Ухвала суду № 30469605, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/69107/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Україна»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року

у справі №2а-3189/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Україна» (надалі -ТОВ «Спецбуд-Україна»)

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -Харківська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ від 13.12.2010р. №0002192340/2 та №002182340/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2011р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на розгляд в суд першої інстанції.

Відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Харківської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.01.2008р. по 31.03.2010р., про що складений акт №3991/234/35597807 від 04.01.2010р.

Висновками перевірки, зокрема, вказано на порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 148023,00грн., а також п.п.7.2.3,п.7.2,п.п.7.4.1,п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 278296,00грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010р.:

- №0002182340/2, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 222034,50грн., в т. ч. основного платежу - 148023,00грн., штрафних (фінансових) санкцій - 74011,50грн.

- №00002192340/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 417444,00грн., у т.ч. 278296,00грн. основного платежу та 139148,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань, скарги платника податку були залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0002192340/2 та №002182340/2, в яких сума зобов'язань залишена без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», є висновки податкового органу про відсутність належного підтвердження реальності вчинених правочинів між позивачем та ТОВ «В.А.Н.», ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», ТОВ «Будмонтажсервіс», ТОВ «Гелексі трейд сервіс».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіреному періоді між позивачем та ТОВ «В.А.Н.»був укладений договір №40 на поставку продукції, а саме: електростанцій ЕД-4-Т/230 у кількості 46 штук на суму 505808,00грн.

Позивачем свої обов'язки щодо оплати за отриманий товар за зазначеною вище угодою були виконанні шляхом укладання договору переуступки права вимоги №1 від 13.08.2008р. з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг».

Крім цього, з даним контрагентом позивача були укладенні усні угоди купівлі-продажу короба до шафи навісної на суму 3960,00грн.; портативний комп'ютер на суму 6420,00грн.; на придбання кусторезу SOLO 142 на суму 195048,00грн.

Також, між позивачем та ТОВ «Будмонтажсервіс»були укладені договори поставки продукції від 05.05.2008р. №71, від 22.05.2008р. а саме: електороагрегатів ЕД-2,0-Т/230 у кількості 15 штук, електроагрегати ЕД-4,0-Т/230 у кількості 15 штук; зварювальні агрегати АСД-4 у кількості 10 штук, дверні коробки, дверні полотна, тощо. Крім того, позивач із ТОВ «Будмонтажсервіс»уклав договір №19 від 29.02.2008р. щодо виконання робіт по ремонту та технічному обслуговуванню електростанції АС814ТР на суму 15524,00грн. При цьому, позивач стверджував, що цей договір укладено в межах виконання договірних відносин між позивачем та ВАТ «Укртелеком»№32-3-33 від 24.03.2008р. згідно умов якого позивач сам мав здійснювати ремонтні роботи дизельної електростанції електростанції АС814ТР. Разом з тим, суди звернули увагу, що такі твердження позивача є необґрунтованими, оскільки договір між позивачем та ТОВ «Будмонтажсервіс»укладений раніше, ніж основний договір із ВАТ «Укртелеком», тобто пояснення позивача щодо здійснення таких взаємовідносин із ТОВ «Будмонтажсервіс»є неспроможними.

Також, між позивачем та ТОВ «Гелексі трейд сервіс»був укладений договір №10/НЮ-04 на купівлю-продажу інструментів, обладнання, матеріалів, комплектуючих запчастин, тощо.

Між тим, а ні в ході проведеної перевірки, а ні під час судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження транспортування ТМЦ за вищезгаданими договорами а також здійснення оплати позивачем на виконання умов вказаних договорів.

Крім того, судами встановлено, що документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та виконання зазначених вище договорів, а саме, видаткові накладні, не містять зазначення місця їх складання та посад осіб, відповідальних за вчинення господарських операцій, тобто такі документи свідчать про дефектність оформлення первинних документів, що наряду із відсутністю інших необхідних первинних документів, не дають підстави стверджувати про реальне вчинення господарських операцій, обумовлених вищевказаними договорами.

Згідно з положеннями п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявленого адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Харківську об'єднану державну податкову інспекцію її процесуальним правонаступником Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Україна»-залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль