Ухвала суду № 30469546, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/53235/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області та Прокуратури Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року

у справі №2а-9741/10/0670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростенський хлібзавод» (надалі -ВАТ «Коростенський хлібзавод»)

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (надалі -Коростенська ОДПІ Житомирської області)

про визнання недійсними та скасування рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними та скасування податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області від 16.11.2010р. №0000832301/2 та №0000792301/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області від 16.11.2010р. №0000832301/2 та №0000792301/2.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, Прокуратура Житомирської області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., про що складено акт №212/23-01/00377791 від 16.06.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п. п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, під час перевірки податковий орган встановив, що у перевіреному періоді операції по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Стелсі-08»не мали реального товарного характеру, оскільки товар (мука) не перевозився та не отримувався. Податковий орган вказав, що позивачем завищено валові витрати внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами, які нижчі за фактичну собівартість, а також, що такі операції з продажу продукції не відповідають вимогам, що пред`являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.

За наслідками перевірки та апеляційного узгодження було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010р. №0000832301/2, яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість та №0000792301/2, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток.

Так, відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до підпунктом 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично , володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач придбав товари за цінами, які були встановлені на договірній основі, так як законодавчими актами України на вказану продукцію не встановлені державні ціни або інші обмеження.

Відповідно до підпункту 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як встановлено судами та вбачається з акту перевірки, податковим органом не встановлено фактів реалізації продукції пов'язаним з позивачем особам за заниженими цінами. Крім цього, облік запасів на підприємстві ведеться за методом середньозваженої оцінки, а як видно з додатку №13 до акту перевірки, відповідач прослідкував лише випуск продукції за поточний місяць, хоча реалізація хлібобулочних виробів проходить з урахуванням перехідних залишків з попереднього місяця.

Згідно з п.1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Щодо тверджень податкового органу про те, що операції по взаємовідносинах між ВАТ «Коростенський хлібозавод»та ТОВ «Стелсі-08»не мали реального товарного характеру, суд зазначає наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, а також відображено контролюючим органом в акті перевірки, що розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно посилання відповідача, на фіктивність укладеного договору поставки між позивачем та ТОВ «Стелсі-08», то суди обґрунтовано зазначили, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Матеріали справи свідчать, що укладений між ВАТ «Коростенський хлібзавод»та ТОВ «Стелсі-08»договір не віднесено законом до нікчемного, також відсутні і судові рішення про визнання його недійсним, а отже підприємством правомірно включено до складу валових витрат витрати на придбання муки від ТОВ «Стелсі-08»в сумі 31165 грн.

Щодо визначення позивачеві зобов'язання правомірності нарахування амортизації на хлібопекарське обладнання - укладальник (робот) в комплекті, суд зазначає наступне.

Обставини придбання ВАТ «Коростенський хлібозавод»хлібопекарського обладнання - укладальника в комплекті підтверджується видатковою накладною №РН-0001054 від 03.08.2009р, яка відображена в бухгалтерських регістрах аналітичного обліку по рахунку 15 «капітальні інвестиції», а в подальшому віднесена на збільшення вартості відповідної групи основних фондів по рахунку 10 «основні засоби».

Крім податкової накладної, обставини здійснення господарської операції щодо придбання основних засобів підтверджується договором купівлі-продажу з відповідним додатком, актом прийому передачі, та платіжними дорученнями на оплату обладнання.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Отже враховуючи, що ВАТ «Коростенський хлібозавод»понесено витрати на придбання основних засобів, які підлягають амортизації, відповідно до вказаної норми і ці обставини підтверджується відповідними первинними документами (видатковими накладними), висновки акту перевірки є безпідставними.

Крім цього, згідно з п.п.8.3.1, п.п.8.3.5 п.8.3 ст.8 зазначеної норми Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу, а облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Стосовно висновків акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість , судами встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що отримана позивачем від ТОВ «Стелсі-08»податкова накладна на виконання умов договору поставки оформлена відповідно до вимог наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Обставини використання позивачем ТМЦ, придбаних у ТОВ «Стелсі-08»у господарській діяльності підтверджено (придбання муки, виробництво з неї хлібобулочних виробів та їх реалізація).

Крім того, контрагентом ТОВ «Стелсі-08»в повному обсязі задекларовано податкові зобов'язання по придбаних ВАТ «Коростенський хлібозавод»ТМЦ, що підтверджується витягом з інформаційної бази ДПА щодо встановлених розбіжностей між даними податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість при опрацюванні розшифровок у розрізі контрагентів.

Згідно за приписами п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 6233,00грн. по отриманій податковій накладній від ТОВ «Стелсі-08»відповідає приписам п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, суди не встановили порушень з боку позивача ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Астрал»в серпні 2009р. у зв'язку з придбанням укладальника.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області та Прокуратури Житомирської області -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль