Ухвала суду № 30469581, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/67503/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Наш дім»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року

у справі №2а-7055/09/2270

за позовом Приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Наш дім»(надалі -ПП «ІБК «Наш дім»)

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі -Кам'янець-Подільська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2009р. позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кам'янець-Подільської ОДПІ від 01.06.2009р. №0000702342/0, №0000712342/0; від 15.06.2009р. №0000702342/1, №0000712342/1.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.11.2010р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена виїзна документальна перевірка ПП «ІБК «Наш дім»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2006р. по 31.12.2008р., про що складено акт №2776/234/32844038.

Висновками перевірки вказано на порушення п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.6.1. п.5.6., п.п.5.7.1. п.5.1. ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2., п.п.11.3.1 п 11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 197906,00грн. А також, встановлено порушення п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.п.7.2.3. п.7.2. , п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 182749,00грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.06.2009р.:

- №0000702342/0 про нарахування суми зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 197906,00грн. та застосування штрафної санкції в сумі 61924,00грн.;

- №0000712342/0 про нарахування суми зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182749,00грн., та застосування штрафної санкції в розмірі 91375,00грн.

В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань, скарги платника податку залишено без задоволено та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2009р. №0000702342/1, №0000712342/1, в яких сума зобов'язань залишена без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2007р. між позивачем та ТОВ «Каньон»було укладено генеральний договір підряду №01/16-07, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по будівництву 54-поверхового житлового будинку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено субпідрядні договори із ТОВ «Релан»та ТОВ «БК «Ремстройсервіс», однак під час проведення перевірки податковим органом встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку і не підтверджено належними доказами реальний характер взаємовідносин позивача із зазначеними підприємствами.

При цьому, кошторисної документації на перевірку надано не було, а середньооблікова чисельність вказаних субпідрядників свідчить, що весь обсяг будівельних робіт, обумовлений договорами, не міг бути здійснений 1-2 працівниками. При цьому, також не надано доказів, що вказані субпідрядні організації залучали до виконання робіт інших суб'єктів господарювання, про що генерального підрядника мало бути повідомлено і отримано його на те згоду.

Згідно з положеннями п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на прибуток на валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності. Приймаючи до уваги, що докази реальності вказаних господарських операцій, обумовлених договорами субпідряду із ТОВ «Релан»та ТОВ «БК «Ремстройсервіс»відсутні, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві суми зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Наш дім» -залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль