Ухвала суду № 30469464, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/35436/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року

у справі №2а-1047/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Комунар»(надалі -ТОВ Агропромисловий комплекс «Комунар»)

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі -ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 26.08.2009р. №0023662360/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2010р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011р., позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 26.08.2009р. №0023662360/0; судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову задоволенні позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правових відносин з платником податків ТОВ «Астор и Я»за період з 01.09.2007р. по 30.09.2007р., про що складено акт №984/23-600/23624358 від 12.08.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 943,04грн.

Зокрема, встановлено, що у перевіреному періоді позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ, вказані у податкових накладних, отриманих від ТОВ «Астор и Я», оскільки рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва 11.11.2008р. визнано недійсним з моменту реєстрації статут та свідоцтво платника ПДВ щодо ТОВ «Астор и Я».

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення від 26.08.2009р. №0023662360/0, яким позивачеві визначено зобов`язання з ПДВ у розмірі 1415,00грн., в т.ч. за основним платежем - 943,00грн., за штрафними санкціями - 472,00грн.

В порядку апеляційного узгодження скарги позивача залишені без змін, а суми зазначеного зобов'язання - без змін.

Матеріали справи свідчать, що в періоді з 01.09.2007р. по 30.09.2007р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Астор и Я». Позивач придбавав у ТОВ «Астор и Я»необхідні товари (шпателі, рукавички, валики, лампи та інше) без укладення договору купівлі-продажу в письмовій формі, що підтверджується податковими накладними, накладними та платіжним дорученням про оплату придбаної продукції. Зазначені товари придбавались для використання у подальшій господарській діяльності позивача, що підтверджується актом виконаних робіт по договору №24/07/07 від 24.07.2007р. між позивачем та ОАО «Херсонським судноремонтним заводом ім.. Куйбишева». Розрахунки між позивачем та постачальником - ТОВ «Астор и Я»здійснено з постачальником у безготівковій формі, що підтверджується платіжним доручення №228 від 13.09.2007р. Отже, до складу податкового кредиту відповідного періоду позивачем віднесено суму за податковою накладною, складеною ТОВ «Астор и Я»на загальну суму 5658,24грн., в т.ч. ПДВ - 943,04грн.

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами встановлено, що на час складання ТОВ «Астор и Я»податкової накладної на суму 5658,24грн. вказане підприємство було зареєстровано органами державної податкової служби в установленому законодавством порядку платником ПДВ, про що мало відповідне свідоцтво.

Відповідно до п. 9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Таким чином, суди дійшли висновків, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ТОВ «Астор и Я» не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва -залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ В.В. Кошіль