Ухвала суду № 30469604, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/60190/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 січня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року

у справі №2а-19011/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гарант»(надалі -ТОВ «Фірма «Гарант»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Солом'янському районі м.Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №0004542302/0 та №0004552302/0 від 10.12.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011р., позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №0004542302/0 та №0004552302/0 від 10.12.2010р. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Фірма «Гарант»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на ПДВ та правомірності формування валових витрат підприємства у відносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.08.2008р. по 31.03.2010р., про що складено акт №19376/23-02/21574923 від 02.12.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010р.: №0004542302/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість; №0004552302/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на прибуток.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, не є належними, оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (що був чинним на час правовідносин) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, законодавець визначає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2008-2009 років між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено договори щодо надання послуг та поставки товарів. На виконання вказаних господарських зобов'язань ТОВ «С.Дж.Р.Груп»поставлено товари, виконано роботи та надало послуги ТОВ Фірма «Гарант», на підтвердження чого матеріали справи містять копії належним чином оформлені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними та податковими накладними.

У свою чергу, ТОВ Фірма «Гарант»виконав свою частину зобов'язань сплативши вартість отриманого товару (робіт, послуг), що відображено у складі валових витрат відповідного періоду та на підставі отриманих від контрагента податкових накладних сформував податковий кредит.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль