Ухвала суду № 30469596, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/61306/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011р.

у справі №2а-3481/10/1370

за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад ім. В. Лаха»(надалі -ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха»)

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (надалі -ДПІ у Франківському районі м. Львова)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2010р. позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 19.11.2009р. №0002282320/0, №0002272320/0, та від 19.04.2010р. №0000842320/4.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 19.11.2009р. №0002282320/0, №0002272320/0, та від 19.04.2010р. №0000842320/4.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р., про що складено акт від 09.11.2009р. №3412/23-2/04850451.

Висновками зазначеного акта вказано на порушення п.п.4.1.6 п.4.6 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 92079,00грн.; п.1.7, п.4.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 168654,00грн.

На підставі висновків перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2009р.:

- №0002282320/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 252981,00грн., у т.ч. 168654,00грн. - основний платіж, 84327,00грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0002272320/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток 129293,00грн., у т.ч. 92079,00грн. - основний платіж, 37214,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В порядку процедури адміністративного оскарження податковим органом додатково прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010р. №0000842320/4, яким донараховано 8825,50грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток.

Стосовно висновків перевірки заниження позивачем валових доходів у сумі 29675,00грн., які відповідач визначає, як безповоротна фінансова допомога, отримана платником податку від його Дочірнього підприємства «Термоприлад-2», слід зазначити наступне.

Так, упродовж перевіреного періоду, на думку відповідача, позивачем занижено валові доходи на суму 29675грн., які відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою, отриманою платником податку від його дочірнього підприємства «Термоприлад-2»(надалі -ДП «Термоприлад 2», підприємство).

Як вбачається з п. 1.1. статуту ДП «Термоприлад 2»ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха», вказана організація створена шляхом його заснування правопопередником позивача. Підприємство володіє та користується закріпленим за ним майном засновника відповідно до статуту (п. 3.4.), є підзвітним засновнику (п. 5.1.). Підприємство відраховує засновнику кожного кварталу 25% від чистого прибутку, що залишається в підприємства після обов'язкових відрахувань в бюджет (п.5.3.). Згідно із ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відтак, позивач є суб'єктом корпоративних прав щодо ДП «Термоприлад 2».

Відповідно до приписів п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

З наявних в матеріалах справи листів ДП «Термоприлад 2»вбачається, що останнє на виконання своїх обов'язків, передбачених статутом, відраховувало позивачеві, як засновнику, відповідні кошти, які у відповідності до зазначеної норми носять характер дивідендів.

Підпунктом 7.8.6 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обумовлено, що юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів). Посилання відповідача на п. 4.2.11 вказаного закону, згідно із яким не включаються до складу валового доходу дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, але лише ті, що оподатковані у порядку, встановленому п. 7.8. вказаного Закону, не заслуговує на увагу, враховуючи, що згідно із п.п. 7.8.2. вказаного Закону емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% від суми дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Згідно із п. 10.1. цього Закону обов'язок нарахування та сплати авансового внеску покладено не на позивача, а на емітента корпоративних прав - ДП «Термоприлад 2».

Таким чином, неоподаткування дочірнім підприємством позивача дивідендів у порядку, встановленому п.7.8 ст.7 зазначеного вище Закону, не позбавляє позивача права на невключення їх сум до складу валового доходу, тому визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у цій частині є неправомірним.

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат вартості консультаційно-інформаційних послуг, наданих згідно з договором від 03.09.2008р., укладеним із ПП «Інтерсекс ЕС. СІ. ДЖІ.»протягом вересня - листопада 2008р., суди також обґрунтовано вказали на безпідставність доводів відповідача про завищення позивачем валових витрат.

Так, матеріали справи свідчать, що зазначений договір фактично виконувався сторонами, що, в свою чергу, підтверджується актом прийому - передачі виконаних робіт по наданню інформаційно-консультаційних послуг від 27.11.2008р. на суму 116467,20грн., у т.ч. ПДВ - 19411,00грн. За умовами вказаного договору позивач отримав інформаційно-консультаційні послуги у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції замовника; правовим супроводом господарської діяльності замовника з питань взаємовідносин з контрагентами (фізичними та юридичними особами), правової оцінки внутрішніх документів, які стосуються господарської діяльності підприємства тощо.

Так само, у перевіреному періоді позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість консультаційно-інформаційних послуг, наданих згідно з договором від 01.10.2008р., укладеним із СПД ОСОБА_2 За умовами вказаного договору позивач отримував консультації з питань оформлення первинних документів, відображення на рахунках бухгалтерського та податкового обліку всіх господарських операцій за період з жовтня 2008р. по 31.12.2008р. Обставини надання зазначених послуг підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2008р. на суму 9950,00грн., від 30.11.2008р. на суму 9950,00грн., від 30.12.2008р. на суму 9950,00грн.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції на час правовідносин, господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 та 9 зазначеного Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, 31.10.2008р. згідно з накладною №1031000003 ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха»отримав від ПП «Євроторг-2012»товар, а саме: захисні гільзи до термоперетворювачів у кількості 300 піт. та лінзи кварцеві у кількості 50 шт. на загальну суму 97496,80грн. Обставини здійснення поставки вказаних товарів підтверджується цією накладною, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо посилання відповідача, на фіктивність зазначеного вище правочину про поставку товару між позивачем та ПП «Євроторг-2012», суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Стосовно віднесення ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха»у IV кварталі 2008р. до складу валових витрат вартості виконаних будівельно-ремонтних робіт ПП Фірма «АМК»на суму 130484,00грн., слід зазначити наступне.

Посилання податкового органу на безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат зазначених сум, оскільки щодо посадової особи ПП Фірма «АМК»порушено кримінальну справу за фактом здійснення останнім фіктивного підприємництва, не може бути беззаперечним доказом порушення правил здійснення господарської діяльності на підставі договорів між ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха»та ПП Фірма «АМК».

Матеріали справи свідчать, що понесені позивачем витрати за вказаними взаємовідносинами із ПП Фірма «АМК» підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю. Підтвердженням факту здійснення господарських операцій згідно умов вищезазначених договорів є акти виконаних робіт, копії яких приєднані до матеріалів справи, та які надавались позивачем в ході проведення перевірки. Проте, при проведенні перевірки представниками відповідача не взято до уваги та не проаналізовано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської діяльності.

Також матеріали справи свідчать, що згідно з укладеним договором №150 від 29.05.2008р. між ТОВ «Еллєнас»(замовник) та ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха»(постачальник), у червні 2008р. ТОВ «Еллєнас»перераховано на розрахунковий рахунок позивача 250000,00грн., як попередню оплату за товар. Умовами вказаного договору визначено зобов'язання постачальника виготовити і поставити термоперетворювачі для потреб ВП «ЗАЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»відповідно до специфікацій, які є додатками до вказаного договору. На виконання цього договору у червні 2008р. ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха»відвантажило на користь ТОВ «Еллєнас»виготовлені товари на загальну суму 282939,00грн. в т.ч. ПДВ 47156,50грн., що підтверджується видатковими накладними. За результатами здійснених господарських операцій заборгованість ТОВ «Еллєнас»перед позивачем становила 32939,00грн. за поставлені товари.

В подальшому, 20.10.2008р. ТОВ «Еллєнас»повернуло усі отримані від ЗАТ «НВО «Термоприлад ім. В. Лаха»товари на загальну суму 282939,00грн., в т.ч. ПДВ - 47156,50грн. Крім того, 30.10.2008р. позивач отримав від ТОВ «Еллєнас»лист про дострокове розірвання договору №150 від 29.05.2008р. у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування та необхідність повернення отриманого позивачем авансу на користь ПП «Байза».

За таких обставин, зменшення позивачем суми податку на додану вартість та відображення цього у відповідних розрахунках є правомірним. Натомість, висновок відповідача про безпідставність коригування позивачем податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2008р. на суму 47156,00грн. та за листопад 2008р. на суму 41666,00грн. є необґрунтованим.

Оцінюючи зібрані у справі матеріали справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова -залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль