Ухвала суду № 30469582, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/56447/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011р.

у справі №2а/0570/55/2011

за позовом Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк»(надалі -ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк»)

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Кіровському районі м.Донецька)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кіровському районі м.Донецька: від 12.11.2010р. №0001792240/0 та №0001802340/0; від 27.12.2010р. №0001792240/0 та №0001802340/1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011р., позов було задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.08.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 26.08.2009р. по 30.06.2010р., про що складений акт №2765/23-2/36616833 від 29.10.2010р.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на до дану вартість».

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010р.: №0001792240/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції; а також податкове повідомлення-рішення №0001802340/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань, скарга платника податку залишена без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010р. №0001792240/0 та №0001802340/1, в яких суми зобов'язань залишені без змін.

Зокрема, перевіркою вказано на неправомірність віднесення позивачем до складу валових понесені витрати по операціям з придбання молочної продукції від ПП «СТК «Молоко», що не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Так, матеріали справи свідчать, що 17.06.2010р. між позивачем та ПП «СТК Молоко»був укладений договір поставки №17/05-15, за умовами якого ПП «СТК «Молоко»(постачальник) взяло на себе зобов'язання поставити в обумовлені цим договором строки молочну продукцію та інші продовольчі товари, а ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк»зобов'язувалося прийняти зазначений товар та сплатити його вартість. За наслідками виконання умов зазначеного договору позивач включив до складу валових витрат ІІ-го кварталу 2010р. відповідну суму. За даними бухгалтерського обліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «СТК «Молоко»були відображені позивачем за Кт рахунку 631 «Розрахунки із постачальниками». До складу податкового кредиту червня 2010р. позивач включив ПДВ у відповідній сумі.

Упродовж лютого - червня 2010р. позивачем, за наслідками виконання укладених угод, предметом яких є надання маркетингових та інших послуг, пов'язаних із реалізацією товарів, позивачем включено до складу податкового кредиту звітних періодів лютого - червня 2010р. суму 48757,00грн.

На підтвердження факту придбання товарів від ПП «СТК «Молоко»у травні 2010р. позивачем були надані копії видаткових накладних та податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що згідно відомості по рахунку №631 позивачем до складу валових витрат 2010р. включені витрати, пов'язані із придбанням ТМЦ від ПП «СТК Молоко», а згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за звітний податковий період червень 2010р. до складу податкового кредиту червня 2010р. позивач включив ПДВ за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «СТК Молоко»(ІПН 365489206254) у відповідній сумі на підставі податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому, зазначені податкові накладні відповідають вимогам щодо форми та порядку її заповнення, які затверджені наказом ДПА України №1656 від 30.05.1997р.

Крім того, реальність виконання договору з отримання товарів від ПП «СТК Молоко»підтверджують товарно-транспортні накладні, акти приймання товару на склад, акти звіряння розрахунків, підписані між ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк»та ПП «СТК Молоко»станом на 31.12.2010р. та 30.06.2011р., в яких відображені зведені дані бухгалтерського обліку, пов'язані із рухом активів за наслідками виконання вказаного вище договору поставки.

Також слід зазначити, що на підтвердження реальності здійсненої поставки молочної продукції від ПП «СТК Молоко», позивачем надано документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаної молочної продукції та відображення наслідків такого продажу в податковому обліку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо посилань відповідача на висновки акта перевірки контрагента позивача ПП «СТК Молоко», яким встановлено, що за юридичною адресою підприємства (м. Житомир, вул. Корольова,21а/1) відсутні посадові особи, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що вказані обставини не можуть бути підставою для визначення відповідальності позивачеві, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль