Ухвала суду № 30469482, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/35623/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011р.

у справі №2а-13259/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-технологічний центр якості»(надалі -ТОВ «УНТЦЯ»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0003172305/0 від 09.08.2010р. та №0003172305/1 від 14.10.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011р. позов було задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0003172305/0 від 09.08.2010р. та №0003172305/1 від 14.10.2010р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині мотивів та підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0003172305/0 від 09.08.2010р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 5733,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2866,50грн. та №0003172305/1 від 14.10.2010р. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суд у першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., про що складено акт №7682/2305/31939914 від 26.07.2010р. Зокрема, в ході перевірки встановлено не включення позивачем до складу валового доходу за ІІ квартал 2007р. кредиторської заборгованості у сумі 286741грн., строк позовної давності якої минув, за ІІ квартал 2008р. кредиторська заборгованість по векселю у сумі 22932грн., строк позовної давності якої минув.

Висновками зазначеного акта вказано на порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в перевірений період на загальну суму 77418грн., у т.ч. ІІ квартал 2007р. на 71685грн.; ІІ квартал 2008р. на 5733грн.

На підставі висновків перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2010р. №0003172305/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 116127грн., у т.ч. основний платіж 77418,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 38709,00грн.

В порядку апеляційного узгодження скарга платника податку залишена без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення 14.10.2010р. №0003172305/1.

Стосовно висновків перевірки заниження позивачем валових доходів, які відповідач визначає, як безповоротна фінансова допомога, отримана платником податку, слід зазначити наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідно договору №20/04-ЗКД від 20.04.2004р. на суму 38820,00грн. та відповідно до договору №18/01-ЗКД від 23.04.2004р. на суму 247921,00грн. у ТОВ «УНТЦЯ»виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Спеціалізований проектно-констркторсько-технологічний центр»(надалі - ТОВ «СПКТЦ»).

Відповідно договору №0701/1 від 03.06.2009р., ТОВ «УНТЦЯ»мало сплатити грошові кошти в сумі 247921,00грн. ТОВ «УкрНТЦ «НІОХІМ-ЕКОХІМ», а за договором №0701 від 22.04.2009р. зобов'язання позивача перед ТОВ «УкрНТЦ «НЮХІМ-ЕКОХІМ»складали 38820,00грн.

За твердження податкового органу, якщо продавець не стягнув з покупця заборгованість по спливу строку позовної давності, то така заборгованість вважається для покупця безповоротною фінансовою допомогою, та повинна бути відображеною у тому податковому періоді, в якому минув строк позовної давності.

Разом з тим, статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це термін, в межах якого, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язанням з визначеним строком позовної давності починається зі спливом строку виконання. Натомість, за зобов'язаннями, строк виконання, яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 264 ЦК України обумовлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново і час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.

В той же час, відповідно до приписів п.1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що за додатковою угодою №4 від 30.12.2005р. до договору №20/04-ЗКД від 20.04.2004р. сторонами було збільшено строки сплати по зобов'язанням терміном до 31.12.2006р., та за додатковою угодою №5 від 30.12.2005р. до договору №18/01-ЗКД від 18.01.2004р. - строки сплати по зобов'язанням збільшено до 31.12.2006р.

Крім того, ТОВ «СПКТЦ»(первинний кредитор) з TOB «УкрНТЦ «Ніохім-Екохім»(новий кредитор) договори уступки права вимоги №0701/1 від 03.06.2009р. та №0701 від 22.04.2009р., за якими первинний кредитор уступив право вимоги з позивача по даній справі (боржника) за зобов'язаннями, що виникли за договорами №18/01-ЭКД від 23.04.2004р. в сумі 247921,00грн. та №20/04-ЭКД від 20.04.2004р. в сумі 38820,00грн. Боргові зобов'язання позивачем були сплачені новому кредитору у період з 23.04.2009р. по 17.09.2009р., що відповідачем не заперечувалося.

Також порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що позивачем був виданий простий вексель за пред'явленням АТ компанія «Капітал»від 20.04.2004р. на суму 22932,00грн. За даними податкового органу АТ компанія «Капітал»було ліквідоване 06.02.2007р. шляхом реорганізації та злиття з ТОВ «Агропромком». В подальшому вказаний вексель був погашений шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «УкрНТЦ «Ніохім-Екохім». Оскільки платіж був здійснений у 2009р., тобто за межами строку на предявлення векселя до платежу, відповідач дійшов висновку про те, що підприємство безпідставно не включило кредиторську заборгованість в сумі 22932,00грн. до складу валового доходу за ІІ квартал 2008р.

Між тим, відповідачем при проведенні перевірки не була врахована угода про порядок погашення векселя б/н від 20.09.2007р., яка була укладена між TOB «Укр НТЦ «Ніохім-Екохім»та TOB «УНТЦЯ», в якій вищевказані сторони обумовили, що погашення векселя та виплати по ньому настають 15.09.2009р. При цьому, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що Уніфікований Закон передбачає, що строк для пред'явлення векселю до платежу відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред'явленням»вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати. У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця. Таким чином, сторони за угодою від 20.09.2007р. не мали законного права визнавати дату погашення «за пред'явленням»до 14.09.2009р.

Однак, ст.77 Уніфікованого Закону «Про переказні та прості векселі», запровадженого Женевською конвенцією 1930р. (надалі -Уніфікований Закон) вказано, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42). За таких підстав а операції з простим векселем слід розповсюджувати положення абз.1 ст.70 Уніфікованого Закону, де вказано, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання. Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст.70 Уніфікованого Закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню.

Зважаючи на те, що трирічний строк позовної давності для стягнення кредитором з позивача заборгованості по господарським операціям закінчувався 31.12.2009р., то саме з цієї дати у підприємства виникає обов'язок провести коригування валових витрат та валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги, однак такий обов'язок у позивача не виник у ІІ-му кварталі 2007р. та ІІ-му кварталі 2008р.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року в нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль