Ухвала суду № 30469579, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/67069/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011р.

у справі №2а-8431/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваформ Україна» (надалі -ТОВ «Акваформ Україна»)

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (надалі -ДПІ у м.Житомирі)

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Житомирі від 15.10.2010р. №0008591702/0, №0002852301/0, №0000472201/0, №0002862301/0 а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції №0012242302.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011р. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011р., позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010р. №0008591702/0, №0002852301/0, №0000472201/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012242302 від 15.10.2010р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати в сумі 13,60грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судами норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., про що складено акт №7414/23-1/34584784/0110 від 27.09.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на такі порушення:

- на порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством в II півріччя 2007- І півріччя 2010р. безпідставно занижено валові доходи за рахунок виключення із їхнього складу суми повернутих товарів на загальну суму 541731грн.;

- на порушення п.п.5.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством в 2008р. - І півріччі 2010р. віднесено до складу валових витрат відсотки за користування кредитом в іноземній валюті -160000 доларів США, який отримано від нерезидента -AFORM Sp.z.o.o.»(Польща) та курсові різниці від перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті;

- на порушення п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством в 2008р. - І півріччі 2010р. безпідставно віднесено до складу валових витрат курсові різниці від перерахунку іноземної валюти при здійсненні розрахунків з нерезидентом ORM Sp.z.o.o.»(Польща), внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 1312414грн.;

- в порушення п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 2008р.-2009р. не в повному обсязі визначений валовий дохід при здійсненні продажу товарів, а саме не враховано перша подія при визначенні валових доходів згідно з п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з чим занижено валові доходи на загальну суму 69грн.;

- в результаті порушень, викладених в п.3.1 акту перевірки «Валовий дохід та з врахуванням п.4.1, п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством безпідставно зменшено базу оподаткування податком на додану вартість (вартість продажу товарів) та проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ в сторону зменшення за рахунок зміни компенсації вартості товарів без фактичного документального підтвердження їх повернення на загальну суму 108346грн.;

- в порушення п.13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів нерезидента (податок на прибуток іноземних юридичних осіб) в сумі 10753грн. під час виплати доходу у вигляді процентів (12.11.2009 п/д №15 в сумі 4567,20 дол. США та 27.11.2009р. п/д №16 в сумі 8909,19 доларів США) фірмі -AFORM Sp.z.o.o.»(Польща).

- в порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка, в результаті чого встановлено не утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 687,00грн.

- в порушення п.2.11, п.7.41, п.7.43 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», відсутні достовірні підтверджені документи до авансових звітів за перевірений період на суму 9122,14грн.

За наслідками перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010р.:

- №0008591702/0, яким визначено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2061,30грн., в т.ч. основний платіж - 687,10грн., штрафні (фінансові) санкції - 1374,20грн.;

- №0002852301/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 195579,00грн., в т.ч. основний платіж - 130386,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 65193,00грн.;

- №0000472201/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 32259,00грн., в т.ч. основний платіж - 10753,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 21506,00грн.;

- №0002862301/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 96095,00грн., в т.ч. основний платіж - 64063,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 32032,00грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції №0012242302 від 15.10.2010р., яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 9122,14грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002852301/0, судом встановлено, що відповідач стверджує про заниження позивачем валових доходів підприємства за рахунок виключення з їхнього складу суми повернутих товарів.

Матеріали справи свідчать, що між нерезидентом Sp.z.o.o." (Польща) (продавець) та ТОВ «Акваформ Україна»(покупець) укладений контракт №1/2007 від 10.07.2007р. на поставку продукції, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукцію і товари продавця, а саме: душові кабіни, піддони, ванни, гідромасажні ванни, душові панелі, шторки, змішувачі; демонстраційні стенди; рекламні вироби.

ТОВ «Акваформ Україна»були укладені договори поставки продукції (придбаної у нерезидента Sp.z.o.o.») з іншими суб'єктами господарювання фізичними та юридичними особами. При цьому, п.3.6 укладених із покупцями договорів поставки передбачена можливість повернення товарів.

Покупцями товарів поверталась частина товару, що підтверджується видатковими накладними на повернення товару, про що складено та підписано акти звірки взаємних розрахунків. В зв'язку з чим, позивачем здійснювалось коригування кількісних і вартісних показників у відповідних податкових накладних та деклараціях з податку на додану вартість.

В подальшому повернуті товари були реалізовані повторно іншим покупцям із нарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та врахуванням у складі валових доходів. Повторний продаж повернутих товарів підтверджується звітами із І-С «Бухгалтерія»за назвою «Продажи по возвратам»та видатковими і податковими накладними.

Стосовно посилань податкового органу на те, що позивачем не надано під час перевірки товаро-транспортних накладних на повернення товару, то такі вимоги не передбачено правилами податкового обліку, тим більше що при перевірці не встановлено понесення саме позивачем витрат по транспортуванню цього товару.

Згідно приписів п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, приймаючи до уваги, що в зв'язку із поверненням раніше реалізованих товарів, позивач не отримав доход, тому підприємством правомірно застосовано п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і здійснено відповідний перерахунок валових доходів у відповідних звітних періодах.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010 року №0002862301/0, то оскільки судом підтверджено, що ТОВ «Акваформ України»правомірно формувались валові витрати та в подальшому проводилось коригування у зв'язку з поверненням товарів покупцями, то позивачем правомірно зменшено базу оподаткування податком на додану вартість та проведено відповідні коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму повернення у відповідних податкових періодах та правильно сформовано податковий кредит.

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат курсової різниці від перерахунку іноземної валюти при здійсненні розрахунків із постачальником-нерезидентом, та твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат через врахування в їх складі курсової різниці від перерахунку іноземної валюти при здійсненні розрахунків із постачальником-нерезидентом Sp.z.o.o»з посиланням на п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди вказали наступне.

Між Sp.z.o.o.»(Польща) (продавець) та ТОВ «Акваформ Україна»(покупець) укладений контракт №1/2007 від 10.07.2007р. на поставку продукції, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукцію і товари продавця, а саме: душові кабіни, піддони, ванни, гідромасажні ванни, душові панелі, шторки, змішувачі; демонстраційні стенди; рекламні вироби.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.3.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, яка визначена відповідно до п.п. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті та не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, п.п. 7.3.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти.

Згідно з п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Таким чином, сума валових витрат за імпортними операціями визначається відповідно до вимог п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 цього Закону, яким встановлено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями п.п.7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість інвалюти в податковому обліку формується на підставі комерційного курсу купівлі такої валюти, за яким її було придбано уповноваженим банком на біржі. Відтак, такий курс може бути як нижче, так і вище офіційного курсу, установленого НБУ для валюти, що придбавається, у день здійснення операції з її купівлі.

Судом встановлено, що позивач купував валюту для оплати придбаних товарів за імпортним контрактом на Міжбанківській валютній біржі згідно заявок, а тому балансова вартість підлягає обчисленню з використанням другого з методу згідно п.п.7.3.4 п.7.3. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта спеціально придбавалася позивачем на Міжбанківській валютній біржі, то, згідно з п.п.7.3.4 п.7.3. ст.7 вищезазначеного Закону, сума гривень, сплачена позивачем у зв'язку з купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), є балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Таким чином позивач, керуючись нормами п.п.7.3.2, 7.3.4 ст.7, п.п.11.2.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно збільшував валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і після придбання валюти в оплату вартості раніше отриманих товарів та визначення її фактичної балансової вартості уточнював суму валових витрат - в сумі балансової вартості придбаної валюти, як того вимагають норми вищевказаного Закону.

Щодо посилань податкового органу на завищення позивачем валових витрат у зв'язку із врахуванням в їх складі відсотків за користування кредитом та курсових різниць від перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті.

В акті перевірки зазначено, що в деклараціях з податку на прибуток підприємств в рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»за перевірений період позивачем віднесено до складу валових витрат відсотки за користування кредитом в іноземній валюті та курсові різниці від перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті.

Матеріали справи свідчать, що між M Sp.z.o.o»(позикодавець) та ТОВ «Акваформ Україна»(позичальник) укладений договір позики 1/2007 від 31.07.2007р., предметом якого є надання грошової позики в сумі 60000 доларів США для поповнення обігових коштів на термін по 31.12.2008р.

В подальшому, сторонами було укладено додаткові угоди, а саме: 16.06.2008р. в п.1 вказаного договору викладено в такій редакції: «предметом договору є надання грошової позики в сумі 60000 доларів США 00 центів для поповнення обігових коштів та розширення економічної діяльності та території України на термін по 30.09.2009 року»; 06.04.2009р. п.1 п.2 вказаного договору викладено в такій редакції: «сплата позики встановлюється згідно наступного графіку: 30 червня 2009 року - 31000 доларів США; 30 вересня 2009 року - 29000 доларів США».

Крім того, між ORM Sp.z.o.o»(позикодавець) та ТОВ «Акваформ Україна»(позичальник) укладений договір позики 2/2007 від 10.10.2007р., предметом якого є надання грошової позики в сумі 50000 доларів США для поповнення обігових коштів на термін по 31.03.2009р. Так само, укладений договір позики №3/2007 від 06.12.2007р., предметом якого є надання грошової позики в сумі 50000 доларів США для поповнення обігових коштів на термін по 30.09.2009р. та договір позики №1/2008 від 01.06.2008р., предметом якого є надання грошової позики в сумі 50000 доларів США для поповнення обігових коштів на термін по 30.12.2009р.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати - це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 7.9.2. п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката, іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Підпунктом 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), або умовного продажу (погашення) заборгованості, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).

При цьому, прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Отже, той факт, що суми фінансових кредитів не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (прибутку), не виключає можливість відображення цих сум у податковому обліку платника податку, якщо це обумовлено цілями оподаткування, зокрема визначення об'єкта оподаткування шляхом перерахунку заборгованості за валютним кредитом в гривні та віднесення курсових різниць від такого перерахування до складу валових витрат або валового доходу платника податку. У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутнє визначення терміну «податковий облік». Податковий орган зводить його до обліку валових доходів та їх коригування, а також визначення сум амортизаційних відрахувань. Проте, таке визначення не узгоджується з п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого предметом податкового обліку є будь-яка заборгованість в іноземній валюті.

Таким чином, відповідачем неправомірно нараховано податкові зобов'язання по господарським операціям, пов'язаним з формуванням валових витрат на суми курсових різниць від перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.10.2010р. №0012242302, суди встановили, що на думку відповідача, підзвітні особи підприємства провели готівкові розрахунки без подання розрахункового документа встановленої форми та змісту на загальну суму 9122,14грн., чим порушено приписи п.2.11, п.3.1, п.3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004р. № 637.

Суди обґрунтовано вказали, що відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців від дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, оскільки оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012242302 прийняте податковим органом 15.10.2010р., то, на підставі вимог ст.250 ГК України, застосування санкцій поза межами одного року з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є неправомірним, тобто з 30.11.2007р. по 07.10.2009р. включно.

Стосовно авансових звітів від 29.10.2009р. №185, від 05.01.2010р. №2, від 21.01.2010р. №5, від 04.01.2010р. №1, від 12.03.2010р. №44, від 25.06.2010р. №127, то судами встановлено, що всі ці звіти підтверджені фіскальними чеками.

Частиною 6 п.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»встановлено, що підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обумовлено, що витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що авансові звіти підтверджені належними розрахунковими документами.

При цьому, оскільки враховуючи, що згідно п.3.15 «Інструкції зі статистики заробітної плати»витрати на відрядження (добові, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення) не відносяться до фонду оплати праці, зазначені нарахування не можуть бути віднесені і до складу загального місячного оподатковуваного доходу, а отже, нарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб податковим рішенням №0008591702/0 є безпідставним.

Разом з тим, висновки податкового органу стосовно порушення позивачем п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо не утримання і не сплати до бюджету податку з доходів нерезидента під час виплати доходу у вигляді процентів, про що прийнято податкове повідомленн-рішення №0000472201/0 від 15.10.2010р., суди визнали правомірними.

Так, матеріали справи містять копії укладений позивачем із нерезидентом Sp.z.o.o.»(Польща) договорів позики №1/2007 від 31.07.2007р., №2/2007 від 10.10.2007р., №3/2007 від 06.12.2007р. та №/2008 від 01.06.2008р.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента. що ведуться у гривнях), зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 % від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470. Відповідно до п.4 цього Порядку визначено підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.5,6 цього Порядку особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Згідно п.1 ст.11 Конвенції, укладеної між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, проценти, що виникають в одній Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на такі проценти. Пунктом 2 ст.11 цієї Конвенції передбачено, що такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 % від загальної суми процентів.

Випадки, коли проценти, які виникають у другій Договірній Державі повинні звільнятись від оподаткування в цій Державі, передбачено п.5 ст.11 Конвенції. Зокрема, це стосується процентів, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави.

Отже, відсотки, які виплачуються Sp.z.o.o.»(Польща) оподатковуються відповідно до законодавства України, з урахуванням норм міжнародної угоди щодо максимального розміру ставки податку, тобто 10%, і позивач мав сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль