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, носять характер припущення і є суб'єктивною думкою відповідача.

Надаючи оцінку обставинам у справі в частині задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо включення до акту перевірки від 11.11.2011р. висновків про нікчемності правочинів, укладених ТОВ «АМГ ГРУПП»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання з цього підприємства ПДВ за січень-квітень 2011р. та відсутності факту передачі товарів за цими угодами, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення коштів (відшкодування заборгованості) або скасування податкового повідомлення -рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цій частині та вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції скасовує постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012р. в частині визнання протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо включення до акту перевірки від 11.11.2011р. висновків про нікчемності правочинів, укладених ТОВ «АМГ ГРУПП»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання з цього підприємства ПДВ за січень-квітень 2011р. та відсутності факту передачі товарів за цими угодами і на підставі ч.1 ст.157 КАС України закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби -задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року - скасувати в частині визнання протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси щодо включення до акту перевірки від 11.11.2011р. висновків про нікчемності правочинів, укладених ТОВ «АМГ ГРУПП»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання з цього підприємства ПДВ за січень-квітень 2011р. та відсутності факту передачі товарів за цими угодами та провадження в цій частині закрити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.В. Карась