Ухвала суду № 30469465, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/36598/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Карася О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року

по справі №2а/0270/1177/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ріелтс»(надалі -ТОВ «Аспект Ріелтс»)

до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (надалі -ДПА у Вінницькій області)

про визнання протиправними та скасування рішення, -

встановив:

У березні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПА у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №43 від 14.12.2010р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2011р. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПА у Вінницькій області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Відповідачем також заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової адміністрації у Вінницькій області її правонаступником Державною податковою службою у Вінницькій області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Аспект Ріелтс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2007р. по 31.03.2009р. Термін проведення перевірки продовжувався з 07.07.2009р. по 13.07.2009р. на підставі наказу ДПА у Вінницькій області від 07.07.2009 року №244.

За результатами перевірки складено акт №84/23/35057705 від 16.07.2009р., яким встановлено заниження ТОВ "Аспект Ріелтс" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5114142грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці 23.07.2009р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000782320/0 Форми "В2", згідно із яким ТОВ "Аспект Ріелтс" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області №43 від 14.12.2010р. зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано на підставі ст.12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, дана норма, виникнення у позивача права на податковий кредит, не ставить його у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Також встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну податкову службу»цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Так, згідно ст.12 цього Закону державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Цей порядок не застосовується щодо рішень податкової міліції.

Як свідчать матеріали справи, рішенням голови ДПА у Вінницькій області №43 від 14.12.2010р. спірне податкове повідомлення - рішення скасовано на підставі ст.12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", тобто відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи дане рішення, голова ДПА у Вінницькій області, ОСОБА_1, виходив із того, що в порушення вимог п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення рішення було винесено без проведення доперевірочного аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, чим порушено вимоги наказів ДПА України №350 від 18.08.2005р. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004р. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

У зв'язку з цим, розпорядження голови ДПА у Вінницький області №20 -р від 26.01.2011р. була створена робоча група для проведення службового перевірки з метою визначення кола посадових осіб з вини яких були неправомірно прийняті податкові повідомлення -рішення форми В2.

По результатам роботи даною робочою групою був складений акт службової перевірки №822/8 від 14.02.2011р. щодо визначення кола осіб, причетних до проведення перевірок на неправомірного винесення податкових повідомлень -рішень форми В2.

Враховуючи, що у суду касаційної інстанції відсутня можливість досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому судам попередніх інстанції під час розгляду справи слід перевірити та надати належну правову оцінку вказаній вище обставині, оскільки вона має вагоме значення для правильно вирішення справи по суті.

Крім цього, суд першої інстанції у постанові посилається на те, що оскаржуване рішення голови ДПА у Вінницькій області прийняте на підставі ст.55 Податкового кодексу України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що рішення голови ДПА у Вінницькій області №43 було прийнято 14.12.2010р. у відповідності ст.12 Закону України «Про державну податкову службу», при цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011р.

Також слід відзначити, що відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Хоча частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову адміністрацію у Вінницькій області її процесуальним правонаступником Державною податковою службою у Вінницькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Вінницькій області -задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.В. Карась